Постанова

від 26.05.2015 по справі 911/5325/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа№ 911/5325/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

за участю секретаря судового засідання: Степанець О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Франчук А.В. довіреність № б/н від 20.05.14 р.

від відповідача - Заторська О.А. довіреність № б/н від 22.12.14 р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Крансервіс»

на рішення господарського суду Київської області від 26.03.2015 року,

у справі №911/5325/14 (головуючий cуддя: Саванчук С.О., судді: Ейвазова А.Р., Лутак Т.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Сінепс-Інвест»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Крансервіс»

про стягнення 246086,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" до господарського суду Київської області з позовною заявою до ТОВ "Ютем-Крансервіс" про стягнення 247086,54 грн. (а.с. 5-8).

Рішенням господарського суду Київської області від 26.03.2015 року по справі №911/5325/14 позов задоволено повністю. (а.с. 181-185).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 26.03.2015 року у справі №911/5325/14.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при розгляді справи судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Скаржник обґрунтовує свою позицію тим, що обов'язок по остаточному розрахунку з підрядником виникає після підписання акта введення обладнання в експлуатацію, тому час оплати за виконані позивачем роботи не настав.

Згідно протоколу про автоматизований розподіл справи між суддями від 13.05.2015 року, справу №911/5325/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2015 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу №911/5325/14 до розгляду на 26 травня 2015 року.

20 травня 2015 року через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач просить апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Крансервіс» в судовому засіданні 26 травня 2015 року надав суду свої пояснення, в яких підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 26.03.2015 року у справі №911/5325/14.

В судовому засіданні 26 травня 2015 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Сінепс-Інвест» надав суду свої пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

21 вересня 2012 року між ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" (далі - субпідрядник) та ТОВ "ЮТЕМ-КРАНСЕРВІС" (далі - підрядник) укладено договір № 323-12 (далі - Договір), відповідно до умов якого, підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе обов'язок з виконання електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт на крані мостовому 180/2х70, встановленому в корпусі «Г» УТЦ ОП «ЗАЄС» (пункт 1.1. Договору).(а.с.15-18)

Відповідно до умов Договору, субпідрядник зобов'язаний виконати власними силами роботи за договором згідно з Завданням, що визначене у додатку №1 до Договору. Перелік виконуваних субпідрядником робіт, етапи та строки виконання наведені в календарному плані робіт (Додаток № 2 до Договору), який є невід'ємною частиною Договору. (а.с.20)

Згідно п. 2.1. Договору встановлено, що договірна ціна робіт складає 400 155,52 грн., в тому числі ПДВ (Додаток № 2 до Договору).

Договором передбачено, що оплата виконується підрядником в національній валюті України, по безготівковому рахунку в наступному порядку: оплата за виконання електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт здійснюється на підставі щомісячних актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами вищезазначених актів та довідок; кінцевий розрахунок за виконання робіт здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами актів виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт та після підписання акту здачі-приймання обладнання в експлуатацію представниками ЗАЕС, представниками генпідрядника та підрядника.

При завершенні робіт, за кожним з етапів Договору, субпідрядник направляє підряднику акт здачі-приймання робіт, підрядник протягом 10 днів з дня отримання акту здачі-приймання робіт, зобов'язаний його розглянути, підписати та направити супровідним листом на адресу субпідрядника.

Позивач зі своє сторони виконав умови Договору на загальну суму 400155,52 грн., що підтверджується наявністю в матеріалах справи копій актів приймання-передачі виконаних робіт від 28.12.2012р. на суму 156 693,31 грн., від 29.03.2013р. на суму 52 231,10 грн. та від 31.07.2013р. на суму 191 231,11 грн., що складені на підставі Договору, які у двосторонньому порядку підписані представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін.(а.с.22-24)

Зважаючи на те, що акти погоджені без зауважень, відповідач прийняв роботи, що зазначені в актах, у повному обсязі.

Відповідач сплатив грошові зобов'язання за Договором частково, на загальну суму 208924 грн. 41 коп., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт від 28.12.2012р. на суму 156 693,31 грн. та від 29.03.2013р. на суму 52 231,10 грн., що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 16.01.2015 № 08.7.0.0.0/150116083945, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки.(а.с.95).

Отже, розмір боргу відповідача становить 191231,11 грн. (400155,52 -208924,41). Під час судового розгляду в суді першої інстанції, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, що обґрунтоване частковою оплатою відповідачем (а.с133-134), після порушення провадження у справі, спірної заборгованості, у зв'язку з чим, заборгованості становить 190231,11 грн.

24 вересня 2014р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 189-14 з вимогою сплатити заборгованість за Договором у сумі 191 231,11 грн. Відповіді на вказану претензію, за твердженнями позивача, відповідачем не надано, заборгованість не сплачено. (а.с.25-26).

Відповідачем не заперечується підписання його уповноваженим представником актів приймання-передачі виконаних робіт, що надані позивачем та не оспорюється розмір часткових оплат за Договором, що вказані позивачем.

Відповідно до статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України місцевим господарським судом правомірно взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище акти приймання-передачі виконаних робіт - у якості письмових доказів виконання робіт позивачем та прийняття робіт уповноваженою особою відповідача, банківську довідку від 16.01.2015р. № 08.7.0.0.0/150116083945 - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що спірні роботи виконані позивачем та прийняті відповідачем, про що свідчать акти приймання-передачі виконаних робіт, що підписані сторонами, які є належними і допустимими доказами прийняття підрядних робіт відповідачем і саме з підписанням яких Договір пов'язує оплату робіт, що у них вказуються.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що обов'язок по остаточному розрахунку з підрядником виникає після підписання акта введення обладнання в експлуатацію, тому час оплати за виконані позивачем роботи не настав. Відповідач вважає, що саме підписання акта введення в експлуатацію обладнання є підтвердженням виконання належним чином зобов'язань за договором.

Відповідач посилається на підпункт 2.2.2. пункту 2.2. Договору про те, що кінцевий розрахунок за виконання робіт здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами актів виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт та після підписання акту здачі-приймання обладнання в експлуатацію представниками ЗАЕС, представниками генпідрядника та підрядника.

Проте колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, яким враховано, що акти приймання-передачі виконаних робіт, згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фіксують факти здійснення господарських операцій і встановлення відносин та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи, а згідно з підпунктом 2.2.1. пункту 2.2. Договору, оплата робіт за Договором здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання вказаних актів.

Умовами Договору між сторонами у справі, не визначено повноважень позивача щодо введення спірного обладнання в експлуатацію, спірні роботи виконані позивачем та прийняті відповідачем у 2013 році, станом на час розгляду справи у 2015 році - вказані роботи відповідачем повністю не оплачені.

Пунктом 2.1. Договору визначено ціну робіт за Договором, яка відповідає загальній вартості робіт, що виконані позивачем та прийняті відповідачем, згідно з наявними у матеріалах справи доказами.

Договір, що укладений між сторонами у справі, за правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з статтею 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні роботи позивачем виконані, відповідачем прийняті у належний спосіб та підлягають повній оплаті згідно з вищевказаними вимогами чинного законодавства та умовами Договору, а тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 190 231,11 грн. заборгованості з оплати виконаних робіт є законною, відповідає обставинам справи, відповідачем не спростована, а, отже, підлягає задоволенню.

Позивач на підставі пункту 6.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі 0,01% від вартості виконаних робіт по договору за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарськими судом, щодо правеельності розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 7 282,73 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач заявляє до стягнення 7 113,80 грн. 3% річних та 41 458,90 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, що подані позивачем та встановлено, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у заявленому розмірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 000,00 грн. витрат з оплати адвокатських послуг.(а.с.135-140).

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Враховуючи пункт 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, а у разі неподання відповідних документів - у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Судові витрати у розмірі 10000,00 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвоката Франчука А.В. (свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю від 24.11.2005 № 2997/10). На підтвердження цих витрат, позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 23.09.2014, платіжне доручення від 21.01.2015 № 1 на суму 10 000,00 грн., акт приймання-передачі юридичних послуг від 12.02.2015. Згідно з протоколами судових засідань, адвокат Франчук А.В. брав участь у судових засіданнях.

Оскільки внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн. до складу судових витрат у даній справі.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду Київської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2015 року, у справі №911/5325/14 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Крансервіс» на рішення господарського суду Київської області від 26.03.2015 року, у справі №911/5325/14 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на відповідача.

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Крансервіс» на рішення господарського суду Київської області від 26.03.2015 року, у справі №911/5325/14 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського Київської області від 26.03.2015 року, у справі №911/5325/14 залишити без змін.

3.Справу №911/5325/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова