Постанова

від 07.04.2015 по справі 910/28982/14-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р. Справа№ 910/28982/14-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар Бурдейна Н.В.

за участю представників:

від позивача: Довжук Д.А. (представник за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

на рішення господарського суду міста Києва

від 11.02.2015 р.

у справі №910/28982/14-г (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Гаражного кооперативу "Зв'язківець"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про розірвання договору та про стягнення 118323,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Гаражний кооператив "Зв'язківець" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про розірвання договору банківського рахунку юридичної особи №ID 735458 від 18.02.2011 та про стягнення 118323,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до умов укладеного між сторонами договору банківського рахунку юридичної особи №ID 735458 від 18.02.2011, тому позивач звернувся до нього з вимогою про розірвання договору та про повернення залишку грошових коштів у розмірі 118323,78 грн. позивачу. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати, в т.ч. і витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3500,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. у справі №910/28982/14-г позов задоволено повністю. Розірвано договір банківського рахунку юридичної особи №ID 735458 від 18.02.2011, укладений між Гаражним кооперативом "Зв'язківець" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на користь Гаражного кооперативу "Зв'язківець" грошові кошти у розмірі 118323 (сто вісімнадцять тисяч триста двадцять три) грн. 78 коп., судовий збір у розмірі 3584 (три тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 48 коп., 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. у справі №910/28982/14-г скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник посилається на те, що відповідач не вчиняв, із урахуванням вимог п.3.1.1 - 3.1.5 та п.7.1 Договору, будь-яких порушень; судом порушено умови розірвання договору, які встановлені ст. 651 ЦК України; крім того скаржник зазначає, що судом безпідставно застосовано статтю 1075 ЦК України. На думку відповідача висновки суду щодо отримання відповідних платіжних доручень позивача банком не підтверджено належними доказами; також належними засобами доказування не доведено наявності на рахунках позивача станом на дату винесення рішення суду грошових коштів у сумі 118323,78 грн. Також відповідач зазначив, що судом в порушення вимог статті 27 ГПК України не було залучено до участі у справі Міністерство фінансів України та Національний банк України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: Іоннікова І.А., Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 20.03.2015 р. у справі №910/28982/14-г прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. у справі №910/28982/14-г до свого провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 07.04.2015 р.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. у справі №910/28982/14-г залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

18.02.2011 між Гаражним кооперативом "Зв'язківець", як клієнтом, та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ", як банком, було укладено договір банківського рахунку юридичної особи №ID 735458 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого, для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів операцій, у відповідності до чинного законодавства України, банк відкриває клієнту поточний рахунок в національній валюті України та/або в іноземних валютах, а саме: №2600.6.150706.001/980 (п.1.1.), банк зобов'язаний списувати кошти з рахунку за дорученням клієнта на підставі касового документа (п. 2.1.5.), банк зобов'язаний списувати кошти з рахунку на підставі розрахункового документу, оформленого згідно чинного законодавства України, наданого клієнтом до банку на паперовому носії, який залишається на зберіганні в банку. Інші примірники розрахункового документу, але не менше ніж один, надавати довіреній особі клієнта на її вимогу не пізніше наступного операційного дня (п.2.1.6.), банк зобов'язаний виконувати розрахункові/касові документи клієнта відповідно до черговості, визначеної чинним законодавством України, дотримуватись строків їх виконання, встановлених чинним законодавством України, виконувати розрахункові/касові документи клієнта, які надійшли до банку в операційний час в день їх надходження, в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня (п.2.1.10), дійсний договір може бути розірвано, а рахунок - закрито, в т.ч. на підставі заяви клієнта (п.п. «а» п.8.4.).

Як вбачається з матеріалів справи позивач подавав відповідачу для виконання платіжні доручення №82 від 02.09.2014 на суму 220,00 грн., №87 від 04.09.2014 на суму 4000,00 грн., №88 від 15.09.2014 на суму 2318,96 грн., №89 від 16.09.2014 на суму 5279,22 грн., №90 від 16.09.2014 на суму 1500,00 грн., №91 від 16.09.2014 на суму 159,00 грн., №92 від 18.09.2014 на суму 1683,06 грн., №93 від 02.10.2014 на суму 4680,16 грн., №94 від 02.10.2014 на суму 1500,39 грн., №95 від 02.10.2014 на суму 405,31 грн.

Всі вказані платіжні доручення містять відмітки банку, які свідчать про одержання цих платіжних доручень банком.

Позивач неодноразово звертався до банку з листами, в яких просив виконати отримані банком платіжні доручення, проте банк повідомляв про неможливість їх виконання у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку банку та зазначав, що вказані розрахункові документи банком взято для обліку за позабалансовим рахунком №9804 «Документи клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані в строк з вини банку».

Водночас відповідно до акту звірки наявності коштів на рахунку клієнта за вих. №05-06Т/916 від 19.11.2014 банк повідомив позивача про наявність на його рахунку 118323,78 грн.

Тобто позивачем були надані платіжні доручення в межах залишку коштів на його рахунку.

Відповідно до претензії за вих.№6 від 12.09.2014 позивач повідомив банк про розірвання договору банківського рахунку юридичної особи №ID 735458 від 18.02.2011 та просив повернути грошові кошти, які знаходяться на його рахунку.

Вказану заяву банк отримав 16.09.2014, про що свідчать відповідні відмітки банку та підпис працівника відповідача.

Про результати розгляду претензії відповідач позивача не повідомив.

Згідно ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 628, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п. 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (далі - Інструкція), закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви.

Пунктом 20.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, яка затверджена постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 із подальшими змінами і доповненнями встановлено, що Банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо]. Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку. У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Як встановлено вище, в претензії за вих. №6 від 12.09.2014 позивач повідомив банк про розірвання договору банківського рахунку юридичної особи №ID 735458 від 18.02.2011 та просив повернути грошові кошти, які знаходяться на його рахунку.

Оскільки відповідач дій, спрямованих на розірвання спірного договору, не вчинив, довідку про закриття рахунку відповідачу не видав, а також не надав належної відповіді на пропозицію позивача, як того вимагає ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, позивач передав спір на вирішення суду, як це передбачено законом у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача щодо розірвання договору банківського рахунку юридичної особи №ID 735458 від 18.02.2011, у зв'язку з невиконанням банком зобов'язань за договором, зокрема п.2.1.1, п.2.1.5, п.2.1.16 договору, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача залишку грошових коштів у розмірі 118323,78 грн.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Частиною 3 ст.1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі ст.1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до акту звірки наявності коштів на рахунку клієнта за вих. №05-06Т/916 від 19.11.2014, складеного банком, станом на 19.11.2014 р. у клієнта Гаражний кооператив "Зв'язківець" на поточному рахунку №26006150706001. відкритому у національній валюті знаходяться кошти в сумі 118323,78 грн.

Враховуючи те, що вимога позивача про розірвання договору банківського рахунку юридичної особи №ID 735458 від 18.02.2011 судом задоволена, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 118323,78 грн. (залишок грошових коштів на рахунку) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно покладено судові витрати на відповідача, в т.ч. витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3500,00 грн., оскільки вказані витрати документально підтверджені та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі щодо порушення судом процесуального права, зокрема застосування ст. 27 ГПК України слід зазначити наступне.

До місцевого господарського суду від відповідача надійшли клопотання про залучення до участі у справі Національного банку України та Міністерства фінансів України третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Клопотання мотивовані тим, що рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки Національного банку України (як регулятора банківської системи України) щодо однієї із сторін та Міністерства фінансів України, при цьому відповідач посилався на те, що основним акціонером Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" є держава Україна в особі Міністерства фінансів України, а отже, банк відноситься до державного сектору економіки і перебуває в управлінні Міністерства фінансів України; необхідність залучення Національного банку України, на думку відповідача, пов'язано із реалізацією прав НБУ щодо обмежень банку на виконання договірних відносин з клієнтами, в т.ч. і на підставі спірного договору.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

З урахуванням предмету спору, враховуючи те, що відповідачем не наведено, на які саме права та обов'язки Національного банку України може вплинути рішення суду у даній справі, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відхилено клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Національного банку України та Міністерства фінансів України як необґрунтоване.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. у справі №910/28982/14-г - без змін.

2. Матеріали справи №910/28982/14-г повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко