Ухвала

від 16.03.2015 по справі 2а-9577/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2015 р. м. Київ К/9991/25930/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайло О.М. СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року

у справі № 2а-9577/11/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

до Дочірнього підприємства «Дестені»

про стягнення заборгованості по сплаті земельного податку,

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Дестені» (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті земельного податку.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 01 вересня 2011 року позовні вимоги задовольнив, стягнув з відповідача на користь Державного бюджету України заборгованість зі сплати земельного податку у розмірі 448 423,32 грн.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 09 лютого 2012 року скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати земельного податку у розмірі 269 222,35 грн. та прийняв у цій частині нову постанову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення попередньої судової інстанції залишив без змін.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанцій прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Відповідач зареєстрований Шевченківською районною державною адміністрацією у м.Києві 30.10.2003 р. як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та перебуває на податковому обліку у позивача.

На час звернення позивача до суду із даним позовом у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків обліковується заборгованість по земельному податку у розмірі 448 423,32 грн., яка виникла на підставі:

самостійно поданої податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 3051 від 25.01.2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по орендній платі за 2010 рік у розмірі 538445,13 грн.;

самостійно поданої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 31689 від 21.02.2011 року, в якій відповідачем визначено суму податкового зобов'язання по орендній платі за січень місяць 2011 року у розмірі 44870,43 грн.;

самостійно поданої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 99737 від 19.03.2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по орендній платі за лютий місяць 2011 року у розмірі 44870,43 грн.;

самостійно поданої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 168499 від 18.04.2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по орендній платі за березень місяць 2011 року у розмірі 44870,43 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачу було виставлено податкові вимоги на суму несплаченої орендної плати у розмірі 179 200,77 грн., з огляду на що вимога позивача про стягнення боргу у розмірі 269 222,35 грн. є безпідставною.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Враховуючи, що спірна сума заборгованості борг виникла у період з червня 2010 року по березень 2011 року, застосуванню до спірних правовідносин підлягають як положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» так і Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічні приписи закріплені у пункті 54.1 статті 54 та пункті 56.11 статті 56 Податкового кодексу України.

Враховуючи вказане, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що з моменту подання до контролюючого органу податкових декларацій за 2010 рік та за січень-березень 2011 року, податкові зобов'язання відповідача у розмірі 448 423,32 грн. вважаються узгодженими та їх розмір не може бути оскаржений відповідачем.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Вказане кореспондує приписам пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Дії податкового органу в разі несплати узгодженої суми податкового зобов'язання регламентовані статтями 6 , 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та, відповідно, статтями 95 - 99 Податкового кодексу України .

Згідно абзацу 1 підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 вказаного Закону у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності шляхом продажу інших активів такого платника податків.

При цьому, згідно абзацу 2 вказаного підпункту стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

У пункті 95.2 статті 95 Податкового кодексу України зазначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, обов'язковою передумовою звернення до суду з вимогою про стягнення податкових зобов'язань є надіслання платнику податків першої та другої податкових вимог.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом надсилались позивачу перша податкова вимога № 1/5756 від 04.08.2010 року на суму 44589,48 грн. та друга податкова вимога № 2/7997 від 03.11.2010 року на суму 179200,00 грн.

Перша та друга податкові вимоги були направлені відповідачу поштовим відправленням, однак були провернуті через відсутність останнього за його місцезнаходженням, у зв'язку з чим розміщені податковим органом на дошці податкових оголошень, що підтверджується актами про розміщення на дошці податкових оголошень від 04 жовтня 2010 року № 3422 та від 08 листопада 2010 року № 4019.

Після направлення податкової вимоги податковий борг відповідача збільшився, що підтверджено обліковою карткою відповідача по орендній платі за землю.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України , у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Беручи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо наявності у відповідача податкового боргу у розмірі 448 423,32 грн., суд першої інстанції цілком обґрунтовано визначився із необхідністю стягнення вказаної суми у повному обсязі.

Керуючись приписами ст. 226 КАС України , відповідно до якої, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року у справі № 2а-9577/11/2670 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2011 року у справі № 2а-9577/11/2670.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяНечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.