Ухвала

від 07.04.2015 по справі 810/3307/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3307/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Кучкарової Я.Д., представника позивача Шуста С.М., представника відповідача Макаренка С.В., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Миронівської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппі-Мілк" до Миронівської об"єднаної державної податкової інспекціії Головного управління Міндоходів у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову, оскільки вважає, що суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Миронівської МДПІ Київській області ДПС, яку реорганізовано в Миронівську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хеппі-Мілк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено Акт від 20.05.2013 № 177/22-011/35231717, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3, п. 138.4, п. 138.5 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, п. 2.3, п. 2.4, п. 3.5 Інструкції від 07.08.1996 року № 228/253, ст. 2, п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, неправомірність формування валових витрат, в результаті чого встановлено його заниження за 2012 рік в загальній сумі 490 920,49 грн., у т.ч. за І квартал у сумі 55 067,73 грн., за ІІ квартал в сумі 230 182,11 грн., за ІІ квартал 2012 року у сумі 141 501,62 грн., за IV квартал у сумі 64 169,03 грн.

- п. 201.6 ст. 201, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 1 ст. 200, п. 201.4, п. 201,6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 2.3, п. 2.4, п. 3.5 Інструкції від 07.08.1996 № 228/253, ст. 2. п.2 ст. 3. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215 п. 1 ст. 216, ст. 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, встановлено неправомірність формування податкового кредиту TOB «Хеппі Мілк» (код 35231717) по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Классік-М», TOB «Лігран», TOB «УкрАгро», в результаті чого занижено зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 53 450 грн., у т.ч. за липень 2012 року у сумі 17 859 грн., за червень 2012 року у сумі 45 763 грн., зменшено від'ємне значення за квітень 2012 року у сумі 61 741 грн., за травень 2012 року у сумі 90 470 грн., за вересень 2012 року у сумі 17 172 грн., за жовтень 2012 року у сумі 10 027 грн. та грудень 2012 року у сумі 8 991 грн.

- п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 171 розділу IV ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 918,51 грн.

- п.п. 2.8, 3.4, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Не погоджуючись з вказаними висновками, позивачем подано заперечення на акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень Миронівською МДПІ висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків Акту перевірки Миронівською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.06.2012:

- № 0001482201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 66 666,25 грн., з яких 53 333 грн. - за основним платежем та 13 333,25 грн. - штрафних (фінансових) санкцій,

- № 0001482201/1, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 126 660 грн.,

- № 0001482201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 613 650,61 грн., з яких 490 920,49 грн. - за основним платежем та 122 730,12 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення, позивач подав позов до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно з матеріалами справи, ФОП ОСОБА_5 і ТОВ «Хеппі Мілк» укладено договір на посередницькі послуги від 25.01.2012 № 25/1-12 (т. 2, а.с. 16 - 17) та договір купівлі-продажу від 06.02.2012 № 5 (т. 2, а.с. 18 - 19).

За результатами виконання даних договорів виписано відповідні видаткові та податкові накладні, які досліджувались в ході перевірки та вказані в Акті (т. 1, а.с. 37 - 38).

ТОВ «Хеппі Мілк» на підставі вказаних податкових накладних сформовано дані податкової звітності, а суму податку на додану вартість, сплачену у ціні отриманих послуг та придбаного товару, включено до податкового кредиту.

Судом з'ясовано, що придбаний у ФОП ОСОБА_5 товар використовувався підприємством як сировина та перероблявся на виробничих потужностях ПрАТ «Богуславський маслозавод» для виготовлення спреду солодковершкового, а спред солодковершковий використовувався ТОВ «Хеппі Мілк» на виконання зовнішньоекономічних контрактів, щ підтверджується міжнародними договорами, контрактами, вантажно-митними деклараціями на експорт спреду солодковершкового, рахунками-фактурами (INVOICE) та надходженням валюти на рахунок Товариства.

Позивачем на підтвердження наведеного надано докази переміщення товару зі складу на виробництво, рецептури на виготовлену продукцію, які підтверджують необхідність придбаного у ФОП ОСОБА_5 товару та його норми витрат.

Згідно Акту перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах ФОП ОСОБА_5 ґрунтуються на тому, що у видаткових накладних, оформлених на виконання умов договору купівлі-продажу від 06.02.2012 № 5, відсутні посилання на сам договір, у зв'язку з чим неможливо підтвердити зв'язок даних документів, не зазначено прізвищ уповноважених представників сторін договору (т. 1, а.с. 38).

Крім того, на підтвердження фіктивності даного правочину податковий орган посилається також на недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, складених при перевезенні товарів.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. А отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, враховуючи належне оприбуткування та підтверджене використання позивачем у своїй діяльності придбаного у контрагента товару недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Окрім того, що стосується договору на посередницькі послуги від 25.01.2012 № 25/1-12, то податковий орган дійшов наступних висновків.

Згідно актів прийому-передачі послуг, договорів поставки укладених ТОВ «Хеппі Мілк» та покупцями за межами України, інвойсів, експортних вантажно-митних декларацій та рахунків-фактур ФОП ОСОБА_5 надано послуги позивачу на загальну суму 186 171,05 грн., у т.ч. ПДВ - 31 029,53 грн.

Проте, до перевірки не надано документів чи матеріальних носіїв на підтвердження надання таких послуг (т. 1, а.с. 39).

Податковий орган дійшов висновку, що всі операції купівлі-продажу ФОП ОСОБА_5 не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є безтоварними.

Окрім того, щодо взаємовідносин ТОВ «Хеппі Мілк» та ТОВ «Класик М», податковий орган дійшов наступного висновку.

Між ТОВ «Класик М» (продавець) і ТОВ «Хеппі Мілк» (покупець) укладено договір від 01.08.2012 № 51, згідно умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах та у строки, визначені договором.

На виконання умов договору ТОВ «Класик М» виписано на адресу ТОВ «Хеппі Мілк» податкові та видаткові накладні (т. 2, а.с. 172 - 211), що підтверджується Актом перевірки.

На підставі цих документів ТОВ «Хеппі Мілк» сформовано валові витрати.

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог закону при здійсненні господарських взаємовідносин з даним підприємством ґрунтуються на тому, що товарно-транспортні накладні, оформлені при перевезенні товару від ТОВ «Класик М» до позивача, оформлено з порушенням вимог закону.

Однак, як вже зазначено вище, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, враховуючи належне оприбуткування та підтверджене використання позивачем у своїй діяльності придбаного у контрагента товару, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

При цьому, судом з'ясовано, що товар від ТОВ «Класик М» був прийнятий на власний склад ТОВ «Хеппі Мілк», після чого перероблений на власних виробничих потужностях у спред солодковершковий.

Суду надано товарно-транспортні накладні та накладні на переміщення товару (т. 2, ас. 173 - 210) зі складу на виробництво, рецептури на виготовлену продукцію, які підтверджують необхідність купленого у ТОВ «Класик М» товару та його норми витрат. Виготовлена продукція ТОВ «ХеппіМілк» використовувалась на виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Щодо з'ясування реальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

ТОВ «Хеппі Мілк» (покупець) укладено з ФОП ОСОБА_6, (продавець) договір купівлі продажу від 29.11.2012 № 29/11-12 (т. 2, а.с. 214 - 215), згідно умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах та у строки, визначені договором.

За результатами виконання договору ФОП ОСОБА_6 виписано на адресу ТОВ «Хеппі Мілк» податкові та видаткові накладні (т. 2, а.с. 216 - 221), що підтверджується Актом перевірки.

На підставі цих документів ТОВ «Хеппі Мілк» сформовано дані податкової звітності, зокрема, податковий кредит з податку на додану вартість.

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог закону при здійсненні господарських взаємовідносин з даним контрагентом теж ґрунтуються на тому, що товарно-транспортні накладні, оформлені при перевезенні товару від ФОП ОСОБА_6 оформлено з порушенням вимог закону.

Однак суд апеляційної інстанції вважає такий висновок безпідставним, з огляду на зазначене вище щодо належності товарно-транспортної накладної.

Що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Лігран», то варто зазначити наступне.

Між ТОВ «Хеппі Мілк» (покупець) укладено з ТОВ «Лігран» (продавець) договір купівлі продажу від 15.01.2012 № 15/01-12 (т. 2, а.с. 222 - 223), предметом якого є купівля-продаж пічного палива.

ТОВ «Лігран» виписано на адресу ТОВ «Хеппі Мілк» податкові та видаткові накладні (т. 2, а.с. 224 - 223), що підтверджується Актом перевірки.

ТОВ «Хеппі Мілк» на підставі вказаних документів сформовано валові витрати та податковий кредит.

Податковий орган в Акті перевірки вказав, що товарно-транспортні накладні, оформлені при перевезенні товару від ТОВ «Лігран» (т. 1, а.с. 81) до позивача, оформлено з порушенням вимог закону, а тому укладений позивачем з ТОВ «Лігран» договір, не спричинив реального настання юридичних наслідків.

Проте, як зазначено вище, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, враховуючи належне оприбуткування та підтверджене використання позивачем у своїй діяльності придбаного у контрагента товару, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Також податковий орган посилається на відомості акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28.12.2012 № 7250/224/34656476 (т. 1, а.с. 72 - 81), згідно висновків якого ТОВ «Лігран» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Проте, суд апеляційної інстанції наголошує, що у справі належних доказів на підтвердження такого висновку, зокрема копій вироків у кримінальних справах, немає. Не додано також таких доказів апелянтом і під час апеляційного розгляду справи.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Укр Агро», то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Між ТОВ «Хеппі Мілк» (покупець) укладено з ТОВ «Укр Агро» (продавець) договір від 04.05.2012 № 10 (т. 2, а.с. 235 - 236), предметом якого була купівля-продаж продукції - масла солодковершкового «Селянське».

ТОВ «Укр Агро» виписано на адресу ТОВ «Хеппі Мілк» податкові та видаткові накладні (т. 2, а.с. 240 - 249), що підтверджується Актом перевірки (т. 1, а.с. 81).

ТОВ «Хеппі Мілк» на підставі цих документів сформовано валових витрати та податковий кредит.

Податковий орган, у даному випадку, теж зробив висновок про порушення позивачем вимог закону при здійсненні господарських взаємовідносин з даним контрагентом вважаючи, що товарно-транспортні накладні, оформлені при перевезенні товару від ТОВ «Укр Агро» до позивача, оформлено з порушенням вимог закону, тому не можливо документально підтвердити факт поставки товарів (т. 1, а.с. 83).

Проте, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги дані висновки з огляду на те, як зазначено вище, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, враховуючи належне оприбуткування та підтверджене використання позивачем у своїй діяльності придбаного у контрагента товару, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Також податковий орган посилається на відомості акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укр Агро», згідно висновків якого дане підприємство не знаходиться за юридичною адресою (т. 1, а.с. 86).

Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що такі висновки не можуть бути використані як належні докази, оскільки факт перевірки відсутній.

Слід зауважити, що відповідачем не надано будь-яких доказів, у т.ч. визначених у Акті перевірки, на підтвердження висновків про безтоварність вказаних господарських операцій між позивачем та контрагентами, які покладено у основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому, варто узяти до уваги, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Як встановлено судом та не заперечувалось податковим органом, на момент вчинення та виконання господарських договорів контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарювання, мали право укладати правочини та виписувати податкові накладні.

Таким чином, з огляду на наведені обставини, належними та допустимими доказами підтверджується правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту, а тому податкові повідомлення-рішення від 10.06.2012:

- № 0001482201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 66 666,25 грн., з яких 53 333 грн. - за основним платежем та 13 333,25 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001482201/1, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 126 660 грн.;

- № 0001482201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 613 650,61 грн., з яких 490 920,49 грн. - за основним платежем та 122 730,12 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миронівської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 09.04.2015 року.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Земляна Г.В.