Ухвала

від 19.03.2015 по справі 819/540/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 року м. Київ К/800/11564/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В.

Васильченко Н.В.

Леонтович К.Г.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у справі за позовом селянського фермерського господарства "Калина" до Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області, треті особи: Клювинська сільська рада Гусятинського району Тернопільської області, Гусятинська районна державна адміністрація Тернопільської області, Відділ Держземагенства у Гусятинському районі Тернопільської області, про скасування приписів, -

в с т а н о в и л а:

Селянське фермерське господарство "Калина" звернулось в суд з позовом до Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області, в якому просило скасувати приписи від 25.10.2012 року №000366 та від 24.12.2012 року №000577 з моменту їх винесення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки відповідача з приводу самовільного зайняття земельної ділянки позивачем не відповідають дійсності, оскільки ділянка знаходиться у постійному користуванні селянського фермерського господарства "Калина", а відтак оскаржувані приписи, видані на підставі таких невірних висновків, підлягають скасуванню.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано приписи від 25.10.2012 року №000366 та від 24.12.2012 року №000576.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Державна інспекція сільського господарства в Тернопільській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Гусятинської районної ради Тернопільської області №105 від 28.03.2000 року ОСОБА_4 виділено земельну ділянку площею 30 га. із земель запасу Клювинської сільської ради в постійне користування для створення селянського (фермерського) господарства.

На підставі вказаного рішення ради ОСОБА_4 08.02.2001 року видано державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_1, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №225.

14 лютого 2001 року Гусятинською районною державною адміністрацією Тернопільської області зареєстроване Селянське (фермерське) господарство "Калина", засновником якого є ОСОБА_4.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Клювинською сільською радою 16.03.2001 року укладено договір оренди земельної ділянки розміром 19,64 га. із земель резервного фонду Клювинської сільської ради, який на думку позивача автоматично поновлювався на новий термін у зв'язку з відсутністю заперечень з боку сільської ради. Також, з метою відшкодування збитків місцевого бюджету від недоотриманих доходів за фактичне землекористування вказаною земельною ділянкою, між позивачем та Гусятинською райдержадміністрацією укладена тимчасова угода №10 від 23.05.2012 року.

02 квітня 2011 року ОСОБА_4 помер. Станом на час слухання справи керівником селянського фермерського господарства "Калина" згідно відомостей Єдиного державного реєстру є ОСОБА_4.

25 жовтня 2012 року на підставі плану проведення комплексних перевірок на ІV квартал 2012 року, наказу начальника Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області від 23.10.2012 року №195 та посвідчення (направлення) №224 від 23.10.2012 року проведено планову комісійну перевірку на предмет дотримання нормативно-правових актів при веденні насінництва, дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок позивачем.

Відповідно до довідки Клювинської сільської ради від 23.10.2012 року №991 селянське фермерське господарство "Калина" має в користуванні 299,21 га. землі, а саме: 245,99 га. пайовиків (110 чол.); 30,00 га. фермерського (надана у постійне користування ОСОБА_4 земля згідно Державного акта серії НОМЕР_1); 19,64 га. резервний фонд; 3,58 га. проектні дороги.

В результаті перевірки комісією складено акт перевірки від 25.10.2012 року №б/н та акт обстеження земельної ділянки від 25.10.2012 року №000141.

Згідно вказаних актів встановлено, що позивач самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 19,64 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду в селі Клювинці Гусятинського району Тернопільської області чим порушив статті 125, 126 Земельного кодексу України.

До акта перевірки від 25.10.2012 року №б/н додана план-схема розташування самовільно зайнятої земельної ділянки площею 19,64 га.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка площею 19,64 га., яка відображена на план-схемі як самовільно зайнята позивачем, знаходиться в межах земельної ділянки площею 30 га., яка згідно державного акта серії НОМЕР_1 у 2000 році надана ОСОБА_4 в постійне користування для створення селянського (фермерського) господарства.

Одночасно інспектором видано припис від 25.10.2012 року №000366, яким зобов'язано керівника селянського фермерського господарства "Калина" "усунути виявлене порушення", тобто, звільнити вказану самовільно зайняту земельну ділянку, та зобов'язано до 26.11.2012 року повідомити про виконання припису.

Крім цього, державним інспектором проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття позивачем земельної ділянки.

24 грудня 2012 року державним інспектором проведено перевірку дотримання позивачем вимог щодо виконання припису (акт від 24.12.2012 року №б/н) та встановлено, що позивач вимоги припису від 25.10.2012 року№000366 не виконав, у зв'язку з чим державним інспектором сільського господарства в Тернопільській області видано припис №000576 яким повторно зобов'язано керівника селянського фермерського господарства "Калина" "усунути виявлене порушення".

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що державний інспектор при складанні акта перевірки від 25.10.2012 року, акта обстеження земельної ділянки від 25.10.2012 року №000141 та при винесенні приписів від 25.10.2012 року №000366 та від 24.12.2012 року №000576 прийшов до невірного висновку про самовільне зайняття позивачем частини земельної ділянки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 16 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

На час отримання ОСОБА_4 земельної ділянки у постійне користування для створення фермерського господарства був чинним Закон України "Про селянське (фермерське) господарство".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" в редакції, чинній на час надання земельної ділянки і на час створення селянського фермерського господарства "Калина", селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Статтею 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" визначено, що після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Кпім того, відповідно до вказаної норми, лише після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку із своїм найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалось державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносила до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

Подібні положення щодо спеціального порядку створення фермерського господарства також знайшли своє відображення і в Законі України "Про фермерське господарство", частиною першою статті 8 якого передбачено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації.

Проаналізувавши вказані норми законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що хоча Державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_1 і видавався на ім'я голови селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4, проте, фактично передбачалось, що вказаною землею буде користуватись створене ним фермерське господарство "Калина" як юридична особа.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 5.1.1 статуту позивача в редакції станом на 2001 рік, до земель господарства належать землі, зокрема передані господарству у користування, що посвідчено Державними актами на право постійного користування землею, виданими на ім'я голови Господарства.

Таким чином, позивач у 2001 році на законних підставах набув права користування земельною ділянкою площею 30 га із земель запасу Клювинської сільської ради.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) зокрема входить також право користування землею.

Крім цього, слід зазначити, що положення пункту 6 Розділу X Земельного кодексу України щодо зобов'язання до 01.01.2008 року переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно не погодились з висновком державного інспектора про самовільне зайняття позивачем частини вказаної земельної ділянки площею 19,64 га.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що в актах перевірки та обстеження від 25.10.2012 року зазначено, що позивач самовільно зайняв земельну ділянку площею 19,64 га. із земель резервного фонду в селі Клювинці Гусятинського району Тернопільської області.

Селянське фермерське господарство "Калина" дійсно використовує земельну ділянку площею 19,64 га. із земель резервного фонду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та Клювинською сільською радою 16.03.2001 року укладено договір оренди земельної ділянки розміром 19,64 га із земель резервного фонду Клювинської сільської ради, який на їх думку автоматично поновлювався на новий термін у зв'язку з відсутністю заперечень з боку сільської ради. Також, з метою відшкодування збитків місцевого бюджету від недоотриманих доходів за фактичне землекористування вказаною земельною ділянкою, між позивачем та Гусятинською райдержадміністрацією укладена тимчасова угода №10 від 23.05.2012 року.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, вказана земельна ділянка прощею 19,64 га не має відношення до земельної ділянки, яка відображена інспектором на план-схемі як самовільно зайнята позивачем, оскільки розташована в іншому місці.

Тобто, як зазначено судами попередніх інстанцій, державним інспектором при проведенні перевірки помилково ототожнено земельну ділянку прощею 19,64 га. (землі резервного фонду Клювинської сільської ради) із частиною земельної ділянки, яка надана ОСОБА_4, у постійне користування площею 30,00 га. для створення фермерського господарства.

Крім того, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, прийнятими приписами не вказано яким чином позивач повинен усунути виявлені порушення, що порушує вимоги статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", згідно якої державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель встановивши порушення земельного законодавства мають право звернутися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідач, встановивши порушення вимог земельного законодавства, зокрема, як він вважає, що земельна ділянка зайнята самовільно чи незаконно, повинен був звернутися до прокурора для пред'явлення останнім позову про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. Цього він не зробив. Крім того, в судовому засіданні не доведено того факту, що позивач самовільно зайняв земельну ділянку. З наявних у справі листів Клювинської сільської ради видно, що земельною ділянкою позивач користувався з дозволу сільської ради.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області відхилити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Судді: (підписи)