Постанова

від 11.03.2015 по справі 826/1427/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2015 року 15:30 № 826/1427/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представники позивача - Чаніщі В.Л., Коваленко А.В.,

представник відповідача - Чарковська Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Логопласт Україна» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Логопласт Україна» (далі - позивач, ТОВ «Логопласт Україна») до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві форми «Р» від 28 серпня 2014 р. № 0009862203 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 1 242810,75 грн., з них за основним платежем - 1 028 674,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 214 136,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, яке складене на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували дані операції, а тому валові витрати сформовані підприємством вірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. У зв'язку з цим, на думку позивача, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та зазначив, що результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржене податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності з вимогами чинного законодавства України, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що в основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено неправомірне віднесення позивачем до складу витрат коштів, сплачених контрагенту - Компанії «Логопласт Консульторіа Текнікос ЕсЕй» за придбані послуги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Логопласт Україна» (код за ЄДРПОУ 36335505) зареєстроване Державною адміністрацією Подільського району м. Києва 13.01.2009 р., номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 10717770005025403. ТОВ «Логопласт Україна» 14.01.2009 року взято на облік Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, код ЄДРПОУ 38765858, номер взяття на облік - 14841. 02.09.2010 року ТОВ «Логопласт Україна» взято на облік Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, код ЄДРПОУ 38765858, номер взяття на облік - 03-44797.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 14.07.2014 р. по 01.08.2014 р. згідно зі ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 03.07.2014 № 1322 відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Логопласт Україна» (код ЄДРПОУ 36335505) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 08.08.2014 р. № 894/26-54-22-03/36335505.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем:

п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2011 р., 2012 р., 2013 р. на загальну суму 1 028 674 грн.;

пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2088,24 грн.

Виявлені порушення п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України відповідач пов'язує з безпідставним формуванням позивачем витрат за операціями з Логопласт Консульторіа Текнікос ЕсЕй» (Logoplaste-ConsultoresTecnicos, S.A). Висновки Акту перевірки відповідач обґрунтовує тим, що до показників рядка 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» неправомірно віднесено операції з придбання в т.ч. у нерезидентів сировини, матеріалів для виготовлення продукції, консультаційних послуг, ремонтних робіт та послуг по технічному обслуговуванню обладнання, а також прямі витрати на оплату праці тощо та у зв'язку із тим, що позивачем не було надано документів щодо конкретного обґрунтування використання в господарській діяльності отриманих послуг на суму 5 210 345,00 грн. без ПДВ, а саме: (1) заявки Замовника з переліком необхідних інформаційно-консультаційних послуг; (2) звіту Виконавця про перелік наданих консультаційних послуг по актах виконаних робіт; (3) ТОВ «Логопласт Україна» не надано обґрунтування використання в господарській діяльності отриманих послуг.

На підставі висновків, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 року № 0009862203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 028 674,00 грн., за штрафними санкціями 214 136,75 грн.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення рішення таким, що не відповідає діючому законодавству, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіркою достовірності відображених показників у податковій звітності з податку на прибуток за перевіряємий період відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем витрат, оскільки відповідач вважає, що витрати, які враховані позивачем для визначення об'єкта оподаткування не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Статтею 138 Податкового кодексу України визначено склад витрат та порядок їх визнання. Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. Тобто первинні документи (акти приймання-передачі послуг, тощо) мають відповідати вимогам обов'язкових реквізитів, викладеним у п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 ПК України.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Господарська діяльність згідно з підпунктом 14.1.36 Податкового кодексу України - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу. Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Зі змісту підпункту 14.1.231 ПКУ, випливає що розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно з роз'ясненням якого з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції.

У спорі між сторонами даної судової справи для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Судом встановлено, що витрати позивача у період, що перевірявся, сформовано, зокрема, за рахунок витрат, сплачених на рахунок Компанії «Логопласт Консульторіа Текнікос ЕсЕй».

Як вбачається з матеріалів справи, до основних видів діяльності позивача відноситься код КВЕД 22.22 - виробництво тари з пластмас, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом встановлено, що між ТОВ «Логопласт Україна» (Компанія), в особі генерального директора Мазова В.М. та Компанією «Логопласт Консульторіа Текнікос ЕсЕй» (Виконавець), в особі директора Ф.М. Боттон, укладено Договір № 2010-009 про надання консультаційних послуг від 28.01.2010 р. (далі - Договір № 2010-009), згідно з умовами якого Компанія доручає, а Виконавець зобов'язується надавати експертні консультації та консалтингові послуги за функціональними напрямками визначеними Договором № 2010-009 із врахуванням додатку № 1 - Перелік послуг, додатку № 2 - Перелік послуг з погодинним ставками. Пунктом 1.2. Договору № 2010-009 встановлено, що повний перелік послуг, що надаються за цим Договором, визначений в додатку № 1 що є невід'ємною частиною даного Договору. До Договору № 2010-009 укладені додаткова угода № 1 від 31.07.20-10 р., додаткова угода № 2 від 06.12.2010 р., додаткова угода № 3 від 03.01.2012 р. Відповідно до п. 2.1. Договору № 2010-009 вартість послуг, що надаються Виконавцем, визначається на підставі Додатка № 2 до договору й становить загальну вартість наданих послуг, зазначених в актах за цим договором, які складаються сторонами щомісяця. Згідно з п. 2.2. Договору № 2010-009 Виконавець щомісяця до 30 числа кожного місяця складає і надає Компанії щодо послуг, наданих за попередній місяць підписані і скріплені печатками: рахунок, деталізований звіт про надані послуги, два екземпляри акту приймання-передачі наданих послуг.

На підтвердження реального виконання сторонами умов Договору № 2010-009, позивач надав до матеріалів справи копії первинних документів, складених в ході їх виконання, а саме: договір № 2010-009 від 28.01.2010 р. з додатками; додаткову угоду № 1 від 31.07.2010 р., додаткову угоду № 2 від 06.12.2010 р., додаткову угоду № 3 від 03.01.2012 р.; звіти про надані послуги б/н до рахунку № 6010000380 від 01.12.11, б/н до рахунку № 6010000381 від 01.12.11, б/н до рахунку 6010000412 від 30.12.11, б/н до рахунку 6010000413 від 30.12.11, б/н до рахунку 6010000508 від 29.03.12, б/н до рахунку 6010000573 від 06.06.12, б/н до рахунку 6010000606 від 21.06.12, б/н до рахунку від 6010000703 від 20.09.12, б/н до рахунку 6010000729 від 28.12.12, б/н до рахунку 6010000744 від 31.07.13, б/н до рахунку від 31.07.13, б/н 6010000773 до рахунку 6010000778 від 31.07.13, б/н до рахунку 6010000854 від 30.09.13, б/н до рахунку 6010000940 від 31.12.13; акти здачі-прийняття робіт б/н від 01.12.11, б/н від 01.12.11, б/н від 30.12.11, б/н від 30.12.11, б/н від 29.03.12, б/н від 06.06.12, б/н від 21.06.12, б/н від 20.09.12, б/н від 28.12.12, б/н від 31.07.13, б/н від 31.07.13, б/н від 31.07.13, б/н від 30.09.13, б/н від 30.12.13; рахунки на оплату послуг; акти цінової експертизи ДП «Держзовнішінформ» № 1/13910-2 від 23.12.2013 року, № 1/2360 від 22.11.2013 року.

Суд встановив, що за результатом здійснення господарських операцій з контрагентом «Логопласт Консульторіа Текнікос ЕсЕй» позивач включив до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суму у розмірі 5 210 345,00 грн. із врахуванням вимог пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в саме в обсязі, що не перевищує 4% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, що передує звітному.

Однак, за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Логопласт Україна» відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку, оскільки, на його думку, такі операції не підтверджуються первинними документами та не мають зв'язку з господарською діяльністю позивача.

В обґрунтування зазначених тверджень відповідач посилався на те, що до перевірки позивачем не було надано документів щодо конкретного обґрунтування використання в господарській діяльності позивача отриманих послуг на суму 5210345 грн., а саме: заявки замовника з переліком необхідних інформаційно-консультаційних послуг, звіту від виконавця про перелік наданих консультаційних послуг по актах виконаних робіт. В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти факту надання виконавцем послуг, проте заперечував необхідність позивача у отриманих послугах для господарської діяльності.

Проте, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на матеріали акту перевірки про ненадання позивачем документів щодо пояснення використання в господарській діяльності отриманих послуг, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутній акт, передбачений п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України, суд вважає недоведеними зазначені відповідачем обставини про ненадання позивачем необхідних документів для проведення перевірки.

Щодо твердження відповідача про відсутність взаємозв'язку отриманих позивачем послуг із його господарською діяльністю, суд зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, на підставі якого позивачу визначено податкове зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, начальник відділу бухгалтерії ТОВ «Логопласт Україна», повідомила та підтвердила здійснення господарської діяльності позивачем з Компанією «Логопласт Консульторіа Текнікос ЕсЕй», реальність укладання Договору № 2010-09, виконання викладених у ньому умов сторонами, використання в діяльності позивача наданих контрагентом послуг відповідного характеру, наявність підписаних сторонами всіх необхідних документів на виконання вказаного договору.

Допитаний в судовому засіданні свідок Ф.К.Г. Нуну, працівник Компанії «Логопласт Консульторіа Текнікос ЕсЕй» у період, що перевірявся відповідачем, повідомив суду про надання Компанією «Логопласт Консульторіа Текнікос ЕсЕй» та ним зокрема послуг позивачу у період з 2009 року та по даний час. Свідок пояснив характер та результат послуг, що надавались позивачу за Договором № 2010-009 Компанією «Логопласт Консульторіа Текнікос ЕсЕй», спосіб передачі позивачу результату роботи, вплив результату наданих послуг на господарську діяльність позивача.

Відтак, враховуючи документи, що містяться в матеріалах справи, показання свідків суд вбачає, що послуги отримані позивачем за Договором № 2010-009 використані позивачем у господарській діяльності.

З урахуванням викладеного, у відповідача були відсутні підстави для відповідного збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток по взаємовідносинах позивача з Компанією «Логопласт Консульторіа Текнікос ЕсЕй» та включення даної суми таких зобов'язань до загальної суми, що визначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Крім того, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, для надання платнику податків права на включення витрат до складу витрат в цілях визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, Законом та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Суд дійшов висновку, що первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства, а їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, суд з приводу викладеного зазначає, що необхідними та достатніми підставами для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є: придбання ним робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що операції позивача з контрагентом здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Суд приходить до висновку, що позивач правомірно згідно з вимогами ст. 138, 139 Податкового кодексу України відніс до складу витрат витрати за Договором № 2010-09.

Отже, відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, а спірне податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, під час розгляду справи належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних рішень податковий орган до суду не надав.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Логопласт Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0009862203 від 28.08.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Логопласт Україна» (код ЄДРПОУ 36335505) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 17.03.2015 року.

Суддя В.П. Шулежко