Ухвала

від 08.04.2015 по справі 2а-10031/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10031/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Костюк Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року позов задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0002411730/1 від 09.07.2012 р., що винесене Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.06.2012 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена камеральна перевірка податкової декларації ФОП ОСОБА_3 з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), щодо нарахування земельного податку за 2010-2011 рр., за результатами якої складений акт № 8/17-313/НОМЕР_1 від 21.06.2012 р. «Про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку)» (надалі - Акт перевірки №8), в якому податковим органом викладені виявлені порушення Позивачем п.276.2 ст.276 ПК України, а саме: податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, в результаті чого занижено податкове зобов'язання із земельного податку на загальну суму 241 980,30 грн.

Згідно із зазначеним, на підставі висновків Акту перевірки №8 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002411730/1 від 09.07.2012 р., яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на загальну суму 287 352,61 грн. (з яких 241 980,30 грн. - за основним платежем та 45 372,31 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, вважаючи дане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ від 03.07.1992 р. (надалі - Закон №2535) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (ст.13 Закону №2353).

Статтею 15 Закону №2353 встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Поряд з цим, відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

При цьому, у п.269.1 ст.269 ПК України визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Разом із тим, згідно із п.270.1 ст.270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.287.6 ст.287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до приписів ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Водночас, у ч.1 та ч.2 ст.125 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і державної реєстрації.

Статтею 126 цього Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3. є власником нежилої будівлі - човнової станції (літера П), загальною площею 141,50 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Об'єкт приватизації), що належить Позивачу (Покупець) на праві власності відповідно до укладеного із Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Продавець) договору №376 від 26.11.2007 р. купівлі-продажу нежилої будівлі (надалі - Договір №376) (том І, а.с.66-69).

Водночас, відповідно до п.1.3 та п.3.2 Договору №376 право власності на приватизований Об'єкт переходить до Покупця з моменту сплати повної вартості придбаного Об'єкта приватизації та реєстрації у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. Передача Об'єкта приватизації Продавцем і прийняття такого Об'єкта Покупцем оформляється актом приймання-передачі, який підписується сторонами.

Так, на виконання вказаних вимог укладеного Договору №376 між ФОП ОСОБА_3 та Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) був підписаний акт №381 від 14.01.2008 р. приймання-передачі нежилої будівлі - човнової станції, згідно із яким Продавець передає, а Покупець приймає продану шляхом викупу нежилу будівлю - човнову станцію вартістю 425 020,00 грн. згідно із висновком Головного управління комунальної власності м. Києва №78-ПР від 31.05.2007 р.

Крім того, 21.01.2008 р. придбаний Позивачем Об'єкт приватизації був зареєстрований у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на праві приватної власності за ФОП ОСОБА_3., про що свідчить реєстраційний напис №5 на право встановлювальному документі - Договорі №376, записаний у реєстрову книгу №33П-40 за реєстровим №3500-П.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч.1 ст.120 Земельного кодексу України).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки позивач є землекористувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, літера П (надалі - Земельна ділянка), внаслідок укладання Договору №376, у зв'язку із переходом права власності на Об'єкт приватизації до Позивача та її державної реєстрації, з 28.01.2008 р. у ФОП ОСОБА_3. виникло зобов'язання сплачувати на загальних підставах податок за земельну ділянку, на якій розташований придбаний за Договором №376 Об'єкт приватизації.

Пунктом 271.1 ст.271 ПК України встановлено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п.274.1 ст.274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ст.ст.272, 273, 276 і 278 цього Кодексу (аналогічний зміст викладено у ст.7 Закону №2535).

Згідно із п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (аналогічно до ст.14 Закону №2353).

З матеріалів справи вбачається, що для визначення суми земельного податку Позивач отримав від Головного управління земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) витяг №945 від 13.11.2008 р. з технічної документації №Ю-23550/2008 про нормативно грошову оцінку Земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) (надалі - Витяг з технічної документації), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, літ. «П», яким встановлено розмір нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки - 2 479 371,03 грн., а також визначено функціональне використання - землі комерційного використання.

Починаючи з 2009 р. Позивачем подавались до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкові розрахунки земельного податку з додатками до них із самостійно визначеними розмірами податкових зобов'язань, а саме: за 2009 р. - податковий розрахунок від 30.01.2009 р. (за вх. №2960 від 30.01.2009 р./надалі - Розрахунок №2960) (том І, а.с.144-151); за 2010 р. - податковий розрахунок від 28.01.2010 р. (за вх. №5722 від 29.01.2010 р./надалі - Розрахунок №5722) (том І, а.с.34-36); за 2011 р. - податковий розрахунок від 30.01.2011 р. (за вх. №4064 від 31.01.2011 р./надалі - Розрахунок №4064) (том І, а.с.50-52).

Проте, відповідно до змісту Акту перевірки №8, за результатами проведеної Відповідачем перевірки поданих Позивачем до податкового органу Розрахунків №5722 та №4046 встановлено заниження належної до нарахування суми податкового зобов'язання з плати за землю на загальну суму 241 980,30 грн. у зв'язку із допущеною ФОП ОСОБА_3 помилкою при їх заповненні.

Згідно із п.276.2 ст.276 ПК України податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до ст.ст.274 і 275 цього Кодексу.

Відповідно до Витягу з технічної документації функціональним призначенням Земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) є землі комерційного використання.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування Позивачем суми плати за використання вказаної земельної ділянки саме за загальним правилом відповідно до ст.274 ПК України.

Крім того, з огляду на складений 30.07.2009 р. органом приватизації (Продавця) акт поточної перевірки виконання умов Договору №376 вбачається, що плата за користування Земельною ділянкою здійснюється Позивачем в установлені терміни на підставі нормативної грошової оцінки, розробленої Головним управлінням земельних ресурсів.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність донарахування ФОП ОСОБА_3 плати за землю спірним податковим повідомленням-рішенням в розмірі 241 980,30 грн.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Костюк Л.О.

Бєлова Л.В.