Рішення

від 12.06.2015 по справі 910/8369/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2015Справа №910/8369/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма"

до 1. приватного підприємства "ВАУ-11",

2. товарної біржі "Іннекс",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк",

2. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юр-Капінос Андрій Євгенович;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

товариство з обмеженою відповідальністю "Мульті Фінанс"

про визнання недійсним договору

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача: Дяковський О.С. - пред.по дов.

від відповідача 1: Дишлюк О.О. - пред.по дов.

від відповідача 2: Головко О.О. - пред.по дов.

від третьої особи 1: Нелюбов О.Р. - пред.по дов.

Від третьої особи 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ВАУ-11" (далі - відповідач-1), Товарної біржі "Іннекс" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.11., укладений за наслідками продажу майна боржника на аукціоні між позивачем та відповідачем-1.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що оспорюваний договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства (зокрема, в частині обов'язкового зазначення в договорі кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташований об'єкт купівлі-продажу), у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України. Також позивач зазначає про порушення в частині публікації про проведення аукціону з продажу майна боржника.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи про те, що підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним в даному випадку не існує, оскільки сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, а той факт, що у договорі не зазначено кадастровий номер земельної ділянки жодним чином не порушує прав позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2014 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" за доволено повністю: визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.11., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича та приватним підприємством "ВАУ-11", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом Андрієм Євгеновичем та зареєстровано в реєстрі за № 7577; стягнуто з приватного підприємства "ВАУ-11" (01000, м. Київ, вул. Червоноармійська, б. 42-Г; ідентифікаційний код 37923103) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" (08320, Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Леніна, б. 121; ідентифікаційний код 32340359) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2015 рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 скасовано та передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

У результаті повторного автоматичного розподілу справу № 910/8369/14 передано на розгляд судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.15 року суддею Шкурдовою Л.М. прийнято справу 910/8369/14 до свого провадження.

У судовому засіданні 22.05.15 року, 09.06.2015 року оголошувалися перерви.

У судовому засіданні 12.06.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.11 між позивачем в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича (далі - продавець) та відповідачем 1 (далі покупець) було підписано та скріплено печатками договір купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом Андрієм Євгеновичем та зареєстровано в реєстрі за № 7577 (далі - договір).

Відповідно до п. 1. Договору продавець зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти у власність і оплатити наступне нерухоме майно:

- будівлі першої черги виробничо-складської бази, які знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, що складаються з: виробничого цеху № 1, Д-ІІ, площею 4 624,2 кв. м, побутового корпусу № 1, Е-ІІІ площею 392,4 кв. м, побутового корпусу № 2, В-ІІІ, площею 718,1 кв.м, складу № 1, З-І, площею 2 318,1 кв.м, складу № 2, Г-І, площею 2 291,5 кв.м, котельні, Ж-І, площею 74,8 кв.м, прохідної, К-ІІ, площею 49,2 кв.м;

- об'єкти другої черги виробничо-складської бази (адміністративний корпус, трансформаторна підстанція), які знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, що складаються з: адміністративного корпусу, А-ІІІ, площею 2 371,9 кв.м, трансформаторної підстанції, в І, площею 64,5 кв.м;

- склад № 3, склад № 4, цех № 2, будівля технічного огляду автомобілів, надбудова над пожрезервуарами, КПП-3, які знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, що складаються з: складу № 3, З-І, площею 1 271,9 кв.м, складу № 4, К-І, площею 6 540,2 кв.м, будівлі технічного огляду автомобілів, Ж-І, М-ІІ, площею 840,4 кв.м, надбудови над пожрезервуарами, О-ІІ, площею 372,9 кв.м, КПП-3, Н-ІІ, площею 10,8 кв.м, цеху № 2, Б-І, площею 1 771,3 кв.м (далі - Комплекс будівель).

Наслідком вчинення оспорюваного Договору стала сплата відповідачем-1 позивачу грошових коштів в розмірі 13 324 370,00 грн. та державна реєстрація права власності відповідача-1 на Комплекс будівель, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 32721603 від 28.12.11. Комунального підприємства Бориспільської районної ради Бориспільського районного «Бюро технічної інвентаризації».

Згідно з п. 3 Договору визначено, що Комплекс будівель має загальну площу 23 712,20 кв.м та розташований на земельній ділянці загальною площею 3,935 га, яка перебуває у Продавця в оренді на підставі Договору, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільского районного нотаріального округу Київської області 15.04.03. за реєстровим № 1682 та зареєстрованого в Бориспільському районному відділ земельних ресурсів 17.04.03. за № 11. Після набуття Покупцем права власності на нерухоме майно до нього переходить право на земельну ділянку, на якій розташоване таке нерухоме майно. При цьому Покупець самостійно, в порядку встановленому чинним законодавством України, вирішує питання щодо набуття та оформлення права користування, оренди, купівлі такої земельної ділянки.

Умови Договору не містять відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій знаходиться Комплекс будівель, право на яку за Договором перейшло Покупцю.

Обґрунтовуючи пред'явлені позовні вимоги, на виконання вимог суду та вказівок Вищого господарського суду України по даній справі, позивач посилався на те, що підставою недійсності договору є те, що оспорюваний договір не містить істотної умови, а саме кадастрового номеру земельної ділянки, на якій знаходиться комплекс об'єктів нерухомого майна, що відчужувались на підставі договору. Відсутність кадастрового номеру земельної ділянки позивач вважає порушенням свого права.

Відповідно до положень ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 377 ЦК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Виходячи з положень ст. ст. 116 та 123 ЗК України, відчуження житлового будинку, будівлі або споруди можливе після отримання правовстановлюючого документа на земельну ділянку, оформлення якого передбачає встановлення розмірів земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умова договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається зі змісту частини першої статті 215 Цивільного кодексу України недійсною може бути визнана лише укладена угода, яка не відповідає вимогам закону. У статті 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, зазначені умови, необхідні для укладення угоди - досягнення згоди по всіх істотних умовах, в іншому випадку така угода є неукладеною, а відповідно не встановлює, не змінює, не припиняє цивільні права та обв'язки сторін, що в свою чергу унеможливлює визнання такої угоди недійсною згідно з статтею 215 Цивільного кодексу України. Отже зазначені статті виключають одна одну.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Позивачем не наведено жодних обґрунтувань наявності підстав, передбачених ст.215 ЦК України, з якими закон пов'язує недійсність правочину, в той час, як відсутність істотних умов Договору не є підставою для визнання договору недійсним, не обґрунтовано позивачем, також, і того, яким саме чином відсутність в договорі купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011 року кадастрового номеру земельної ділянки порушує його права та інтереси, за захистом яких він має право звернутися до суду, оскільки як вбачається з договору купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011 разом з будівлею була передана в користування земельна ділянка площею 3,935, яка в свою чергу передана позивачу в оренду за договором оренди від 15.04.2003 року. Доказів на підтвердження іншого суду не надано.

За таких підстав в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються судом на позивача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Л.М. Шкурдова

Повне рішення складено: 30.06.15