Ухвала

від 18.03.2015 по справі 2а-6438/10/1870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2015р. м. Київ К/9991/72951/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 по справі №2а-6438/10/1870 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011, у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 01.01.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.12.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 204, частини другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, статей 7, 9, 11, 69, частини четвертої статті 72, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 01.10.2007 по 30.09.2008 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знаходилась на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, у періоди з 01.07.2007 по 30.09.2007 та з 01.10.2008 по 30.09.2009 на загальній системі оподаткування.

Свідоцтво платника ПДВ №78490475, яке отримане фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 05.12.2001, анульоване за заявою позивача 08.01.2008. Свідоцтво платника ПДВ №100141305, яке отримане фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 25.09.2008, анульоване за заявою позивача 30.06.2009.

Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією у Сумській області проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2009.

Перевіркою встановлені порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зокрема, статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», статей 203, 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності; підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 9.4.1 пункту 9.8 статті 9 Закону України від «Про податок на додану вартість», статей 203, 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що за періоди з 01.07.2007 по 30.09.2007 та з 01.10.2009 по 30.09.2008 позивачем завищено валові витрати на суму 181360,92грн. та податковий кредит на суму 64172,49грн. у зв'язку з тим, що до складу валових витрат віднесені витрати по придбанню ТМЦ у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кватро-Центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кові-ТОС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Салком-2007».

Перевіркою також встановлено, що згідно наданого позивачем звіту суб'єкта малого підприємництва за 4 квартал 2007 року сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) склала 486569,00грн., а фактично у 4 кварталі 2007 року на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти від продажу товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1010621,88грн. Сума перевищення граничного обсягу виручки, передбаченого статтею 1 Указу Президента України від 03.07.1998 «Про спрощену систему оподаткування» склала 510624,88грн. (в тому числі ПДВ 85105,85грн.).

Валовий дохід за 4 квартал 2007 року у зв'язку з перевищенням граничного обсягу виручки становить 425519,03грн., за 1 квартал 2008 року 265740,94грн., за 2 квартал 2008 року (наростаючим підсумком) 471753,70грн., за 3 квартал 2008 року (наростаючим підсумком) 696443,79грн. Перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 01.01.2008 по 30.09.2009 встановлено заниження задекларованого суб'єктом господарювання валового доходу всього у сумі 21121,02грн.

Враховуючи, що у період з 01.01.2008 по 30.09.2008 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не мала права перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, нею також занижений податок на додану вартість за цей період на суму 50300,00грн.

За результатами перевірки Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією у Сумській області складений акт від 14.01.2010 №25/17-103/НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.01.2010 №0000061742/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 103467,57грн., у тому числі 103467,57грн. за основним платежем; від 26.01.2010 №0000071742/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 207208,50грн., у тому числі 137757,00грн. - основний платіж, 69451,50грн. - штрафні санкції; від 26.01.2010 №0000081742/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 170,00грн. (штрафні санкції).

За наслідками адміністративного оскарження скарга платника податків частково задоволена, скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.01.2010 №0000081742/0 про визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 170,00грн.; скасоване податкове повідомлення-рішення від 26.01.2010 №0000061742/0 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 17479,17грн.

У зв'язку з викладеним, Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією у Сумській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.03.2010 №0000071742/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 207208,50грн., у тому числі 137757,00грн. - основний платіж, 69451,50грн. - штрафні санкції; від 30.03.2010 №0000061742/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 85988,40грн., у тому числі 85988,40грн. за основним платежем.

Щодо висновку податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кватро-Центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кові-ТОС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Салком-2007» колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій позивача з контрагентами, дійшли висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на відсутність доказів на підтвердження переміщення ТМЦ від постачальників до позивача, приймання та зберігання позивачем відповідних товарів, їх подальшого використання в господарській діяльності.

Щодо висновку податкового органу про перевищення позивачем граничного обсягу виручки, передбаченого статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування» та відповідно заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується в тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000,00грн. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), вважається сума фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та (або) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Приписами статті 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.

Згідно зі статтею 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, врегульованих, зокрема Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Законом України «Про податок на додану вартість» з урахуванням загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України та Законом України «Про систему оподаткування».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у 4 кварталі 2007 року отримала на розрахунковий рахунок кошти, що перевищують встановлений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» розмір виручки, а саме 1010624,88грн.

Таким чином, у період з 01.01.2008 по 30.09.2008 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не мала права перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Згідно частини другої статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Відповідно до пункту 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за період з 01.01.2008 по 30.09.2008 на розрахунковий рахунок позивача надійшло коштів від продажу товарів (робіт, послуг) у сумі 835735,88грн.

Окрім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, порушення встановлені в акті перевірки стосовно невключення до складу валових витрат квитанції до акту виконаних робіт від 29.11.2007 на виконання транспортно-експедиційних послуг ПП ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, квитанції до накладної від 29.11.2007 №272 (ПП «Астер-Уно») у зв'язку зі сплатою суми постачальнику 10.04.2008, неповного включення до складу валових витрат 2008 року сплачених платником грошових коштів згідно корінця до прибуткового касового ордеру від 09.09.2008 постачальнику ТОВ «АС-Терн» за допоміжні ремонтні роботи, які були відвантажені згідно податкової накладної від 28.12.2007 №43 АТЗТ БВФ «АІС Медесан», в зв'язку з надходженням коштів як оплата за будматеріали, а не як погашення заборгованості 2007 року, а також визначення валового доходу за 1 квартал 2009 року згідно первинних документів, по яким неможливо визначити перелік контрагентів від яких надходили кошти, що позбавляє можливості дійти висновку про факт надлишкового декларування коштів по ТОВ «Регтайм», позивачем не спростовані.

Таким чином, з урахуванням загального розміру валових витрат фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було занижено податок з доходів фізичних осіб за відповідний період на суму 85988,40грн.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000,00грн. (без урахування податку на додану вартість).

Згідно пункту 9.4 статті 9 цього Закону якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), внаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом 20 календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з досягненням обсягу виручки у 4 кварталі 2007 року 1010624,88грн. позивач у відповідності до пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язана була зареєструватися та надіслати податковому органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 6.1 статті 6 вказаного Закону визначено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 Закону, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Згідно підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 зазначеного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів.

Судами встановлено, що в періоді коли позивач підлягав обов'язковій реєстрації платником ПДВ, з відповідним нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було занижено податок на суму 50300,00грн.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 по справі №2а-6438/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв