Ухвала

від 18.03.2015 по справі 2а-16672/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2015р. м. Київ К/9991/36682/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника відповідача Завгороднєвої О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 по справі №2а-16672/10/2670 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, за участю Прокуратури міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, за участю Прокуратури міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.07.2007 №0000694230/0 в частині 13584065,15грн. та від 23.07.2007 №0000684230/0 в частині 156501,25грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників 20.06.2011 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.08.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.2, 5.2.6 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 11, 159, частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію у місті Києві по роботі з великими платниками податків її правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків проведено виїзну планову перевірку Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.03.2007.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині неправомірного віднесення до складу валових витрат суми витрат з надання юридичних послуг СПД ОСОБА_2; пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині віднесення до складу валових витрат витрати без підтверджуючих документів, які свідчили б про зв'язок витрат з фінансово-господарською діяльністю підприємства (земельні ділянки під будівництво); підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по придбаних матеріальних та нематеріальних активах (послугах), які не призначені для їх використання в господарській діяльності; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з суб'єктами підприємницької діяльності, які не спрямовані на настання реальних наслідків.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків складено акт від 11.07.2007 №602/42-30/01386326 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.07.2007 №0000694230/0 та від 23.07.2007 №0000684230/0.

За наслідками адміністративного оскарження зазначених рішень скарги позивача було залишено без задоволення, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.10.2010 №0005652310/1, від 28.01.2011 №0005652310/2, від 25.10.2010 №0005642310/1, від 28.01.2011 №0005642310/2.

Щодо висновку податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат витрати за надання юридичних послуг СПД ОСОБА_2 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.6 пункту 5.2 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємства» до складу валових витрат включаються суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з договором від 07.12.2004 №05/04 суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 було надано позивачу юридичні послуги на суму 115731,20грн. Позивачем було втрачено акт про надання юридичних послуг та у зв'язку з цим не відображено зазначену господарську операцію в бухгалтерському та податковому обліку підприємства в 2004 році.

Відкритим акціонерним товариством «Мостобуд» після відновлення акта про надання послуг було відображено відповідну операцію в бухгалтерському та податковому обліку товариства в III кварталі 2006 року.

За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат витрати на юридичні послуги на суму 115731,20грн. є правильним.

Щодо висновку податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрат за операціями з придбання матеріальних цінностей та послуг, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 зазначеного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Дозволяючи платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, законодавець робить наголос на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку підпункт 7.4.1 пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, відносилися витрати на передпроектні роботи щодо розміщення житлових будинків, проектно-вишукувальні роботи по підготовці матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва житлових будинків та виконання топогеодезичної зйомки, що пов'язані з господарською діяльністю підприємства щодо здійснення житлового будівництва.

За результатом розгляду справи було встановлено, послуги та товари, які отримав позивач, спрямовані на отримання доходу останнього, натомість відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження відсутності зв'язку спірних господарських операцій з господарською діяльністю Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд».

Щодо висновку податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інт-Агро», Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісервіс», Приватним підприємством «Альтернатива» колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, реальність спірних господарських операцій Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інт-Агро», Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісервіс», Приватним підприємством «Альтернатива» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договорами податковими накладними, накладними.

Окрім того, на момент виконання спірних господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Інт-Агро», Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісервіс», Приватне підприємство «Альтернатива» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

В той же час, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, слід погодитися з висновками судів, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інт-Агро», Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісервіс» та Приватним підприємством «Альтернатива».

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 23.07.2007 №0000694230/0 в частині 13584065,15грн. та від 23.07.2007 №0000684230/0 в частині 156501,25грн. є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 55, 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 по справі №2а-16672/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв