Ухвала

від 04.03.2015 по справі 2а-14949/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2015р. м. Київ К/9991/84527/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника позивача - Островської В.В.,

представника відповідача - Стурзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року

у справі № 2а-14949/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестлайн»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестлайн» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - відповідач) про: визнання протиправними дій щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року; зобов'язання зареєструвати податку декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року (з додатком № 5) датою її фактичного отримання.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року (в редакції ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року про виправлення описки) постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2010 року було скасовано. Ухвалено у справі нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними дії та зобов'язано ДПІ у Печерському районі м. Києва зареєструвати податкову декларацію ТОВ «Вестлайн» з податку на додану вартість за липень 2010 року.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ «Вестлайн» направило поштою до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року з додатком № 5. Декларація була підписана керівником та скріплена печаткою товариства (арк. справи 98-100).

Проте, листом від 01 вересня 2010 року № 48650/10/28-611 ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомила ТОВ «Вестлайн», що надіслана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року заповнена всупереч вимогам пункту 1.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166. Також, позивачу було запропоновано надати нову податкову звітність з податку на додану вартість за відповідний звітний період, оформлену належним чином (арк. справи 11).

У справі, що розглядається, суди встановили, що підставою для невизнання надісланої позивачем декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року податковою звітністю було те, що: у графі 06 декларації позивачем не був заповнений реквізит «поштовий індекс» (а здійснений напис олівцем « 01024»); не у всіх рядках, в яких відсутні показники, товариством були проставлені прочерки.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що у відповідності до положень пункту 3.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк, тоді як позивачем вказані вимоги дотримані не були.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що не заповнення реквізиту «поштовий індекс» та непроставлення прочерків у рядках, де відсутні показники, не можуть біти підставою для невизнання податкової звітності у відповідності до вимог абзацу 5 підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Абзацом 1 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Згідно абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 був затверджений Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, пунктом 1.3 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).

Згідно з абзацом 3 пункту 5.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рядки, які не повинні заповнюватися платником, оскільки мають інформаційний характер, позначені знаком «Х»; колонки, у яких сума обороту чи податку не повинна проставлятися, позначені знаком « 0»; у рядках, де платник не має даних для заповнення, проставляється знак «-».

З метою запровадження централізованої системи приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних із урахуванням різних способів надходження документів до органів державної податкової служби України, у тому числі в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, та відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 були затверджені Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України.

Відповідно до пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою. Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними Реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, підставою для відмови податкового органу визнати податкову звітність як податкову декларацію є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом державної податкової служби.

Однак, у ході вирішення спору відповідних недоліків у спірній декларації судами виявлено не було. Зміст пункту 4.4 зазначених вище Методичних рекомендацій не дає підстави для висновку про те, що прокреслення у рядках поштовий індекс є обов'язковими реквізитами податкової декларації. А відтак, відсутність наведеного було незаконно розцінено податковим органом як недолік заповнення податкової звітності, що може слугувати підставою для її неприйняття згідно з викладеними законодавчими положеннями.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Печерському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року підлягаєзалишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна