Рішення

від 26.03.2015 по справі 911/5325/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2015 р. Справа № 911/5325/14

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Саванчук С.О., судді - Ейвазова А.Р., Лутак Т.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест",

04211, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Мате Залки, буд. 10-Б, кв. 29

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-КРАНСЕРВІС",

08292, Київська обл., м. Буча, вул. Чкалова, буд. 21

01013, м. Київ, вул. Промислова,4

про стягнення 246 086,54 грн.

за участю представників:

позивача - Франчук А.В. (довіреність від 14.05.2014, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-КРАНСЕРВІС" (далі - відповідач) про стягнення 247 086,54 грн., з яких: 191 231,11 грн. основного боргу, 7 282,73 грн. пені, 7 113,80 грн. 3% річних та 41 458,90 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 21.09.2012 № 323-12.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.12.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.01.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 29321/14 від 29.12.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 15.12.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 249/15 від 12.01.2015) надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участі представника у судовому засіданні.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 549/15 від 13.01.2015) позивачем подано додаткові докази.

У судове засідання 13.01.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 15.12.2014 не виконав, розгляд справи відкладено на 27.01.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 1569/15 від 26.01.2015) позивачем подано письмові пояснення з додатковими доказами.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 1853/15 від 27.01.2015) відповідачем подано письмовий доказ.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 1858/15 від 27.01.2015) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу для можливого мирного врегулювання спору.

У судовому засіданні 27.01.2015 оголошено перерву до 12.02.2015, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2015 продовжено строк розгляду спору.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3187/15 від 11.02.2015) відповідачем подано заперечення на позов.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3188/15 від 11.02.2015) відповідачем подано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3302/15 від 12.02.2015) позивачем подано клопотання про витребування доказів.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3303/15 від 12.02.2015) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про зменшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою - Франчуком А.В. (довіреність від 14.05.2014, б/н), зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 246 086,54 грн., з яких: 190 231,11 грн. основного боргу, 7 282,73 грн. пені, 7 113,80 грн. 3% річних та 41 458,90 грн. інфляційних втрат.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3304/15 від 12.02.2015) позивачем подано клопотання про долучення письмових доказів, на підтвердження витрат на оплату послуг адвоката, що понесені позивачем.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3305/15 від 12.02.2015) позивачем подано письмові пояснення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2015 у справі № 911/5325/14 призначено колегіальний розгляд справи та передано справу до відділу інформаційно-технічного забезпечення судового процесу апарату господарського суду Київської області для визначення складу колегії суддів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2015 справу № 911/5325/14 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: Саванчук С.О. - головуючий суддя, судді - Ейвазова А.Р., Лутак Т.В., розгляд справи призначено на 12.03.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 5530/15 від 11.03.2015) позивачем подано клопотання про включення до складу судових витрат у справі, витрат з оплати послуг адвоката.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 5600/15 від 12.03.2015) позивачем подано клопотання про залишення без розгляду попередньо поданого ним клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 12.03.2015 оголошено перерву до 26.03.2015, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 6434/15 від 20.03.2015) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 6885/15 від 26.03.2015) позивачем подано письмові пояснення.

У судове засідання 26.03.2015 представник відповідача не з'явився, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.03.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест" (далі - субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-КРАНСЕРВІС" (далі - підрядник) укладено договір від 21.09.2012 № 323-12 (далі - Договір), відповідно до умов якого, підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе обов'язок з виконання електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт на крані мостовому 180/2х70, встановленому в корпусі «Г» УТЦ ОП «ЗАЄС» (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.2. Договору, субпідрядник зобов'язаний виконати власними силами роботи за договором згідно з Завданням, що визначене у додатку №1 до Договору.

Відповідно до пункту 1.3. Договору, перелік виконуваних субпідрядником робіт, етапи та строки виконання наведені в календарному плані робіт (Додаток № 2 до Договору), який є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що договірна ціна робіт складає 400 155,52 грн., в тому числі ПДВ (Додаток № 2 до Договору).

Згідно з пунктом 2.2. Договору, оплата виконується підрядником в національній валюті України, по безготівковому рахунку в наступному порядку: оплата за виконання електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт здійснюється на підставі щомісячних актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами вищезазначених актів та довідок; кінцевий розрахунок за виконання робіт здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами актів виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт та після підписання акту здачі-приймання обладнання в експлуатацію представниками ЗАЕС, представниками генпідрядника та підрядника.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору, при завершенні робіт, за кожним з етапів Договору, субпідрядник направляє підряднику акт здачі-приймання робіт, підрядник протягом 10 днів з дня отримання акту здачі-приймання робіт, зобов'язаний його розглянути, підписати та направити супровідним листом на адресу субпідрядника.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до виконання сторонами своїх обов'язків (пункт 9.2. Договору).

До матеріалів справи залучено копії актів приймання-передачі виконаних робіт від 28.12.2012 на суму 156 693,31 грн., від 29.03.2013 на суму 52 231,10 грн. та від 31.07.2013 на суму 191 231,11 грн., що складені на підставі Договору, які у двосторонньому порядку підписані представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами фактів здійснення господарських операцій за Договором у вказаних в актах обсягах та вказаної у них вартості.

Зважаючи на те, що акти погоджені без зауважень, відповідач прийняв роботи, що зазначені в актах, у повному обсязі.

Відтак, позивачем, відповідно до умов Договору, виконано роботи, всього на суму 400 155,52 грн.

Відповідачем грошові зобов'язання за Договором виконано частково: оплачено підрядні роботи згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт від 28.12.2012 на суму 156 693,31 грн. та від 29.03.2013 на суму 52 231,10 грн., що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 16.01.2015 № 08.7.0.0.0/150116083945, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки.

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 191 231,11 грн. - різниця між загальною вартістю виконаних і прийнятих робіт та перерахованими коштами. Під час судового розгляду, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, що обґрунтоване частковою оплатою відповідачем, після порушення провадження у справі, спірної заборгованості, у зв'язку з чим, заборгованості становить 190 231,11 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 24.09.2014 № 189-14 з вимогою сплатити заборгованість за Договором у сумі 191 231,11 грн. Відповіді на вказану претензію, за твердженнями позивача, відповідачем не надано, заборгованість не сплачено. Докази протилежного у суду відсутні.

Відповідачем не заперечується підписання його уповноваженим представником актів приймання-передачі виконаних робіт, що надані позивачем та не оспорюється розмір часткових оплат за Договором, що вказані позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище акти приймання-передачі виконаних робіт - у якості письмових доказів виконання робіт позивачем та прийняття робіт уповноваженою особою відповідача, банківську довідку від 16.01.2015 № 08.7.0.0.0/150116083945 - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що спірні роботи виконані позивачем та прийняті відповідачем, про що свідчать акти приймання-передачі виконаних робіт, що підписані сторонами, які є належними і допустимими доказами прийняття підрядних робіт відповідачем і саме з підписанням яких Договір пов'язує оплату робіт, що у них вказуються.

Відповідачем позов заперечується повністю, у зв'язку з тим, що не настав строк виконання ним грошового зобов'язання за Договором, у повному обсязі.

Зокрема, відповідач посилається на підпункт 2.2.2. пункту 2.2. Договору про те, що кінцевий розрахунок за виконання робіт здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами актів виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт та після підписання акту здачі-приймання обладнання в експлуатацію представниками ЗАЕС, представниками генпідрядника та підрядника.

На підтримку вказаної позиції, відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, для отримання ним від ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» доказів щодо введення спірного обладнання в експлуатацію.

При розгляді цього клопотання, судом враховано те, що умовами Договору між сторонами у справі, не визначено повноважень позивача щодо введення спірного обладнання в експлуатацію, натомість, згідно з підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. Договору, введення обладнання в експлуатацію покладено на ЗАЕС і генпідрядника (які не являються сторонами Договору) та відповідача, шляхом підписання акта здачі-приймання обладнання в експлуатацію.

Отже, підставою для відкладення розгляду справи відповідач визначає необхідність витребування у іншої юридичної особи акту, стороною якого є відповідач і який, крім того, згідно з письмовими поясненнями відповідача, що наявні у матеріалах справи, не підписувався, оскільки спірне обладнання в експлуатацію не вводилось.

Відповідно до частини 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду спору, оскільки відповідач є стороною спірного акту і у нього відсутні підстави для витребування від іншої юридичної особи відомостей, чи складено даний акт та, крім того, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу Україния, судом приймаються його письмові пояснення в якості доказів обставин про які він зазначає - про те, що спірний акт не складався.

При цьому, судом враховано, що акти приймання-передачі виконаних робіт, згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фіксують факти здійснення господарських операцій і встановлення відносин та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи, а згідно з підпунктом 2.2.1. пункту 2.2. Договору, оплата робіт за Договором здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання вказаних актів.

Умовами Договору між сторонами у справі, не визначено повноважень позивача щодо введення спірного обладнання в експлуатацію, спірні роботи виконані позивачем та прийняті відповідачем у 2013 році, станом на час розгляду справи у 2015 році - вказані роботи відповідачем повністю не оплачені.

Пунктом 2.1. Договору визначено ціну робіт за Договором, яка відповідає загальній вартості робіт, що виконані позивачем та прийняті відповідачем, згідно з наявними у матеріалах справи доказами.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідачем не надано суду доказів того, що ним здійснювалась процедура з введення спірного обладнання в експлуатацію належним чином і неналежне виконання позивачем зобов'язань за Договором стала перешкодою для введення обладнання в експлуатацію.

Позивачем під час розгляду справи також було подано клопотання про витребування доказів, але, згодом, ним подано заяву про залишення без розгляду вказаного клопотання про витребування доказів.

З урахуванням того, що вказану заяву про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів подано уповноваженим на вчинення таких процесуальних дій представником - Франчуком А.В. (довіреність від 14.05.2014, б/н), відповідно до статей 22, 38 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача та залишення без розгляду його клопотання про витребування доказів, оскільки сторона розпоряджається своїми правами вільно, тому у суду немає підстав для незадоволення такого клопотання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір, що укладений між сторонами у справі, за правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з статтею 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Згідно з частинами 3, 4, 5, 6 статті 882 Цивільного кодексу України, замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірні роботи позивачем виконані, відповідачем прийняті у належний спосіб та підлягають повній оплаті згідно з вищевказаними вимогами чинного законодавства та умовами Договору, а тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 190 231,11 грн. заборгованості з оплати виконаних робіт є законною, відповідає обставинам справи, відповідачем не спростована, а, отже, підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач на підставі пункту 6.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі 0,01% від вартості виконаних робіт по договору за кожний день прострочки, но не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 7 282,73 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 7 113,80 грн. 3% річних та 41 458,90 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, що подані позивачем та встановлено, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у заявленому розмірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 000,00 грн. витрат з оплати адвокатських послуг.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми витрат на оплату послуг адвоката у судові витрати у даній справі, судом враховано пункт 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, а у разі неподання відповідних документів - у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 10 000,00 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвоката Франчука А.В. (свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю від 24.11.2005 № 2997/10). На підтвердження цих витрат, позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 23.09.2014, платіжне доручення від 21.01.2015 № 1 на суму 10 000,00 грн., акт приймання-передачі юридичних послуг від 12.02.2015. Згідно з протоколами судових засідань, адвокат Франчук А.В. брав участь у судових засіданнях.

Оскільки внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн. до складу судових витрат у даній справі.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Відповідно до нової ціни позову у розмірі 246 086,54 грн., у зв'язку з її зменшенням, що прийнято господарським судом, розмір судового збору складає 4 941,37 грн., оскільки згідно з Законом України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі, що виражається у відсотковому співвідношенні до ціни позову та не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

З наявного у матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 08.2.2014 № 1208 вбачається, що судовий збір сплачено позивачем у розмірі 4 941,37 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вказану правову позицію викладено у підпункті 5.2. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно з платіжним дорученням від 08.2.2014 № 1208 підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 19,28 грн.

Відшкодування позивачу решти судового збору, у розмірі 4 921,73 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України та вартості послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн., відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-КРАНСЕРВІС" (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Чкалова, буд. 21, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38015762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест" (04211, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Мате Залки, буд. 10-Б, кв. 29, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33635193) 190 231 (сто дев'яносто тисяч двісті тридцять одна) грн. 11 коп. основної заборгованості, 7 282 (сім тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 73 коп. пені, 7 113 (сім тисяч сто тринадцять) грн. 80 коп. 3 % річних, 41 458 (сорок одна тисяча чотириста пятдесят вісім) грн. 90 коп. інфляційних втрат, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 4 921 (чотири тисячи дев'ятсот двадцять одна) грн. 73 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест" (04211, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Мате Залки, буд. 10-Б, кв. 29, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33635193) з Державного бюджету України 19 (дев'ятнадцять) грн. 28 коп. судового збору, що зайво сплачений згідно з платіжним дорученням від 08.2.2014 № 1208.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 31.03.2015.

Головуючий суддя С.О. Саванчук

Суддя А.Р. Ейвазова

Суддя Т.В. Лутак