Постанова

від 17.03.2015 по справі 910/8369/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 910/8369/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційні скарги 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" 2. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіна М.А. на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року у справі№ 910/8369/14 господарського суду м. Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" до 1. Приватного підприємства "ВАУ-11" 2. Товарної біржі "Іннекс" треті особи на стороні позивача 1. Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 2. Приватний нотаріус Київського міського округу Юр-Капінос Андрій Євгенович третя особа на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Мульті Фінанс" про визнання договору недійсним, за участю представників сторін: Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" - Дяковський О.С., дов. б/н від 06.01.2015 року; від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" - Кобільник Р.І., дов. б/н від 19.02.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма" (далі - ТОВ "Плазма", позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "ВАУ-11" (далі - ПП "ВАУ-11", відповідач 1), Товарної біржі "Іннекс" (далі - ТБ "Іннекс", відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.05.2014 року порушено провадження у справі № 910/8369/14.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.07.2014 року у справі № 910/8369/14 на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"), в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юр-Капіноса Андрія Євгеновича, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мульті Фінанс" (далі - ТОВ "Мульті Фінанс").

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.09.2014 року у справі № 910/8369/14 (суддя - Ващенко Т.М.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року у справі № 910/8369/14 (головуючий суддя - Коротун О.М., суддя - Гаврилюк О.М., суддя - Сулім В.В.) апеляційну скаргу ПП "ВАУ-11" на рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2014 року у справі № 910/8369/14 задоволено. Рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2014 року у справі № 910/8369/14 скасовано, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року у справі № 910/8369/14, ТОВ "Плазма" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року у справі № 910/8369/14 скасувати. Рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2014 року у справі № 910/8369/14 залишити без змін.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 120, 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Також, не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року у справі № 910/8369/14, до Вищого господарського суду України звернулася уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року у справі № 910/8369/14 скасувати. Рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2014 року у справі № 910/8369/14 залишити без змін.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 120, 377 ЦК України, ст. 43 ГПК України.

ПП "ВАУ-11" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ТОВ "Плазма", в якому просить відмовити в її задоволенні, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року у справі № 910/8369/14 залишити без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 27.12.2011 року між позивачем в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича (далі - Продавець) та відповідачем 1 (далі - Покупець) було підписано та скріплено печатками договір купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом Андрієм Євгеновичем та зареєстровано в реєстрі за № 7577 (далі - Договір). На виконання зазначеного договору купівлі-продажу продавець передав у власність покупця спірне майно, а покупець сплатив продавцю кошти у розмірі 13 324 370,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказував на те, що оспорюваний договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним на підставі приписів ст. ст. 203, 215 ЦК України. Зокрема, позивач посилався на те, що оспорюваний договір не містить істотної умови, а саме кадастрового номеру земельної ділянки, на якій знаходиться комплекс об'єктів нерухомого майна, що відчужувались на підставі оспорюваного договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в рішенні від 23.09.2014 року у справі № 910/8369/14 виходив з того, що оспорюваний договір купівлі-продажу не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в ньому не зазначено кадастрового номеру земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт купівлі-продажу, що є необхідною умовою для дійсності вказаного правочину.

Скасовуючи вказане рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції у постанові від 23.12.2014 року у справі № 910/8369/14 вказав на те, що суд першої інстанції зробив передчасні висновки щодо недійсності договору внаслідок не зазначення у його положеннях кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, яке є об'єктом купівлі-продажу (відсутність істотної умови), внаслідок чого помилково задовольнив позов.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що як оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року, так і рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2014 року у справі № 910/8369/14 винесені з порушенням норм процесуального права, а саме приписів ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та підлягають скасуванню, виходячи з такого.

Згідно з п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У силу вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 377 ЦК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Виходячи з положень ст. ст. 116 та 123 ЗК України, відчуження житлового будинку, будівлі або споруди можливе після отримання правовстановлюючого документа на земельну ділянку, оформлення якого передбачає встановлення розмірів земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п. 1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність, а Покупець зобов'язався прийняти у власність і оплатити наступне нерухоме майно:

- будівлі першої черги виробничо-складської бази, які знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, що складаються з: виробничого цеху № 1, Д-ІІ, площею 4 624,2 кв. м, побутового корпусу № 1, Е-ІІІ площею 392,4 кв. м, побутового корпусу № 2, В-ІІІ, площею 718,1 кв.м, складу № 1, З-І, площею 2 318,1 кв.м, складу № 2, Г-І, площею 2 291,5 кв.м, котельні, Ж-І, площею 74,8 кв.м, прохідної, К-ІІ, площею 49,2 кв.м;

- об'єкти другої черги виробничо-складської бази (адміністративний корпус, трансформаторна підстанція), які знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, що складаються з: адміністративного корпусу, А-ІІІ, площею 2 371,9 кв.м, трансформаторної підстанції, в І, площею 64,5 кв.м;

- склад № 3, склад № 4, цех № 2, будівля технічного огляду автомобілів, надбудова над пожрезервуарами, КПП-3, які знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, що складаються з: складу № 3, З-І, площею 1 271,9 кв.м, складу № 4, К-І, площею 6 540,2 кв.м, будівлі технічного огляду автомобілів, Ж-І, М-ІІ, площею 840,4 кв.м, надбудови над пожрезервуарами, О-ІІ, площею 372,9 кв.м, КПП-3, Н-ІІ, площею 10,8 кв.м, цеху № 2, Б-І, площею 1 771,3 кв.м (далі - Комплекс будівель).

Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п. 3 Договору комплекс будівель має загальну площу 23 712,20 кв.м та розташований на земельній ділянці загальною площею 3,935 га, яка перебуває у Продавця в оренді на підставі Договору, посвідченого Кузбміченком А.П., приватним нотаріусом Бориспільского районного нотаріального округу Київської області 15.04.2003 року за реєстровим № 1682 та зареєстрованого в Бориспільському районному відділ земельних ресурсів 17.04.2003 року за № 11. Після набуття Покупцем права власності на нерухоме майно до нього переходить право на земельну ділянку, на якій розташоване таке нерухоме майно. При цьому Покупець самостійно, в порядку встановленому чинним законодавством України, вирішує питання щодо набуття та оформлення права користування, оренди, купівлі такої земельної ділянки.

Судом першої інстанції встановлено, що умови Договору не містять відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій знаходиться Комплекс будівель та на право на яку за Договором перейшло Покупцю.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Вирішуючи спір про відсутність істотних умов договору, суд повинен надати належну оцінку підставам позову з урахуванням встановлених обставин та зібраних у справі доказів, і виходити з того, чи порушені права позивача, і чи можуть істотні умови договору, на відсутність яких позивач посилається в позові, бути уточнені в позасудовому порядку.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, суд першої інстанції, встановивши, що умови Договору не містять відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій знаходиться Комплекс будівель, та право на яку за Договором перейшло Покупцю, не з'ясував яким чином порушуються законні права позивача у зв'язку з відсутністю в Договорі купівлі-продажу умови щодо кадастрового номера земельної ділянки і чи впливає вказана істотна умова на права чи інтереси продавця.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № Б22/144-10/8 про банкрутство ТОВ "Плазма", яка перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Київської області від 18.08.2010 року.

В межах провадження у даній справі про банкрутство 04.03.2014 року до господарського суду ліквідатором боржника було подано заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011 року, укладеного між боржником ТОВ "Плазма" в особі арбітражного керуючого Янчука О.М., який на дату вчинення спірного правочину виконував обов'язки ліквідатора банкрута, та ПП "ВАУ-11", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №7577.

Суд першої інстанції вказаних обставин не дослідив та прийняв рішення без врахування результатів розгляду вказаної заяви ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011 року в межах справи про банкрутство, хоча це має значення для вирішення даного спору.

Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції

у повному обсязі також вказані обставини не встановив та не врахував при прийнятті оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як суд першої інстанції, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права були допущені як судом першої так і судом апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого прийняти рішення у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіна М.А. задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12 .2014 року у справі № 910/8369/14 скасувати.

Справу № 910/8369/14 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді: Білошкап О.В. Погребняк В.Я.