Постанова

від 20.07.2015 по справі 927/173/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р. Справа№ 927/173/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Сухового В.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 09.04.2015

у справі №927/173/15 (суддя Бобров Ю.М.)

за позовом Приватного підприємства "Фонтекс-Агро", м. Чернігів

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, Чернігівська обл., с. Черниш

про стягнення 43 737,67 грн,

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Лутай Н.М. - представник (довіреність №б/н від 10.07.2015),

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фонтекс-Агро" (надалі - ПП «Фонтекс-Агро», позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (надалі - СТОВ ім. Шевченка, відповідач) про стягнення 43 737,67 грн, з яких 36 405,70 грн основного боргу, 3 886,94 грн пені, 448,84 грн трьох відсотків річних та 2 996,19 грн інфляційних втрат, зумовлених неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки паливно-мастильних матеріалів від 27.03.2014 №175.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.04.2015 позов задоволено повністю, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка на користь Приватного підприємства «Фонтекс-Агро» 36 405,70 грн основного боргу, 3 886,94 грн пені, 448,84 грн трьох відсотків річних, 2 996,19 грн інфляційних втрат та 1 827,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.04.2015 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 колегією суддів у складі: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Власов Ю.Л., Хрипун О.О. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.06.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 було відкладено розгляд справи на 23.06.2015, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 № 09-52/866/15, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/173/15, за яким справа передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.07.2015.

В судовому засіданні 20.07.2015 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач свого уповноваженого представника у судове засідання не направив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення даній особі поштового відправлення.

Вислухавши думку представника відповідача щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та за відсутності позивача.

20.07.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27.03.2014 між Приватним підприємством «Фонтекс-Агро» (в тексті договору -постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (в тексті договору - покупець) було укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 175 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити поставлені паливно-мастильні матеріали (надалі - ПММ), (пункт 1.1. договору).

Згідно пункту 1.2. договору асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ, визначаються у специфікації, яка є додатком №1 до цього договору.

Відповідно до підпункту 2.2.2. пункту 2.2. договору кількість та ціна поставленого товару (окремої партії) визначається відповідно видаткової накладної.

Партія товару вважається погодженою до передачі покупцеві з моменту підписання та надання покупцеві видаткової накладної та товарно-транспортної накладної (пункт 2.3. договору).

Пунктом 3.5. договору сторони передбачили, що товар може поставлятися Покупцю з відстрочкою платежу, але не більше ніж на 7 календарних днів з моменту його отримання товару Покупцем.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1. договору та закінчується 31 грудня 2014 року (пункти 7.1.-7.2. договору).

Сторонами підписано Специфікацію на червень 2014 року, яка є Додатком №1 до договору та якою погоджено товар, одиницю його виміру, обсяг, ціну та строк поставки (а.с.16).

За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містить стаття 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Отже, укладення між ПП «Фонтекс-Агро» та СТОВ ім. Шевченка договору поставки було спрямоване на отримання останнім товару і одночасного обов'язку зі здійснення його оплати.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору за період з 27.03.2014 по 12.06.2014 між сторонами здійснювалися господарські операції з поставки товару та проводились відповідні розрахунки.

Станом на 12.06.2014 відповідач мав заборгованість перед позивачем на загальну суму 791,30 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 12.06.2014 по 27.06.2014 позивач поставив, а відповідач отримав товар, що підтверджується видатковими накладними від 12.06.2014 №5РН0002258 на суму 25 942,40 грн, від 23.06.2014 №5РН0002419 на суму 26 329,60 грн та товарно-транспортними накладними від 12.06.2014 №0000002401, від 23.06.2014 №0000002574, підписаними уповноваженими представниками обох сторін та засвідченими печатками юридичних осіб (а.с.21-22, 24-25).

Відповідач свої зобов'язання з оплати товару за договором виконав частково, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №@2PL188687 від 17.06.2014 на суму 2 600,00 грн, №4 від 25.06.2014 на суму 25 000,00 грн, №20 від 04.08.2014 на суму 15 000 грн (а.с.18-20), у зв'язку з чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 36 405,70 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, апелянт зазначив, що видаткова накладна від 12.06.2014 №5РН0002258 не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ поставки товару, оскільки не містить обов'язкового реквізиту - підпису постачальника.

Надаючи оцінку вказаному доказу, колегія суддів дійшла висновку про відхилення даних тверджень відповідача, оскільки спірна видаткова накладна підписана без жодних зауважень та скріплена печаткою покупця товару, а отже відсутність підпису постачальника не свідчить про непоставку вказаного товару, адже його отримання відповідачем належним чином підтверджено.

Судова колегія зазначає, що факт здійснення господарських операцій сторонами з поставки товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами, якими є видаткові накладні, на яких і ґрунтуються позовні вимоги. Останні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 №88.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Також, в апеляційній скарзі апелянт вказував, що в порушення умов договору та чинного законодавства позивачем не надано в матеріали справи жодної довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, на підставі яких відповідачем отримувався спірний товар, а відтак, позивачем не підтверджено факт поставки відповідачеві товару належними доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні, колегія суддів встановила, що зі сторони відповідача останні підписані директором Апанасенком С.Ф.

Відповідно до частини 5 статті 62 Закону України «Про господарські товариства» директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

Отже, твердження відповідача про відсутність довіреності не приймаються судовою колегією як доказ неотримання або отримання товару неуповноваженою особою відповідача, оскільки спростовуються наявними у справі документами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем доказів оплати товару у повному обсязі не надано, що в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Оскільки розмір заборгованості підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 36 405,70 грн.

Водночас, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань з оплати товару, позивачем заявлено до стягнення 3 886,94 грн пені за період з 04.08.2014 по 31.12.2014.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, статтями 230-232 Господарського кодексу України, а також Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частини 6 вказаної статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до пункту 4.2. договору у разі несвоєчасної оплати покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми своєчасно неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

Колегія суддів, здійснивши розрахунок пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги у повному обсязі - 3 886,94 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за період з 04.08.2014 по 31.12.2014 в розмірі 448,84 грн та інфляційних втрат за серпень-листопад 2014 року в розмірі 2 996,19 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Колегія суддів встановила, що позивачем правильно розраховано розміри 3 % річних та інфляційних втрат, а відтак, місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку щодо задоволення цих позовних вимог у заявленому позивачем обсязі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом Чернігівської області від 09.04.2015 у справі №927/173/15 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.04.2015 у справі №927/173/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.04.2015 у справі №927/173/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/173/15 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді В.Г. Суховий

Г.А. Жук