Ухвала

від 01.04.2015 по справі 2а-3520/10/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 року м. Київ К/9991/26650/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - Інспекція)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2011

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012

у справі №2а-3520/10/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Літо" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року Товариство звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати:

податкове повідомлення-рішення від 08.06.2010 № 0000942305/0 в частині визначення суми заниження бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2007 року в розмірі 25060 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 08.06.2010 № 0000932305/0 в частині визначення платникові суми завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2008 року в розмірі 20791 грн. із застосуванням 10395,50 грн. штрафних санкцій;

податкове повідомлення-рішення від 08.06.2010 № 0000922305/0, за яким Товариству нараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 6403,50 грн. (у тому числі 4269 грн. за основним платежем та 2134,50 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2010 позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.06.2010 № 0000932305/0 та № 0000942305/0; в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог; визнано протиправними та скасовано повідомлення-рішення від 08.06.2010 № 0000942305/0 в частині визначення суми заниження бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2007 року в розмірі 25060 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 08.06.2010 № 0000932305/0 в частині визначення платникові суми завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2008 року в розмірі 20791 грн. із застосуванням 10395,50 грн. штрафних санкцій; в решті постанову суду першої інстанції у справі залишено без змін.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати ухвалені у справі судові акти обох попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що однією з підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень в став висновок податкового органу про те, що невключення позивачем до розрахунку бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року від'ємного значення ПДВ за попередній звітний період, що дорівнює сумі ПДВ фактично сплаченій постачальникові, свідчить про відмову платника від отримання бюджетного відшкодування ПДВ у відповідній сумі та виключає можливість її подальшого відображення у податковій звітності платника.

Втім суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно відхилили зазначені доводи податкового органу як неспроможні.

Так, згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

На час виникнення спірних правовідносин обчислення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснювалося в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, сума, розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до пункту 1.8 статті 1 цього Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету.

У той же час одержання певної суми бюджетного відшкодування є правом, а не обов'язком платника, яке може бути реалізовано у будь-який час у межах строку, встановленого підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому будь-яких часових обмежень для перенесення від'ємного значення ПДВ до податкового кредиту наступного звітного періоду чинним податковим законодавством не передбачено.

Правильною є і надана судами правова оцінка обставин справи по епізоду, пов'язаному з невірним зазначенням Товариством податкового періоду, в якому виникло від'ємне значення ПДВ. Так, у довідці щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, позивачем вказано, що залишок від'ємного значення з ПДВ у сумі 20791 грн. виник у жовтні 2007 року, тоді як фактично періодом його виникнення є вересень 2007 року.

Втім оскільки, як вірно зазначили суди, наведена описка не вплинула на правильність обчислення суми бюджетного відшкодування та не призвела до викривлення стану розрахунків позивача з бюджетом по ПДВ, то відсутні підстави для висновку про завищення Товариством бюджетного відшкодування на відповідну суму.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 учасниками провадження не оскаржується, у зв'язку з чим у касаційного суду відсутні правові підстави для надання правового аналізу висновкам суду у відповідній частині.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 у справі №2а-3520/10/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько