Постанова

від 08.04.2015 по справі 922/3884/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р. Справа № 922/3884/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - Іващенко Ю.А. - дов. б/н від 02.02.2015р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1474 Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2014 р. у справі № 922/3884/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство Харківліфт", м. Харків,

до Державного підприємства Український Державний проектний інститут "Укрміськбудпроект", м. Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2014 р. (суддя Ємельянова О.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Український Державний проектний інститут "Укрміськбудпроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство Харківліфт" 39 680,76грн. основного боргу, 79,99 грн. пені, 3 359,47 грн. інфляційних та 1 761,61 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних в сумі 516,30 грн. відмовлено.

Відповідач, ДП УДПІ "Укрміськбудпроект", з вказаним рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2014 р. у справі № 922/3884/14 та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 05.03.2015р. (а.с. 13 т. ІІ).

Позивач, ТОВ "СП Харківліфт", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаної особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та у відзиву на неї доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП Харківліфт" (підрядник, позивач) та Державним підприємством Український Державний проектний інститут "Укрміськбудпроект" (замовник, відповідач) укладено договір підряду № 410 на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів, згідно з п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів на об'єктах замовника відповідно з додатком № 1 (відомість об'єктів), який є невід'ємною частиною цього договору. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану підрядником роботу (п. 1.3. договору).

Розділом 5 даного договору передбачений порядок розрахунків, зокрема, пунктом 5.1. договору визначено, що до 25 числа поточного місяця підрядник дає замовнику акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості. Вартість визначена у договорі. Замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у 3 - денний термін повертає один примірник акту підряднику (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.4. цього ж договору на підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи шляхом перерахування коштів (в гривнях) на рахунок підрядника не пізніше 10-го числа наступного місяця у межах об'ємів фактично виконаних робіт.

У пункті 7.1. сторони узгодили, що договір набуває чинності із 1 січня 2013 р. і діє до 31 грудня 2013 р.

Сторони домовились, що двостороннє підписання актів виконаних робіт після закінчення терміну дії договору, є погодження про його продовження на попередніх умовах, враховуючи ціну, вказану у актах (п. 7.2. договору).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що на виконання взятих на себе зобов'язань позивач виконав обумовлені в договорі роботи, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт № 0202-0410-0410 за квітень 2013р. - липень 2014р. (а.с. 22-29) до договору підряду № 410 на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів від 01.01.2013р., що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Тобто, одразу після підписання вказаних актів у відповідача виникло зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг.

Сторони підписаними актами виконаних робіт № 0202-0410-0410 з січня 2014 р. - липень 2014 р. погодили продовження терміну дії договору до липня 2014 р.

12.08.2014 р. ТОВ "СП Харківліфт" була надіслана вимога до ДП УДПІ "Укрміськбудпроект" про погашення заборгованості, але борг відповідач не погасив.

Як правомірно дійшов висновку суд першої інстанції, відповідач суму заборгованості за виконані роботи у повному обсязі не сплатив, доказів здійснення оплати за договором відповідач суду не надав та не спростував відсутність заборгованості на суму 39680,76 грн., тому, суд обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги долучені відповідачем до матеріалів справи документи, що акти виконаних робіт не містять прізвища, ім'я та ім'я по-батькові особи, яка підписала дані акти і начебто печатка не відповідає нормам.

Судова колегія вважає, що такі твердження є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, надані відповідачем копії договорів та актів прийому-здачі робіт (а. с. 64-75) не спростовують правомірність винесення оскаржуваного рішення. Відповідач не зазначив, яким саме нормативно-правовим актом обґрунтовує свої посилання. До того ж, на печатці в актах виконаних робіт є назва підприємства відповідача та код ЄДРПОУ ДП УДПІ "Укрміськбудпроект". Також, відповідач в апеляційній скарзі не зазначив, які саме обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, суд першої інстанції не дослідив.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 79,99 грн. пені за період з 11.04.2013 р. по 03.09.2014 р. за актами виконаних робіт № 0202-0410-0410 з квітня 2013 р. по липень 2014 р., то суд першої інстанції правомірно задовольнив ці вимоги.

Так, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.5. спірного договору передбачено, що замовник, за користування грошовими коштами підрядника, сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожну добу прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідний розрахунок є вірним, відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому вимога позивача про стягнення з відповідача 79,99 грн. пені є обґрунтованою.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 3875,77 грн. за невиконання грошового зобов'язання за період з травня 2013 р. по липень 2014 р. судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.

Перевіривши правильність нарахування позивачем відповідачу інфляційних нарахувань в сумі 3875,77 грн., суд першої інстанції встановив, що заборгованість за актами виконаних робіт виникла з 11-го числа наступного місяця на підставі п. 5.4. спірного договору, тому сума нарахована позивачем невірно та становить суму у розмірі 3359,47 грн. з 11 червня 2013 р. по липень 2014 р. за актами виконаних робіт № 0202-0410-0410 з травня 2013 р. по липень 2014 р., яка і була правильно стягнута судом першої інстанції з відповідача на користь позивача. Решта інфляційних в сумі 516,30 грн. нарахована позивачем необґрунтовано, у зв'язку із чим суд першої інстанції правомірно відмовив в їх задоволенні, як безпідставно нарахованих.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2014 р. у справі № 922/3884/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2014 р. у справі № 922/3884/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 09.04.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.