Ухвала

від 16.06.2015 по справі 826/1843/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1843/15 Головуючий у 1-й інстанції:Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

за участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районні Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрозит» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Джест Трейд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вейлер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамін Сервіс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідрозит» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2015 року № 000322204, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 72 851 грн. за основним платежем та на 18 213 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.01.2015 року №000322204.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Гідрозит» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Джест Трейд», ТОВ «Вейлер», ТОВ «Адамін Сервіс», ТОВ «Епіцентр К» та ПП «Вогнетрив-Комплект» за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.01.2015 року № 7/26-53-22-04-21/31092840, у якому встановлено порушення позивачем норм п.198.3, п. 198.6 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2014 р. у сумі 72851 грн.

На підставі акта перевірки, 27 січня 2015 року ДПІ у в Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 000322204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 91064 грн., з яких: 72851 грн. сума за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 18213 грн.

Колегія судді апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Джест Трейд» (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідрозит» (покупець) укладено договір поставки № 31.

Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити таку продукцію (п. 1.1 договору).

Ціна продукції визначається у видаткових накладних, що додаються до цього договору, або у рахунках -фактурах.

Під продукцією розуміється суха будівельна хімія (АРД, пісок, цемент, пластифікатор, гіпс, віннапс, тощо). Стандартне пакування продукції здійснюється постачальником у поліетиленові мішки по 10, 20, 25, 50 кг. Вартість пакування і маркування входять до його ціни.

Згідно п. 6.1 договору розрахунок за цим договором між постачальником та покупцем провадиться в безготівковій формі, шляхом перерахування оплати на рахунковий рахунок постачальника протягом 45 банківських днів з моменту отримання покупцем товару та підписання видаткової накладної.

Реальність виконання цього договору підтверджується наданими позивачем первинними документами, а саме: податковою накладною № 176 від 29.08.2014 року, видатковою накладною № 333 від 29.08.2014 року, рахунком-фактури № 333 від 29.08.2014 року.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок TOB «Гідрозит», а саме автомобілем МАЗ, який є власністю TOB «Гідрозит».

Товар отриманий водієм ОСОБА_2 на підставі довіреності № 125 від 29.08.2014 року, що підтверджується реєстром виданих довіреностей.

Так, 03 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адамін Сервіс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідрозит» уклали договір поставки товарів № 19, в якому постачальник зобов 'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п.1.2. даного договору (надалі іменуються «товар»), апПокупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити визначений товар.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення визначаються рахунками-фактурами.

Сума цього договору визначаються із суми товару фактично придбаного або поставленого за всіма підписаними видатковими накладними, оформленими на підставі цього договору, ціни на товар, встановлюється постачальником в національній валюті-гривні.

Оплата товарів покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей та поточний рахунок продавця на умовах відстрочки платежу на 90 банківських днів.

Реальність виконання цього договору підтверджується наступними первинними документами: податковою накладною № 11 від 11.08.2014 року, видатковою накладною № 177 від 11.08.2014 року, рахунком-фактурою № 177 від 11.08.2014 року.

Згідно договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок TOB «Гідрозит», а саме автомобілем МАЗ, який є власністю TOB «Гідрозит».

Товар отриманий водієм ОСОБА_2 на підставі довіреності № 113 від 11.08.2014 року, що підтверджується реєстром виданих довіреностей.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прометей-Сяйво" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідрозит» (підрядник) укладено договір підряду № 17/27 від 06.08.2014 року.

Відповідно до умов даного договору підрядчик приймає на себе зобов'язання здійснити роботи на об'єкті, відповідно до проекту, і передати його замовнику у встановлений строк, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, затверджену проектно-кошторисну документацію і прийняти закінчений об'єкт.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна договірна ціна виконання робіт на об'єкті визначається сумарною вартістю договірних цін кожного виду робіт.

Договірна ціна робіт узгоджена сторонами на дату укладення цього договору, кошторисом (додаток №1) який є невід'ємною частиною даного договору.

Оплата робіт за цим договором здійснюється замовником в національній валюті України у безготівковій формі, шляхом прямого грошового переказу на розрахунковий рахунок підрядника, вказаний в реквізитах цього договору (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, замовник зобов'язується до початку робіт за даним договором сплатити підряднику аванс в розмірі 93 529,73 (дев'яносто три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять гривен 73 коп.). Виконання обов'язку замовником по оплаті авансового платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, зазначений у реквізитах договору.

Пунктом 10.2. договору встановлено, що підрядник може залучати для виконання робіт субпідрядні організації. Підрядник зобов'язаний ознайомити та погодити з замовником дозвільну та технічну документацію, пов'язану з діяльністю субпідрядних організацій, залучених підрядником.

На виконання умов даного договору, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідрозит» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЙЛЕР» (субпідрядник) уклали договір будівельного підряду № 16/р від 11.08.2014 року.

В порядку та на умовах визначених договором, субпідрядник зобов'язується організувати та виконати комплекс робіт відповідно до вимог проектної документації, технічного завдання по будівництву, вимог ДБН України, комплексу гідроізоляційних робіт на «Капітальному ремонті з переплануванням груп нежитлових приміщень №17,№34,№18,№25 (в літ.А) першого, другого поверхів та підвалу з об'єднанням в одне приміщення для розміщення закладу торгівлі та громадського харчування по вул. Хрещатик, 44 в м. Києві», у терміни передбачені даним договором.

Термін виконання робіт липень-серпень 2014 року.

Відповідно до п. 3.1 договору, договірна ціна робіт передбачених до виконання даним договором, погоджена між сторонами у додатку 31 (договірна ціна), що є невід'ємною частиною даного договору становить: 66 854,68 грн., крім того ПДВ 20 % 13 370,94 грн. Всього по договору 80 225,62 грн.

Реальність виконання цього договору підтверджується наданими позивачем первинними документами, а саме: податковими накладними № 31 від 15.08.2014 року, № 32 від 29.08.2014 року, актом виконаних робіт № 1 від 29.08.2014 року, договірною ціною на будівництво, що здійснюється в 2014 році та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 29.08.2014 року.

Для здійснення будівельних робіт субпідряднику надавались будівельні матеріали, що підтверджується актом прийому-передачі матеріальних ресурсів.

Розрахунки здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наступними документами: платіжне доручення 2610 від 15.08.2014 р. та платіжне доручення 2665 від 17.09.2014 року (банківська виписка).

Також, судом першої інстанції встановлено, що отримані товари від TOB «Джест Трейд» та TOB «Адамін Сервіс» були використані для виробництва сухих будівельних сумішей на власному виробництві TOB «Гідрозит» відповідно до накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, а також договорами, рахунками-фактур та видатковими накладними.

Отже, надані позивачем первинні документи по взаємовідносинах позивача та ТОВ «Джест Трейд», ТОВ «Вейлер», ТОВ «Адамін Сервіс», щодо придбання товарів підтверджують реальність здійснених операцій та мету здійснення господарських операцій.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції встановлено факт надання послуг та виконання робіт (послуг), оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Податковий орган не надав доказів, які б свідчили про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів, а також, що зазначені вище договори порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини, або ж знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а саме: договори, додатки до договорів, рахунки на оплату, акти прийняття виконаних будівельних робіт, платіжні доручення, кошториси, вимога накладні, специфікації, видаткові накладні та податкові накладні.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 198, 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41,160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л. О.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.