Постанова

від 08.04.2015 по справі 826/1843/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2015 року           15:30           № 826/1843/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гідрозит»

до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві

третя особа-1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Джест Трейд»

третя особа-2Товариство з обмеженою відповідальністю «Вейлер»

третя особа-3Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамін Сервіс»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2015 року № 000322204,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідрозит» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2015 року № 000322204, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 72 851 грн. за основним платежем та на 18 213 грн. за штрафними санкціями.

По суті висновків ДПІ, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного рішення, позивач зазначає, що зазначені висновки ґрунтуються на оцінці обставин взаємовідносин позивача з контрагентами позивача (третіми особами). Зокрема, ДПІ дійшла до висновку про нездійснення спірних операцій та, відповідно, про відсутність підстав для формування податкових вигод. Позивач вважає доводи ДПІ надуманими та зазначає, що спірні операції фактично проведені та документально оформлені. Оскільки спірні операції фактично виконані та їх проведення підтверджується документально, позивач вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод. Відтак, позивач просить спірне рішення скасувати, оскільки позивач правомірно сформував спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Позивач зазначає також про призначення та проведення перевірки без достатніх підстав.

Відповідач в судове засідання 25.03.2015 р. не з'явився. У той же час, 18.03.2015 р. через канцелярію суду подано заперечення на позов в яких, з підстав, викладених в акті перевірки, ДПІ наполягає на тому, що спірне рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає та просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема, ДПІ наполягає на тому, що контрагенти на мали ресурсів для здійснення діяльності та виконання спірних операцій, операції не виконувались, а відтак, на думку ДПІ, позивач не мав підстав для формування спірних сум податкових вигод.

В якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача судом залучено до участі у справі контрагентів позивача. Направлені цим особам за визначеними в ЄДР адресами копії ухвал про відкриття провадження у справі та копії документів, додані до позовної заяви, повернуті поштою без вручення з причин відсутності за місцезнаходженням (ТОВ «Вейлер»), за закінченням встановленого строку зберігання (ТОВ «Джест Трейд», ТОВ ««Адамін Сервіс»). Тобто, копії ухвал не вручені з незалежних від суду причин. З огляду на наведене та в силу положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України треті особи вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи. Однак, треті особи в судове засідання не з'явилися, доказів поважності причин неприбуття не надали. Враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третіх осіб на підставі наявних у справі матеріалів.

Надалі, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гідрозит» (код з ЄДР 31092840) по взаємовідносинах із платниками податків, зокрема, ТОВ «Джест Трейд» (код ЄДР 38800970, адреса: 03164, м. Київ, вул. Робітнича, будинок 2А, офіс 3); ТОВ «Вейлер» (код ЄДР 39123844, адреса: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, будинок 10) та ТОВ «Адамін Сервіс» (код ЄДР 39126819, адреса: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, будинок 11, офіс 15) за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 06.01.2015 р. № 7/26-53-22-04-21/31092840 (далі – Акт перевірки).

Перевірка проведена на підставі наказу № 276 від 22.12.2014 р. та п/п. 78.1.1. ПК України. Копію наказу вручено та ознайомлено з направленням на перевірку від 22.12.2014 р. № 1861 директора товариства 22.12.2014 р.

В Акті перевірки зазначено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Гідрозит» зареєстровано у статусі юридичної особи 30.10.2000 р., товариство знаходиться на податковому обліку у відповідача, товариство у період, що перевірявся, було зареєстровано платником ПДВ.

ДПІ зазначається, що товариство займалося виробництвом сумішей, клеїв для плитки, мозаїки, каменів та наклейок теплоізоляційних плит, а також займалося проведенням ремонтно-будівельних, гідроізоляційних робіт. Зазначається, що товариство є єдиним виробником на території України сумішей Гідрозит.

Крім того, під час перевірки встановлено, що позивач використовує у своїй діяльності офісні та складські приміщення, має власне виробниче приміщення площею 2460,2 кв.м.

Станом на 01.10.2014 р. штат товариства складав 16 працівників.

Під час перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Джест Трейд» у серпні 2014 р. Контрагент зареєстрований платником ПДВ згідно свідоцтва від 01.09.2013 р., яке анульовано 31.10.2014 р., тобто поза межами періоду, що перевірявся.

Відносно ТОВ «Джест Трейд» вказується, що декларація з ПДВ за серпень 2014 р. не подана. Згідно податкового розрахунку з ПДФО у серпні 2014 р. товариство мало 5 штатних працівників. Наведене, на думку ДПІ, свідчить про недостатність трудових ресурсів для ведення діяльності. Згідно фінансового звіту за 2013 р. балансова вартість основних фондів 0 грн. В Акті перевірки зазначається, що провівши згідно АІС та ЄРПН аналіз надходження товару, встановлено, що товари, які реалізовані позивачу (пластифікатор та метоцел) контрагентом не придбавалися. Визнається при цьому, що податкові накладні зареєстровані в ЄРПН. Відносно контрагента зазначається, що він придбавав товари продовольчої групи та побутову техніку, що на думку ДПІ свідчить про маніпулювання номенклатурою товарів.

Втім, не зазначено, що це означає і про що наведене свідчить.

Однак, з урахуванням наведеного ДПІ приходить до висновку, що контрагент здійснював безтоварні операції та здійснювалось лише оформлення документів з метою ухилення від сплати податків.

Враховуючи вищевикладене, як зазначається в Акті перевірки, шляхом викривлення показників податкової звітності та їх маніпулюванням при складанні декларації з ПДВ, наслідками перевірки за серпень 2014 р. встановлено штучне формування податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів – покупців по товарах (роботах, послугах), походження, рух, а також кількість та якість яких відстежити неможливо.

Таким чином, як заключає ДПІ, ТОВ «Гідрозит» використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності.

Одночасно, відносно взаємовідносин позивача та зазначеного контрагента, на стор. 9 Акту перевірки ДПІ аналізується угода між позивачем та контрагентом, а саме: договір поставки № 31 від 10.07.2014 р. Предметом поставки за договором є суха будівельна хімія (АРД, пісок, цемент, пластифікатор, гіпс, віннапс, тощо). Обумовлено пакування в полієтіленові мішки. Вартість пакування та маркування входить до ціни продукції. Продукція поставляється на умовах FCA (м. Київ, Магнітогорська, 1).

На підстав договору виписано податкову накладну від 29.08.2014 р. № 176 на суму 134 568 грн. з ПДВ 22 428 грн. Номенклатура поставки – метоцел, пластифікатор. На цю ж дату оформлена видаткова накладна № 333 та видано рахунок № 333 від 29.08.3014 р. Податкова накладна зареєстрована в ЄРПН. Як визнається ДПІ, між сторонами проводились розрахунки.

ДПІ визнається, що транспортування здійснювалось за рахунок ТОВ «Гідрозіт», а саме автомобілем МАЗ, який є власністю ТОВ «Гідрозит». Отримані товари, як зазначає ДПІ, були використані для виробництва сухих будівельних сумішей на власному виробництві ТОВ «Гідрозит».

Надалі, відносно ТОВ «Адамін Сервіс», ДПІ в Акті перевірки встановлено, що вказаний контрагент також мав відносини з позивачем. Зазначений контрагент зареєстрований платником ПДВ згідно свідоцтва від 01.05.2014 р. Реєстрацію анульовано 29.10.2014 р., що знаходиться поза межами періоду, який перевірявся.

Зазначається ДПІ, що декларація з ПДВ за серпень 2014 р. не подана. Згідно податкового розрахунку з ПДФО у серпні 2014 р. товариство мало 5 штатних працівників. Наведене, на думку ДПІ, свідчить про недостатність трудових ресурсів для ведення діяльності. Згідно фінансового звіту за 2013 р. балансова вартість основних фондів 0 грн.

Крім того, як зазначено в Акті перевірки, проаналізувавши номенклатуру товарів по постачальникам та покупця виявлено невідповідність придбаного товару (персик, нектарин, слива, продукція виробничо-технічного призначення, побутова техніка, товари народного споживання) з реалізованими (метоцел, віннапас) в повному обсязі.

Таким чином, як заключає ДПІ, ТОВ «Гідрозит» використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності.

Одночасно, відносно взаємовідносин позивача та зазначеного контрагента, на стор. 10 Акту перевірки ДПІ аналізується угода між позивачем та контрагентом, а саме: договір поставки № 19 від 03.07.2014 р.

На підстав договору виписана податкову накладну від 11.08.2014 р. № 11 на суму 222 312 грн. з ПДВ 37 052 грн. Номенклатура поставки – метоцел, Віннапас. На цю ж дату оформлена видаткова накладна № 177 та видано рахунок № 177 від 11.08.2014 р.

Податкова накладна зареєстрована в ЄРПН. Як визнається ДПІ, між сторонами проводились розрахунки. Наявна кредиторська заборгованість товариства за відносинами з контрагентом у сумі 222 312 грн.

ДПІ визнається, що транспортування здійснювалось за рахунок ТОВ «Гідрозіт», а саме автомобілем МАЗ, який є власністю ТОВ «Гідрозит». Отримані товари, як зазначає ДПІ, були використані для виробництва сухих будівельних сумішей на власному виробництві ТОВ «Гідрозит».

Відносно ТОВ «Вейлер» в Акті перевірки також зазначається, що вказаний контрагент також мав відносини з позивачем. Зазначений контрагент зареєстрований платником ПДВ згідно свідоцтва від 01.05.2014 р. Реєстрацію анульовано 13.11.2014 р., що знаходиться поза межами періоду, який перевірявся.

Зазначається ДПІ, що декларація з ПДВ за серпень 2014 р. прийнята із позначкою «до відома».

Згідно податкового розрахунку з ПДФО у серпні 2014 р. товариство мало 5 штатних працівників. Наведене, на думку ДПІ, свідчить про недостатність трудових ресурсів для ведення діяльності. Згідно фінансового звіту за 2013 р. балансова вартість основних фондів 0 грн.

Зазначається, що позивачем придбано у контрагента комплекс гідроізоляційних робіт у ТОВ «Вейлер», однак, в переліку видів діяльності цього контрагента відсутній КВЕД (вид діяльності) щодо виконання таких робіт.

ДПІ у зв'язку з наведеним робить висновок, що підтвердити здійснення реалізацію товарів (робіт, послуг) на користь позивача неможливо.

Одночасно, відносно взаємовідносин позивача та зазначеного контрагента, на стор. 10-11 Акту перевірки ДПІ аналізується угода між позивачем та контрагентом, а саме: договір поставки № 16/р від 11.08.2014 р. Предметом договору є виконання робіт комплексу гідроізоляційних робіт на «Капітальному ремонті з переплануванням груп нежитлових приміщень № 17, № 34, 18, 25 (в літ. «А») першого, другого поверхів та підвалу з об'єднанням в одне приміщення для розміщення закладу торгівлі та громадського харчування по вул. Хрещатик, 44 в м. Києві». Забезпечення робіт обладнанням, апаратурою та інструментом покладається на субпідрядника. Договірна ціна – 80 225,62 грн. з ПДВ 13 370 грн.

На підстав договору виписані податкові накладні: від 15.08.2014 р. № 31 на суму 60 000 грн. з ПДВ 10 000 грн.; від 29.08.2014 р. № 32 на суму 20 226 грн. з ПДВ 3 371 грн. Номенклатура поставки – будівельні роботи». Крім того, оформлено акт виконаних робіт від 29.08.2014 р. на суму 100 537 грн. з ПДВ 20 107 грн. Як зазначає ДПІ, згідно ЄРПН податкові накладні не зареєстровані. Наявна заборгованість позивача перед контрагентом у розмірі 20 225,62 грн.

У розділі «Висновок» Акту перевірки, виходячи із вищенаведеного, зазначено, що позивачем порушено п. 198.3., п. 198.6. ПК України, що призвело до заниження ПДВ до сплати на суму 72 851 грн. за серпень 2014 р.

Заперечення позивача на висновки Акту перевірки залишені ДПІ без задоволення.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

-          п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірного рішення.

Так, за відносинами ТОВ «Джест Трейд» та ТОВ «Адамін Сервіс» (щодо поставки продукції) ДПІ в Акті перевірки визнає факт поставки продукції, її транспортування позивачем власним транспортом позивача та факт її подальшого використання у господарській діяльності позивача, наявність первинних документів, податкових накладних, проведення розрахунків. Фактичне виконання цих операцій підтверджується і наявними у справі первинними документами, податковими накладними, копією реєстру довіреностей (а.с. 122), даними бухгалтерського обліку (а.с. 123-126), наказом про прийняття на роботу водія, подорожніми листами вантажного автомобіля, які мають всі необхідні відомості, а також внутрішньою документацією про обіг матеріалів та подальшу реалізацію готової продукції, яка надана позивачем із клопотанням від 18.03.2015 р. № 43.

При цьому, як зазначено в Акті перевірки, вказані контрагенти мали 5 штатних працівників та під час розгляду справи ДПІ в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено недостатності такої кількості працівників для організації поставок продукції та не доведено кількості працюючих, які повинні були бути у контрагентів для цілей виконання спірних операцій, але в період виконання спірних операцій були відсутні. Під час розгляду справи з боку ДПІ також не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Вейлер», слід зазначити, що за характером робіт з гідроізоляції (а.с. 111-112), їх виконання не потребує безпосередньо участі інженерного або іншого висококваліфікованого персоналу. Як зазначає ДПІ, у штаті контрагента перебувало 5 працівників. Як і у попередніх випадках, під час розгляду справи ДПІ в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено недостатності такої кількості контрагентів для виконання робіт. Під час розгляду справи з боку ДПІ не доведено обсягів трудових та інших ресурсів, які є необхідними для виконання робіт, але були відсутні у контрагента.

З урахуванням наведеного та наявних первинних та інших документів, а саме: акту за ф. КБ-2в, довідки ф. КБ-3, акту прийому-передачі матеріальних ресурсів, форми № 9 (Договірна ціна), податкових накладних, проведення розрахунків, а також наявного договору із замовником робіт (ТОВ «Прометей-Сяйвр») та супроводжуючих виконання цього договору документів (а.с. 116), копії ліцензії від ТОВ «Вейлер» від 18.06.2014 р., електронного листування із контрагентом, які у сукупності досліджені під час розгляду справи, у суду не виникає сумнівів щодо фактичної участі зазначеного товариства у виконанні обумовлених робіт.

Відносно доводів ДПІ щодо не реєстрації податкових накладних в ЄРПН, слід зазначити, що відповідно до п. 11 Підрозділу 2 Розділу XХ «Перехідні положення» ПК України, у період видачі вищезгаданих податкових накладних, реєстрації в ЄРПН підлягали податкові накладні в яких сума ПДВ складає понад 10 тисяч гривень. В даному випадку, суми ПДВ у податкових накладних, виписаних ТОВ «Вейлер», не перевищували вказаної суми, а відтак, не підлягали реєстрації в ЄРПН та вказані п/н. не втрачають своєї юридичної значимості для цілей відображення зазначених в них сум ПДВ у складі податкового кредиту позивача. Слід додати, що контрагентом у своїй податковій декларації відображено податкові зобов'язання за відносинами з позивачем. ДПІ не надано доказів прийняття рішення про невизнання даної декларації податковою звітністю.

При цьому, податкова накладна від 15.08.2014 р. видана за фактом попередньої оплати, що відповідно до наведених вище норм є самостійною та достатньою підставою для видачу податкової накладної та формування сум податкового кредиту.

Таким чином, сукупність вищенаведених та досліджених судом під час розгляду справи первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрозит» (код з ЄДР 31092840) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.01.2015 року № 000322204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Гідрозит» (код з ЄДР 31092840) 1 827,00 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого 05.02.2015 р. згідно платіжного доручення № 2910.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                             О.А.Кармазін