Ухвала

від 24.03.2015 по справі 826/12693/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/61645/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОУН УКРАЇНА» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2013 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 у справі 826/12693/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СТОУН УКРАЇНА» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними дій , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоун Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою, в якій просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби щодо звернення до ТОВ «Стоун Україна» із письмовим запитом №1914/10/26-53-22-05-11 від 19.07.2013 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013, у задоволення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- на адресу відповідача надійшов запит від Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання від 02.04.2013 за №1136/7/22-108. У вказаному запиті зазначено, що у зв'язку з проведенням документальної планової перевірки ТДВ «Трансмост» за період 01.04.2011 по 31.12.2012, ДПІ у м. Чернівцях на підставі п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України просить ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС провести зустрічну звірку з ТОВ «Стоун Україна», яке перебувало у господарських відносинах з ТДВ «Трансмост» першій ланці ланцюга проходження товарів;

- на підставі пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 та п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено запит №1914/10/26-53-22-05-11 від 19.07.2013, яким відповідач просить позивача надати протягом законодавчо встановленого терміну пояснення та їх документальне підтвердження з питань взаємовідносин з ТДВ «Трансмост» за період 01.06.2011 по 31.08.2011.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України відзначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин особи, яка звернулася за їх захистом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що дії податкового органу стосовно направлення письмового запиту є правомірними, а направлений письмовий запит жодним чином не порушує прав позивача, його свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин, а отже, відсутнє право або інтерес, що може бути захищено у судовому порядку.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно п.1 ч.3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, коли за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У відповідності з ч.5 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що направлений контролюючим органом письмовий запит № 1914/10/26-53-22-05-11 від 19.07.2013 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» містить перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надсилання запиту з посиланням на норми закону, відповідно до яких відповідач має право на отримання такої інформації.

Між тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що надіслання відповідачем письмового запиту № 1914/10/26-53-22-05-11 від 19.07.2013 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» жодним чином не порушує прав позивача, його свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Доводи касаційної скарги вказаного висновку не спростовують.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи позивача щодо надіслання відповідачем запиту, який містить відбиток печатки та підпис керівника іншого органу ніж той, що звернувся із запитом, оскільки згідно наказу Міндоходів від 17.04.2013 № 70 Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві є правонаступником усіх прав та обов'язків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОУН УКРАЇНА» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний