Постанова

від 06.04.2015 по справі 911/3820/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р. Справа№ 911/3820/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Гребенюк О.О. (довіреність б/н від 25.03.2015 р.)

від відповідача - Яковенко Т.Ю. (довіреність б/н від 01.10.2014 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна проектно-монтажна компанія»

на рішення господарського суду Київської області від 16.10.2014 р.

у справі №911/3820/14 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилбудкомплект»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна проектно-монтажна компанія»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилбудкомплект» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна проектно-монтажна компанія» про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду №29/06 від 04.07.2011 р. у розмірі 213971,28 грн., 8388,85 грн. 3% річних, 23606,16 грн. інфляційних втрат та 40818,68 грн. пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.10.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 213971,28 грн. основного боргу, 23606,16 грн. інфляційних втрат, 8388,85 грн. 3% річних, 15376,62 грн. пені та 5226,86 грн. судового збору. У іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна проектно-монтажна компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в повному обсязі та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення при вирішенні справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

04.07.2011 р. між позивачем та відповідачем укладено договір №29/06, за умовами якого виконавець, згідно з нормами діючого цивільного законодавства, бере на себе зобов'язання виконати роботи по декоративній штукатурці стін, колон, стелі та зовнішньої клітини сходів тераси цокольного поверху, об'ємом 730 м2. Роботи виконуються на об'єкті: «Клубна будівля Київського гольф-клубу за адресою; с. Гавронщина, Макарівського району, Київської області», згідно технічного завдання замовника (Додаток 1), графіка платежів і робіт (Додаток №3) та Договірної ціни (Додаток №2), які являються невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 1.2. вказаного договору, виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи з високою якістю власними та залученими силами (іншими субпідрядними організаціями) «під ключ», а замовник прийняти та оплатити роботи.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що договірна ціна робіт за договором сформована на основі договірної ціни №1 (Додаток №2.1) і складає: 380970,00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 63495,00 грн.

Згідно п. 2.3. договору, зміна договірної ціни може бути здійснена виключно шляхом укладання обома сторонами відповідної додаткової угоди.

Протягом строку виконання робіт замовник здійснює фінансування робіт шляхом виконання графіка платежів та робіт (додаток №3.1 до договору) з урахуванням умов розділу 3 договору (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору, протягом строку виконання робіт за договором сторони оформляють акти здачі-прийому робіт щомісячно. Після закінчення робіт, що входять до об'єму зобов'язання виконавця за даним договором, здійснюється здача згідно з діючим в Україні будівним законодавством, про що складається Акт передачі в експлуатацію.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна проектно-монтажна компанія» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Жилбудкомплект» (виконавець) укладалися численні додаткові угоди до договору №29/06 від 04.07.2011 р., наявні в матеріалах справи. За умовами вказаних додаткових угод збільшувався об'єм робіт та встановлювалась договірна ціна за виконані роботи.

На виконання умов договору та додаткових угод позивач виконав роботи передбачені договором, на загальну суму 1381648,08 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами виконаних будівельних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач за виконані роботи вартістю 1381648,08 грн. розрахувався частково на загальну суму 1167676,80 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 213971,28 грн.

Докази сплати вказаної заборгованості відповідачем не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Отже, позивач стверджує, що належним чином виконав взяті на себе зобов'язання з виконання робіт за вказаним договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт і має перед позивачем заборгованість у сумі 213971,28 грн.

В матеріалах справи міститься претензія № 1, яка ТОВ «Жилбудкомплект» була направлена ТОВ «Будівельна проектно-монтажна компанія» (згідно книги реєстрації вихідної кореспонденції за 2013 рік ТОВ «Жилбудкомплект», яка була оглянута в судовому засіданні). За змістом вказаної претензії, Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна проектно-монтажна компанія» було запропоновано, в порядку досудового врегулювання спору, перерахувати суму основного боргу за договором №29/06 від 04.07.2011 р. та додаткової угоди до нього від 14.11.2011 р. в сумі 213971,28 грн. на розрахунковий рахунок позивача та підписати акт звіряння розрахунків. Також до вказаної претензії було додано для підпису відповідачем акт виконаних робіт №8 від 11.05.2012 р. на суму 322684,20 грн.

У відповідь на вказану претензію, відповідачем було направлено позивачу лист №239/03/25 від 25.03.2013 р. За змістом вказаного листа відповідач відмовив позивачу у перерахуванні суми боргу. Також у вказаному листі відповідач зазначив, що акт виконаних робіт №8 від 11.05.2012 р. не містить відбитку їх печатки та підпису керівника замовника, у зв'язку з чим, відповідач не розглядає вказаний акт, як такий, що свідчить про виконання позивачем обумовленого в договорі обсягу робіт. Тому відповідач відмовився від його підписання.

При цьому, п. 9.2 договору передбачено, що у разі виявлення невідповідності змісту актів з фактичним обсягом виконаних робіт замовник повертає виконавцю акти з супровідним листом, в якому вказуються конкретні невідповідності. По закінченню об'єму робіт до момента складання акта передання в експлуатацію виконавець забезпечує попереднє приймання робіт комісією замовника. При виявленні дефектів та недоліків комісія складає та передає виконавцеві дефектний акт. Недоліки підлягають усуненню протягом 3-х днів. Акт передачі в експлуатацію оформлюється лише при усуненні зауважень по дефектному акту.

Слід зазначити, що відповідачем не надано, а в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з вимогами або претензіями після закінчення робіт, зазначених в акті виконаних робіт №8 від 11.05.2012 р.

Відповідно до п. 6 Оглядового листа від 18.02.2013 р. №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)», за приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 213971,28 грн. є обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів сплати вказаної заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовниі вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 8388,85 грн. 3% річних та 23606,16 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2013 року по червень 2014 року включно є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 12.5. договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Вимогами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Апеляційний господарський суд, здійснивши власний розрахунок пені погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені за несвоєчасну оплату товару в розмірі 3617,72 грн. (за період з 25.03.2013 року по 31.05.2014 року) є неправомірним, оскільки позивачем нарахована пеня з порушенням граничного терміну, встановленого законодавством України (ч. 6 ст. 232 ГК України), а також в порушення ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 15376,62 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару слід відмовити.

ТОВ «Будівельна проектно-монтажна компанія» в апеляційній скарзі посилається на те, що на момент існування відносин сторін за договором діяв наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №554 від 04.12.2009 р., що затверджував типові форми первинних документів з обліку в будівництві, серед яких №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт». Однак, як стверджує відповідач, акт виконаних робіт №8 від 11.05.2012 р., не відповідає вимогам вищевказаного наказу №554.

Колегія суддів, зазначає, що в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт, підписані між сторонами та за якими здійснені проплати. Вказані акти по формі та змісту аналогічні спірному акту №8 від 11.05.2012 р. А відтак, колегія суддів критично оцінює вказані посилання,оскільки щодо інших актів виконаних робіт у відповідача будь-яких претензій або зауважень не виникало.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна проектно-монтажна компанія», в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 16.10.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна проектно-монтажна компанія» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 16.10.2014 р. у справі №911/3820/14 залишити без змін.

Справу №911/3820/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун