Постанова

від 07.09.2015 по справі 910/8369/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" вересня 2015 р.           Справа№ 910/8369/14 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:          Сітайло  Л.Г. суддів:            Баранця  О.М.           Шаптали  Є.Ю. при секретарі : Богатчук К.І. за участю  представників : від  позивача:    Дяковський О.С. від відповідача 1: Дишлюк О.О. від відповідача 2: не з'явився від третьої особи 1: Гаврилюк О.О. від третьої особи 2: не з'явився від третьої особи 3: Шевчук О.М. розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю “Мульті Фінанс” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма” на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 (суддя Шкурдова Л.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма” до                 1. Приватного підприємства “ВАУ-11”                     2. Товарної біржі “Іннекс” треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:                     1.Публічне акціонерне товариство “Всеукраїнський Акціонерний                     Банк”                     2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу                     Юр-Капінос Андрій Євгенович третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача                     3. Товариство з обмеженою відповідальністю “Мульті Фінанс” про               визнання недійсним договору ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2014 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма” задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним, з моменту укладення, Договір купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.11., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Плазма”, в особі ліквідатора – арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича та Приватним підприємством “ВАУ-11”, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом Андрієм Євгеновичем та зареєстровано в реєстрі за №7577. Стягнуто з приватного підприємства “ВАУ-11” (01000, м. Київ, вул. Червоноармійська, б. 42-Г; ідентифікаційний код 37923103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма” (08320, Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Леніна, б. 121; ідентифікаційний код 32340359) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. – витрат по сплаті судового збору. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 скасовано. Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2015 рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 скасовано та передано на розгляд до господарського суду міста Києва. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 по справі №910/8369/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги  в повному обсязі. Також, не погоджуючись з рішенням, третя особа 3 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи вимоги апеляційних скарг апелянти зазначили, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мульті Фінанс” передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Сітайло Л.Г. судді: Пашкіна С.А., Баранець О.М. 09 липня 2015 року, згідно з пп. 2.3.44. п. 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма” на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015, після визначення головуючого судді (судді-доповідача) у судовій справі №910/8369/14, передана раніше визначеному, автоматизованою системою, складу суду. Розпорядженнями заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015, в зв'язку з перебуванням  судді Пашкіної С.А. у відпустці, керуючись  ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, п. 2.6 рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційних скарг по справі №910/8369/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М., Руденко М.А. Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 прийнято до провадження апеляційні скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю “Мульті Фінанс”  та Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма”, з призначенням справ до розгляду 11.08.2015. Розпорядженнями Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015, в зв'язку з перебуванням  суддів Баранця О.М. та Руденко М.А. у відпустці, керуючись  ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційних скарг по справі № 910/8369/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю. Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 колегією суддів в зазначеному складі апеляційні скарги прийнято до свого провадження. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015,  колегією суддів в складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю., відкладено розгляд справи до 18.08.2015. 14 серпня 2015 року від представника Приватного підприємства "ВАУ-11", через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на апеляційну скаргу. 17 серпня 2015 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма”, через відділ документального забезпечення суду, надійшли пояснення по справі. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015,  колегією суддів в складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю., відкладено розгляд справи до 07.09.2015. В судове засідання 07.09.2015 з'явились представники позивача, відповідача 1, третьої особи 1 та 3. Представник відповідача 2 та третьої особи 2 в судове засідання не з'явились, про причини нявки суд не повідомили. Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Беручи до уваги, що представники відповідача 2 та третьої особи 2 повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідача 2 та третьої особи 2. Представники позивача, третьої особи 1 та 3 в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах, та просили скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015. Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційних скаргах, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі. Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1, третьої особи 1 та 3, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне. 27 грудня 2011 року між позивачем, в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича (продавець) та відповідачем 1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом Андрієм Євгеновичем та зареєстровано в реєстрі за № 7577 (далі - договір). Відповідно до п. 1. Договору продавець зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти у власність та оплатити наступне нерухоме майно: - будівлі першої черги виробничо-складської бази, які знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, що складаються з: виробничого цеху № 1, Д-ІІ, площею 4 624,2 кв. м, побутового корпусу № 1, Е-ІІІ площею 392,4 кв. м, побутового корпусу № 2, В-ІІІ, площею 718,1 кв.м, складу № 1, З-І, площею 2 318,1 кв.м, складу № 2, Г-І, площею 2 291,5 кв.м, котельні, Ж-І, площею 74,8 кв.м, прохідної, К-ІІ, площею 49,2 кв.м; - об'єкти другої черги виробничо-складської бази (адміністративний корпус, трансформаторна підстанція), які знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, що складаються з: адміністративного корпусу, А-ІІІ, площею 2 371,9 кв.м, трансформаторної підстанції, в І, площею 64,5 кв.м; - склад № 3, склад № 4, цех № 2, будівля технічного огляду автомобілів, надбудова над пожрезервуарами, КПП-3, які знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, що складаються з: складу № 3, З-І, площею 1 271,9 кв.м, складу № 4, К-І, площею 6 540,2 кв.м, будівлі технічного огляду автомобілів, Ж-І, М-ІІ, площею 840,4 кв.м, надбудови над пожрезервуарами, О-ІІ, площею 372,9 кв.м, КПП-3, Н-ІІ, площею 10,8 кв.м, цеху № 2, Б-І, площею 1 771,3 кв.м (далі - Комплекс будівель). На виконання умов Договору, продавець передав у власність покупця спірне майно, а покупець сплатив продавцю кошти в розмірі 13 324370,00 грн. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України). Місцевим господарським судом встановлено, що умови Договору не містять відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій знаходиться Комплекс будівель,  право на яку за Договором перейшло Покупцю. Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як вбачається зі змісту частини першої статті 215 Цивільного кодексу України    недійсною може бути визнана лише укладена угода, яка не відповідає вимогам закону. Стаття 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України передбачає умову, необхідну для укладення угоди - досягнення згоди по всіх істотних умовах, в іншому випадку така угода є неукладеною, а відповідно не встановлює, не змінює, не припиняє цивільні права та обв'язки сторін, що в свою чергу унеможливлює визнання такої угоди недійсною, згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України. Таким чином, зазначені статті виключають одна одну. Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 204 Цивільного кодексу України  визначено, що правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ч. 1 ст. 377 ЦК України). Відповідно до ч. 6 ст. 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Частиною 2 ст. 377 ЦК України встановлено, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків). Згідно з ч. 2 ст. 377 ЦК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить в зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків). Відповідно до ч. 6 ст. 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. Виходячи з положень ст.ст. 116 та 123 ЗК України, відчуження житлового будинку, будівлі або споруди можливе після отримання правовстановлюючого документа на земельну ділянку, оформлення якого передбачає встановлення розмірів земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру. Згідно  з п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими), зокрема, відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами). Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону. Згідно з п. 3 Договору комплекс будівель має загальну площу 23712,20 кв.м та розташований на земельній ділянці загальною площею 3,935 га, яка перебуває у Продавця в оренді на підставі Договору, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільского районного нотаріального округу Київської області 15.04.03. за реєстровим № 1682 та зареєстрованого в Бориспільському районному відділ земельних ресурсів 17.04.03. за № 11. Після набуття Покупцем права власності на нерухоме майно до нього переходить право на земельну ділянку, на якій розташоване таке нерухоме майно. При цьому Покупець самостійно, в порядку встановленому чинним законодавством України, вирішує питання щодо набуття та оформлення права користування, оренди, купівлі такої земельної ділянки. Так, в спірному Договорі купівлі-продажу сторонами належним чином не визначено істотну умову Договору, а саме не зазначено кадастрового номеру земельної ділянки, на якій знаходиться Комплекс будівель, та право на яку за Договором перейшло Покупцю. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № Б22/144-10/8 про банкрутство ТОВ "Плазма", яка перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Київської області від 18.08.2010. Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2015 по справі № Б22/144-10/8, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 задоволено заяву ТОВ “Плазма”, в особі ліквідатора банкрута – арбітражного керуючого Мегері А.В. 24.03.2014  № 01-34-35 про визнання договору купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011 недійсним. Визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011, укладений між банкрутом – ТОВ "Плазма", в особі арбітражного керуючого Янчука О.М. та Приватним підприємством "ВАУ-11", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 7577. Під час розгляду вищезазначеної справи, місцевим господарським судом встановлено, що договір купівлі-продажу, укладений 27.12.2011  між    ТОВ “Плазма” та ПП “Вау-11” на підставі якого, реалізовано майно банкрута за ціною 13324370,00 грн., завдає збитків боржнику та кредиторам на загальну суму 17235716,00 грн. В той час, як загальна сума визнаних судом кредиторських вимог ТОВ “Плазма” складає 149528977,43 грн. Так, суд прийшов до висновку, що в разі дотримання ліквідатором банкрута – арбітражним керуючим Янчуком О.М. послідовності дій у ході здійснення своїх повноважень, а саме: до здійснення реалізації майна банкрута, сформувати пасив банкрута, розглянути спірні кредиторські вимоги ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк”, після чого повідомити останнього, як заставного кредитора про реалізацію предмета іпотеки, ліквідатором банкрута було б реалізоване майно  ТОВ “Плазма” за ціною більшою більш як в два рази, а кошти від реалізації майна задовольнили б більшу частину кредиторських вимог відповідно до черговості їх визнання судом. Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що спірний Договір не відповідає вимогам ст. 377 ЦК України та 120 ЗК України, а також завдає збитків боржнику та кредиторам по справі № Б22/144-10/8, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Мульті Фінанс” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма” підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 по справі №910/8369/14 – скасуванню. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Мульті Фінанс” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма” на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2015 по справі №910/8369/14 задовольнити. 2.Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 по справі №910/8369/14. Постановити нове. 3.Визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011, укладений між ТОВ "Плазма" (08320, Київська обл., Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд 121; код ЄДРПО України 32340359), в особі арбітражного керуючого Янчука О.М. та Приватним підприємством "ВАУ-11" (01000, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд 42-Г; код ЄДРПО України 37923103), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 7577. 4.Матеріали справи №910/8369/14 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України. Головуючий суддя                                                             Л.Г. Сітайло Судді                                                                                О.М. Баранець                                                                                 Є.Ю. Шаптала Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.09.2015.