Постанова

від 05.08.2015 по справі 920/285/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2015 р. Справа № 920/285/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивач – не з'явився;

відповідач – не з'явився;

третя особа - не з'явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2572 С/1-35) на рішення господарського суду Сумської області від 06 квітня 2015 року по справі

за позовом Приватного підприємства “Evro-Alfa”, м. Суми

до Територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області, м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, м. Суми

про стягнення 32 976,66 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 06 квітня 2015 року по справі №920/285/15 (суддя Резниченко О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області на користь Приватного підприємства “Evro-Alfa” 23 691,84 грн. боргу, 8 425,71 грн. інфляційних витрат, 866,54 грн. річних. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Від позивача 18 травня 2015 року до матеріалів справи надійшов відзив з додатком, в якому позивач просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Сумської області від 06 квітня 2015 року по справі №920/285/15 залишити без змін.

Будучи належним чином повідомленими про дату і місце судового розгляду, учасники процесу у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що явка сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом під час прийняття рішення, 03.01.2012 року між Приватним підприємством “Evro-Alfa” та Територіальною державною інспекцією з питань праці у Сумській області було укладено договір №21/01/12 про надання охоронних послуг (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Територіальна державна інспекція з питань праці у Сумській області передала Приватному підприємству “Evro-Alfa” під охорону орендовану частину приміщення адміністративного будинку Головного управління АПР Сумської облдержадміністрації, який знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 29 та прилеглу до них територію (гаражі та автостоянку).

Розділом 6 Договору сторони визначили ціну Договору та порядок розрахунків.

Відповідно до протоколу згоди договірної ціни (додаток №1 до Договору) сторони домовились про щомісячну вартість послуг по охороні приміщення - 1251 грн. 64 коп., а за 2013 рік, в зв'язку із збільшенням охоронюваної площі приміщень, щомісячна вартість склала 1348 грн. 50 коп.

Як вставлено судом першої інстанції у рішенні, позивач надав відповідачу послуги з липня 2012 року по грудень 2013 року на суму 23691 грн. 84 коп., про що свідчать підписані сторонами та скріплені печатками актами прийому-здачі робіт №№ 144, 125, 152, 161, 159,197, 11, 24, 36, 48, 55, 67, 78, 89, 100, 112, 123, 140.

Згідно до п. 6.4 Договору оплата здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, на підставі акту виконаних робіт.

Проте, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за Договором, не сплатив позивачу 23691 грн. 84 коп., на підставі чого позивач звернувся до суду з позовом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завдання замовника надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт надання позивачем послуг на суму 23691 грн. 84 коп. встановлений судом та підтверджений матеріалами справи, відповідач належних та допустимих доказів сплати боргу за липень 2012 року – грудень 2013 року (платіжні доручення, квитанції, банківські виписки тощо) не подав, а посилання на акт звірки не є належним та допустимим доказом, що підтверджує проведення оплати на виконання господарського зобов'язання, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної суми є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 866 грн. 54 коп. та 8425 грн. 72 коп. інфляційних втрат, за період з 11.01.2014 року по 31.03.2015 року.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

При цьому, відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт заборгованості відповідача в зазначеній сумі підтверджується первинними бухгалтерськими документами, наданими позивачем.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язання, місцевий суд, на думку судової колегії, правомірно визнав вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 866 грн. 54 коп. за період з 11.01.2014 року по 31.03.2015 року обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 8425 грн. 72 коп., суд задовольнив її частково, з чим також погоджується колегія суддів, зазначивши періодом стягнення період з 11.01.2014 року по 28.02.2015 року, а не по 31.03.2015 року.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому договором.

Пунктом 6.5 Договору у випадку несвоєчасного (неповного) проведення розрахунків за надані охоронні послуги відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виникнення заборгованості, від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1692 грн. 92 коп., окремо по кожному факту порушення господарського зобов'язання за Договором, за загальний період з 11.08.2012 року по 11.07.2014 року.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно до ст. 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Як вбачається з Договору, сторони не збільшували період нарахування штрафних санкцій та строк спеціальної позовної давності.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом у рішенні зазначено, що відповідач у відзиві зазначив, що за період з липня 2012 року по лютий 2014 року пропущений строк спеціальної позовної давності в один рік.

Враховуючи вищезазначене та те, що сплив строк спеціальної позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення пені за невиконання господарського зобов'язання відповідачем за період з липня 2012 року по лютий 2014 року, то суд правомірно відмовив в позові в частині стягнення з відповідача 1692 грн. 86 коп. пені.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції повністю досліджено обставини справи, що мають значення для справи, рішення є обґрунтованим і прийнятим у відповідності з чинним законодавством, а тому підстави для його скасування та задоволення скарги відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 22, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 06 квітня 2015 року по справі

№920/285/15 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 10.08.2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.