Рішення

від 06.04.2015 по справі 920/285/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.04.2015 Справа № 920/285/15

За позовом: Приватного підприємства «EVRO-ALFA», м. Суми,

до відповідача: Територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області, м. Суми,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, м. Суми,

про стягнення 32 976 грн. 66 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача: Жемчугова М.В., довіреність б/н від 06.03.2015 року,

від відповідача: не з'явився,

третя особа: не з'явився.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання - А.І. Сидорук.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 23691 грн. 84 коп. основного боргу, 1692 грн. 86 коп. пені, 6809 грн. 16 коп. інфляційних втрат, 782 грн. 80 коп. 3% річних за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 03.01.2012 року договору про надання охоронних послуг № 21/01/12.

Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 23691 грн. 84 коп. боргу, 1692 грн. 86 коп. пені, 8425 грн. 71 коп. інфляційних втрат, 866 грн. 54 коп. 3% річних.

Суд приймає до розгляду вищезазначену заяву, оскільки право позивача на її подання передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, проте подав відзив, в якому зазначає, що борг відповідачем сплачений, заборгованість відсутня, між сторонами складений акт звірки взаємних розрахунків, а нарахування пені за липень 2012 року - лютий 2014 року є неправомірним, оскільки пропущений строк спеціальної позовної давності в один рік, тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову позивачу, а також розглянути справу без участі представника відповідача.

Позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи листа № 3 від 06.04.2015 року.

Суд визнав клопотання правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач подав заперечення на відзив, в якому зазначає, що стосовно стягнення пені покладається на розсуд суду, стосовно інших вимог - наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 року між сторонами було укладено договір № 21/01/12 про надання охоронних послуг (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору відповідач передав позивачу під охорону орендовану частину приміщення адміністративного будинку Головного управління АПР Сумської облдержадміністрації, який знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 29 та прилеглу до них територію (гаражі та автостоянку).

Розділом 6 Договору визначена ціна Договору та порядок розрахунків.

Відповідно до протоколу згоди договірної ціни (додаток №1 до Договору) сторони домовились про щомісячну вартість послуг по охороні приміщення - 1251 грн. 64 коп. (а.с. 19), а за 2013 рік, в зв'язку із збільшенням охоронюваної площі приміщень, щомісячна вартість склала 1348 грн. 50 коп.

Позивач надав відповідачу послуги з липня 2012 року по грудень 2013 року на суму 23691 грн. 84 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками актами прийому-здачі робіт №№ 144, 125, 152, 161, 159,197, 11, 24, 36, 48, 55, 67, 78, 89, 100, 112, 123, 140 (а.с. 20-28).

Згідно до п. 6.4 Договору оплата здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, на підставі акту виконаних робіт.

Однак, відповідач не сплатив позивачу 23691 грн. 84 коп., а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завдання замовника надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 33-34 ГПК передбачено, що кожна сторона повинна довести свою позицію по справі та підтвердити її належними та допустимими доказами.

Факт надання позивачем послуг на суму 23691 грн. 84 коп. встановлений судом та підтверджений матеріалами справи, відповідач належних та допустимих доказів сплати боргу за липень 2012 року - грудень 2013 року (платіжні доручення, квитанції, банківські виписки тощо) не подав, а посилання на акт звірки не є належним та допустимим доказом, що підтверджує проведення оплати на виконання господарського зобов'язання, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 866 грн. 54 коп. та 8425 грн. 72 коп. інфляційних втрат, за період з 11.01.2014 року по 31.03.2015 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язання, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 866 грн. 54 коп., за період з 11.01.2014 року по 31.03.2015 року, є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 8425 грн. 72 коп., то суд задовольняє вимогу про стягнення вищезазначеної суми, однак періодом стягнення є період з 11.01.2014 року по 28.02.2015 року , а не по 31.03.2015 року, оскільки суд самостійно здійснив перерахунок інфляційних втрат і дійшов висновку, що сума інфляційних втрат від суми боргу 23691 грн. 84 коп. нарахована позивачем саме до 28.02.2015 року, однак позивачем помилково зазначений період нарахування - до 31.03.2015 року.

Також, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому договором.

Пунктом 6.5 Договору у випадку несвоєчасного (неповного) проведення розрахунків за надані охоронні послуги відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виникнення заборгованості, від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1692 грн. 92 коп., окремо по кожному факту порушення господарського зобов'язання за Договором, за загальний період з 11.08.2012 року по 11.07.2014 року.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно до ст. 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Як вбачається з Договору, сторони не збільшували період нарахування штрафних санкцій та строк спеціальної позовної давності.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач у відзиві зазначив, що за період з липня 2012 року по лютий 2014 року пропущений строк спеціальної позовної давності в один рік.

Враховуючи вищезазначене та те, що сплив строк спеціальної позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення пені за невиконання господарського зобов'язання відповідачем за період з липня 2012 року по лютий 2014 року, то суд відмовляє в позові в частині стягнення з відповідача 1692 грн. 86 коп. пені.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області (вул. Першотравнева, 29, м. Суми, 40009, код 37970441) на користь Приватного підприємства «EVRO-ALFA» (вул. Першотравнева, 29, каб. 10, м. Суми, 40009, код 30698250) 23691 грн. 84 коп. боргу, 8425 грн. 71 коп. інфляційних втрат, 866 грн. 54 коп. 3% річних, 1737 грн. 81 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.04.2015 року.

Суддя О.Ю. Резніченко