Рішення

від 09.04.2015 по справі 927/173/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

« 09» квітня 2015 року Справа № 927/173/15

Позивач: Приватне підприємство "Фонтекс-Агро", вул. Ціолковського, 30, м. Чернігів, 14001

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ім. Шевченка", с. Черниш, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 15526

про стягнення 43737,67 грн.

Суддя Бобров Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Борода А.В., довіреність б/н від 20.02.2015.

від відповідача: не зявився.

Позивачем - Приватним підприємством "Фонтекс-Агро" подано позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Шевченка" про стягнення 43737,67 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 175 від 27 березня 2014 року, своєчасно та в повному обсязі оплату за поставлений товар не здійснив, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 36405,70 грн. Позивач просить стягнути з відповідача 36405,70 грн основного боргу, 3886,94 грн пені, 448,84 грн трьох відсотків річних та 2996,19 грн інфляційних втрат, всього - 43737,67 грн.

Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав, у призначені судові засідання повноважного представника не направив. Про дату, час та місце судового засідання відповідача було повідомлено належним чином. На день прийняття рішення заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Суд вважає, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання та ненадання ним відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, 27 березня 2014 року між Приватне підприємство «Фонтекс-Агро» (Постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ім. Шевченка» (Покупець) було укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 175 (далі - Договір) (а.с. 11).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлені паливно-мастильні матеріали, в тому числі масла автомобільні (надалі - ПММ) (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ, визначаються у специфікації, яка є Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п.п. 2.2.2 п. 2 Договору кількість та ціна поставленого товару (окремої партії) визначається відповідно видаткової накладної.

Пунктом 3.5 Договору сторони передбачили, що товар може поставлятися Покупцю з відстрочкою платежу, але не більше ніж на 7 календарних днів з моменту його отримання товару Покупцем.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2014 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 7.1, п. 7.2, п. 7.3 Договору).

Договір не розривався, недійсним в судовому порядку не визнавався.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору, за період з 27 березня 2014 року по 12 червня 2014 року між сторонами здійснювалися господарські операції та проводились розрахунки.

Станом на 12 червня 2014 року відповідач мав заборгованість за поставку від 09 квітня 2014 року та від 17 квітня 2014 року на загальну суму 791,30 грн.

В період з 12 червня 2014 року по 23 червня 2014 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 78214,40 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач товар отримав, будь-яких заперечень не надав, отже враховуючи положення ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак, всупереч обумовленим в Договорі умовам і строкам оплати товару, відповідач, оплату за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не здійснив, сплативши тільки 42600,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № @2PL188687 від 17 червня 2014 року, № 4 від 25 червня 2014 року, № 20 від 04 серпня 2014 року.

Таким чином, на день прийняття судом рішення по справі, заборгованість відповідачем повністю не сплачена та становить 36405,70 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відповідач доказів своєчасної повної оплати поставленого товару, як і доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню в повній сумі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3886,94 грн пені за прострочення платежу за період з 04 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 4.2 Договору у разі несвоєчасної оплати Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми своєчасно не оплаченого товару за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору.

Відповідно до поданого розрахунку, позивачем нараховано відповідачу та пред'явлено до стягнення 3886,94 грн пені за прострочення платежу за період з 04 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджено затримку виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, суд доходить висновку про правомірність вимоги позивача щодо стягнення пені. Вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивачем в позовній заяві заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 04 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року в розмірі 448,84 грн та інфляційних втрат за серпень - листопад 2014 року в розмірі 2996,19 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок позивача, враховуючи, що сума основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу та пред'явлено до стягнення 448,84 грн 3% річних та 2996,19 грн інфляційних втрат.

За таких обставин, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ім.. Шевченка» (вул. Перемоги, 1, с. Черниш, Чернігівський район, Чернігівська область, 15522; р/р 26009001011208 в ПАТ КБ «Стандарт», МФО 380690, код ЄДРПОУ 31289538) на користь Приватного підприємства «Фонтекс-Агро» (вул. Ціолковського, 30, м. Чернігів, 14001; р/р 26008010084149 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, код ЄДРПОУ 37022009) 43737,67 грн заборгованості в тому числі: 36405,70 грн основного боргу, 3886,94 грн пені, 448,84 грн трьох відсотків річних та 2996,19 грн інфляційних втрат; 1827,00 грн на відшкодування витрат по сплаті позивачем судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 09 квітня 2015 року, на підставі ст. 85 ГПК України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10 квітня 2015 року.

Суддя Ю.М. Бобров

.