Постанова

від 08.04.2015 по справі 911/4201/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р. Справа№ 911/4201/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Коваль І. Ю. - представник за довіреністю № 20-15/8 від 06.01.2015

від відповідача 1: Суханов Л. А. - представник за довіреністю № 07-34/4143 від 17.11.2014

від відповідача 2: Чиханцов М. А. - представник за довіреністю від 15.10.2014

Осауленко Г. М. - представник за довіреністю від 15.10.2014

від третьої особи: Калімулліна М. Ш. - представник за довіреністю № 01-13/14/0013 від 12.01.2015

від прокуратури: Збарих С. М. - прокурор за посвідченням № 028728 від 05.09.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України

на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2014

у справі № 911/4201/14 (суддя Черногуз А. Ф.)

за позовом Державного підприємства «Чайка»

до 1. Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Дозвілля «Лісне Ранчо»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Державне управління справами

за участю Генеральної прокуратури України

про визнання незаконним та скасування розпорядження Києво-Святошинської райдержадміністрації та визнання недійсним договору оренди водного об'єкта

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання незаконним та скасування розпорядження відповідача 1 від 18.03.2013 № 196 «Про передачу в довгострокову оренду водного об'єкту ТОВ «Центр Дозвілля «Лісне Ранчо» в с. Лісне Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» та визнання недійсним укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору оренди водного об'єкта загальнодержавного значення № 103 від 19.03.2013.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.12.2014, повний текст якого складений 12.12.2014, у справі № 911/4201/14 у позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що статтею 51 Водного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прямо передбачено право місцевих державних адміністрацій бути орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення, що цією ж статтею встановлено, що Кабінет Міністрів України здійснює розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення, проте ані Водним кодексом України ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачено ані форми такого волевиявлення Кабінету Міністрів України ані обов'язковості наявності такого розподілу; що оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством було прямо передбачено право місцевих державних адміністрацій бути орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення, а Кабінетом Міністрів України будь-яких обмежень щодо такого розпорядження не встановлено (розподілу, про який йшлося вище, не здійснено), місцева державна адміністрація була уповноваженим на розпорядження такими об'єктами органом за умови, що цей об'єкт знаходиться в межах відповідної однієї адміністративно-територіальної одиниці (району).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, заступник Генерального прокурора України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2014 у справі № 911/4201/14 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі заступник Генерального прокурора України посилається на те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням приписів процесуального права.

Так, апелянт послався на те, що при вирішення спору по суті суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність у Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області права на передачу в оренду спірного об'єкту, оскільки приписи чинного законодавства визначають, що місцеві державні адміністрації можуть бути орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення лише у разі передачі їм відповідних повноважень Кабінетом Міністрів України, а в інших випадках орендодавцем таких об'єктів може бути виключно Кабінет Міністрів України, в той час як матеріали справи не містять доказів передачі Кабінетом міністрів України Києво-Святошинській районної державної адміністрації Київської області повноважень щодо надання в оренду спірного об'єкту.

Ухвалою від 24.12.2014 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Власов Ю.Л., судді Куксов В.В., Станік С.Р. апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням керівника апарату від 23.02.2015 № 09-52/202/15, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) у справі Власова Ю.Л. на лікарняному та відповідно до підпункту 3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 911/4201/14.

Згідно з довідкою про повторний автоматичний розподіл справи №911/4201/14 між суддями від 23.02.2015, справу №911/4201/14 призначено судді-доповідачу Калатай Н.Ф.

Ухвалою від 24.02.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України прийнято до свого провадження.

Під час розгляду справи представники прокуратури, позивача та третьої особи відповідача апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, представники відповідача 2 проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін, представник відповідача 1 просив суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

З матеріалів справи слідує, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 196 від 18.03.2013 «Про передачу в довгострокову оренду водного об'єкту ТОВ «Центр Дозвілля «Лісне Ранчо» в с. Лісне Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» (далі Розпорядження) (а.с. 11 т. 1), з посиланням на ст. 51 Водного кодексу України та Закону України «Про місцеві державні адміністрації», відповідачу 2 надано в оренду терміном на 25 років водний об'єкт, площа водного дзеркала якого складає 2,75 га, для риборозведення в с. Лісне Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району.

19.03.2013 відповідач 1 як орендодавець та відповідач 2 як орендар уклали договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення № 103 (а.с. 86-89 т. 1), за умовами якого, на підставі Розпорядження, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 51 Водного кодексу України, постанови КМУ від 13.05.96 № 502 «Про затвердження порядку користування землями водного фонду», відповідач 1 передав в оренду, а відповідач 2 прийняв в строкове платне користування на умовах оренди водний об'єкт в с. Лісне Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, площа водного дзеркала якого складає 2,75 га, для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

19.03.2013 відповідач 1 та відповідач 2 підписали акт прийому-передачі водного об'єкта за договором оренди об'єкту загальнодержавного значення № 103 від 19.03.2013 (а.с. 90 т. 1), яким встановили, що на підставі Договору відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв в оренду спірний водний об'єкт.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується той факт, що спірний водний об'єкт знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні позивача згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 383903 від 20.12.2012 (а.с. 17 т.1).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить визнати незаконним та скасувати Розпорядження та визнати недійсним Договір.

В обґрунтування вказаних вимог позивач у позовній заяві послався на те, що спірний водний об'єкт є водним об'єктом місцевого значення, з огляду на що, відповідно до приписів чинного законодавства такий об'єкт може передаватись в оренду лише обласною радою, тобто відповідачем 1, що при передачі спірного об'єкту в оренду відповідачем 1 було перевищено свої повноваження, що є підставою для визнання незаконним та скасування Розпорядження та, відповідно, визнання Договору, який укладено на підставі Розпорядження, недійсним.

Водночас під час розгляду справи по суті позивач в наданих суду першої інстанції поясненнях по суті спору № 20-14/710 від 04.11.2014 (а.с. 221-223 т. 1) зазначив, що спірний об'єкт є водним об'єктом загальнодержавного значення, що відповідно до приписів чинного законодавства, а саме ст. 51 Водного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на дат прийняття Розпорядження), місцеві державні адміністрації можуть бути орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення лише у разі передачі їм відповідних повноважень Кабінетом Міністрів України, що, оскільки відповідачу 1 повноваження щодо передачі в орендуспірного водного об'єкту не надавались, відповідач 1 не мав правових підстав для видачі Розпорядження та, відповідно, укладення Договору.

Зі змісту оспорюваного рішення слідує, що вказаної правової позиції позивач притримував й під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Суд першої інстанції не погодився з доводами позивача та відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що статтею 51 Водного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прямо передбачено право місцевих державних адміністрацій бути орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення, що цією ж статтею встановлено, що Кабінет Міністрів України здійснює розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення, проте ані Водним кодексом України ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачено ані форми такого волевиявлення Кабінету Міністрів України, ані обов'язковості наявності такого розподілу, що оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством було прямо передбачено право місцевих державних адміністрацій бути орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення, а Кабінетом Міністрів України будь-яких обмежень щодо такого розпорядження не встановлено (розподілу, про який йшлося вище, не здійснено), місцева державна адміністрація була уповноваженим на розпорядження такими об'єктами органом за умови, що цей об'єкт знаходиться в межах відповідної однієї адміністративно-територіальної одиниці (району).

Колегія суддів з судом першої інстанції погодитись не може з огляду на таке.

Частина 1 статті 5 Водного кодексу України (тут і далі в редакції, яка діяла станом на дату прийняття оспорюваного Розпорядження) встановлює, що до водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

1) внутрішні морські води та територіальне море;

2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

З даних, вказаних у Водогосподарському паспорті водойми в с. Лісне Києво-Святошинського району Київської області, виданому Управлінням водних ресурсів у м. Києві та Київській області (а.с. 91-135 т. 1), та у дозволі на спеціальне водокористування № 74/7 від 16.10.2013, виданому Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації (а.с. 192-196 т. 1), слідує, що спірний водний об'єкт є русловою водоймою, що розташована на р. Гуровка, що є правою притокою р. Буча та належить до басейну р. Дніпро.

Наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 № 41, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України06.01.1998 за № 2/2442, затверджено Перелік річок та водойм України, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, згідно з яким водні об'єкти місцевого значення знаходяться на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької областей та Автономної Республіки Крим.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірний водний об'єкт є об'єктом загальнодержавного значення в силу положень ст. 5 Водного кодексу України, оскільки він розміщений на річці Гуровка, яка є притокою другого порядку річки Дніпро, та розташований у Київській області, що також не заперечується учасниками судового процесу.

Стаття 6 Водного кодексу України встановлює, що води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до п. 2 ст. 14 Водного кодексу України до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Частина 10 ст. 51 Водного кодексу України встановлює, що користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 51 Водного кодексу України орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріли справи не містять доказів ані звернення відповідача 1 до Кабінету міністрів України за одержанням відповідних повноважень ані надання Кабінетом Міністрів України відповідачу 1 повноважень щодо розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення і, зокрема, спірним водним об'єктом, площа водного дзеркала якого складає 2,75 га, для риборозведення в с. Лісне Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району, а відтак, у відповідач 1 були відсутні повноваження на передачу вказаного об'єкту в оренду.

Правова позиція щодо необхідності надавання Кабінетом Міністрів України місцевим державним адміністраціям відповідних повноважень на передачу в оренду водних об'єктів загальнодержавного значення викладена в постановах Вищого господарського суду України від 21.01.2014 у справі № 911/1427/13, від 05.11.2012 у справі № 9/154-11.

Спір сторін у постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2015 у справі № 908/3184/13, копію якої долучено відповідачем 2 до матеріалів справи, вирішено судом виходячи з прав органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями водного фонду, обумовлених Земельним кодексом України, в той час як у цій справі йдеться про розпорядження водним об'єктом, повноваження на передачу якого в оренду відповідно до Водного кодексу України відповідачу 1 мав надати Кабінет міністрів України.

Пункт 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлює, що способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частина 1 ст. 21 ЦК України встановлює, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Пункт 2 Роз'яснень президії Вищого Арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» встановлює, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач наполягає на порушенні свого права на користування земельною ділянкою під спірним водним об'єктом, то що місцеві державні адміністрації набувають статусу орендодавця водних об'єктів загальнодержавного значення за умови розподілу таких повноважень Кабінетом Міністрів України, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування розпорядження відповідача 1 від 18.03.2013 № 196 «Про передачу в довгострокову оренду водного об'єкту ТОВ «Центр Дозвілля «Лісне Ранчо» в с. Лісне Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» є законними так такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо наявного в матеріалах справи Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 12.04.2011 р. № 338 «Про додаткові заходи щодо впорядкування використання водних об'єктів загальнодержавного значення в Київській області» слід зазначити таке.

Зі змісту вказаного розпорядження слідує, що райдержадміністраціям надано повноважень на здійснення протягом квітня 2011 року заходів щодо впорядкування використання на умовах оренди водних об'єктів загальнодержавного значення, розташованих на території Київської області, тобто, фактично, вказаних осіб уповноважено здійснити перевірку використання водних об'єктів загальнодержавного значення і, у випадку виявлення відсутності договорів оренди (за умови наявності фактичного перебування водних об'єктів загальнодержавного значення в оренді без укладення відповідного договору або за наявності договору, який не відповідає встановленим вимогам) їх уповноважено на укладення відповідних договорів.

При цьому вчинити відповідні дії вказаних осіб уповноважено лише протягом квітня 2011 року і щодо конкретного переліку водоймищ, проте не надано повноважень на постійне укладення таких договорів в майбутньому.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що:

- судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З огляду на обставини, які викладені вище, задоволенню підлягають й позовні вимоги про визнання недійсним укладеного на підставі Розпорядження між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору оренди водного об'єкта загальнодержавного значення № 103 від 19.03.2013. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2014 у справі № 911/4201/14 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється повністю, розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 18.03.2013 № 196 «Про передачу в довгострокову оренду водного об'єкту ТОВ «Центр Дозвілля «Лісне Ранчо» в с. Лісне Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» визнається незаконним та скасовується, укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Дозвілля «Лісне Ранчо» договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення № 103 від 19.03.2013 визнається недійсним.

З огляду на підстави скасування рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга заступника Генерального прокурора України задовольняється повністю, судові витрати по справі, в тому числі за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2014 у справі № 911/4201/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2014 у справі № 911/4201/14 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 126, ідентифікаційний код 23570148) від 18.03.2013 № 196 «Про передачу в довгострокову оренду водного об'єкту ТОВ «Центр Дозвілля «Лісне Ранчо» в с. Лісне Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області».

5. Визнати недійсним укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 126, ідентифікаційний код 23570148) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Дозвілля «Лісне Ранчо» (08122, Київська область, Києво-Святошинський район, село Лісне, вул. Лісна, 10-А, ідентифікаційний код 36712254) договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення № 103 від 19.03.2013.

6. Стягнути з Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 126, ідентифікаційний код 23570148) на користь Державного підприємства «Чайка» (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 38, ідентифікаційний код 31245250) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Дозвілля «Лісне Ранчо» (08122, Київська область, Києво-Святошинський район, село Лісне, вул. Лісна, 10-А, ідентифікаційний код 36712254) на користь Державного підприємства «Чайка» (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 38, ідентифікаційний код 31245250) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

9. Стягнути з Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 126, ідентифікаційний код 23570148) в доход Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 609 (шістсот дев'ять) грн.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Дозвілля «Лісне Ранчо» (08122, Київська область, Києво-Святошинський район, село Лісне, вул. Лісна, 10-А, ідентифікаційний код 36712254) в доход Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 609 (шістсот дев'ять) грн.

11. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

12. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/4201/14.

Повний текст постанови складено: 09.04.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха