Постанова

від 09.04.2015 по справі 916/2801/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Справа № 916/2801/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від: позивачаОпанасенко О.П., представник, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), третіх осіб 1)Сердіченко С.А., представник, 2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Маліона" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 у справі№916/2801/14 Господарського суду Одеської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маліона" доОдеського окружного адміністративного суду, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1)Державна судова адміністрація України, 2)Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, простягнення суми, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маліона" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з Одеського окружного адміністративного суду 3% річних у розмірі 43221,73 грн та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 108978,47 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.11.2014 (судді: Демешин О.А. - головуючий, Горячук Н.О., Никифорчук М.І.) позов задоволено частково; стягнуто з Одеського окружного адміністративного суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маліона" 7622,19 грн 3 % річних, 9123,86 грн інфляційних та 334,84 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що на момент виникнення зобов`язань з оплати виконаних робіт відповідач мав можливість здійснити часткову оплату заборгованості, однак в порушення умов договору, своїх зобов`язань не виконав. Суд частково задовольнив позовні вимоги, посилаючись на перерахунок сум.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 (судді: Лисенко В.А. - головуючий, Ліпчанська Н.В., Ярош А.І.) рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2014 по справі № 916/2801/1 скасовано; прийнято нове рішення; в позові відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маліона" на користь Одеського окружного адміністративного суду 913, 50 грн судового збору.

Скасовуючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем виконані необхідні дії, спрямовані на належне виконання зобов'язань щодо оплати за виконані роботи - надання Головному управлінню державної казначейської служби в Одеської області платіжних доручень в межах бюджетного фінансування, а тому його не можна вважати боржником, який прострочив грошове зобов'язання.

Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2014 - залишити в силі. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-1, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 27.10.2011 між ТОВ "Маліона" (Генпідрядник) та Одеським окружним адміністративним судом (Замовник) було укладено Договір підряду № БМР-01/11/10 (далі за текстом - Договір), за умовами п.п.1.1 та 1.2 якого генпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати передбачені цим Договором роботи з капітального ремонту адміністративної будівлі Одеського окружного адміністративного суду, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, б.14, а замовник зобов'язується належно прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з п.1.4 Договору обсяг, характер робіт, та вартість робіт, зазначених в п.1.1. даного Договору, визначаються на підставі договірної ціни, яка є невід'ємною частиною цього Договору, та можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Договірною ціною (Додаток №1 до Договору підряду) визначено загальну вартість робіт, яка тотожна вартості, що зазначена у п.3.1. Договору підряду та складає 14998541,38 грн.

Пунктом 2.2. Договору підряду визначено, що Генпідрядник повинен виконати роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, при умові належного фінансування робіт та забезпечити неухильне дотримання усіх вимог чинного законодавства України та відповідних будівельних норм ДБН та ДСТУ і інших нормативно-технічних документів.

В п.6.1 Договору сторони погодили, що строки початку та закінчення робіт, строки виконання окремих етапів робіт, визначаються Календарним графіком виконання робіт, який додається до цього Договору (Додаток №2) і є його невід'ємною частиною.

Згідно з п.14.1. Договору здача-приймання робіт (проміжних етапів робіт) після їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним законодавством і оформляється актами за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт №КБ-3.

Акти за формою №КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт №КБ-3 надаються Генпідрядником Замовнику до кінця поточного місяця або за виконаний етап робіт. Замовник приймає роботи та підписує акти протягом трьох днів після їх отримання від Генпідрядника. В разі наявності зауважень, Замовник повинен протягом триденного терміну розгляду повернути Акти Генпідряднику з відповідними письмовими обґрунтуваннями. Генпідрядник протягом трьох днів після усунення зауважень, повинен повторно надати Замовнику Акти здачі-приймання робіт, з врахуванням письмових обґрунтованих зауважень Замовника або обґрунтовано відхилити їх (п.14.2. Договору).

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов Договору підряду між Замовником та Генпідрядником були складені Акти приймання виконаних будівельних робіт №1-№21, відповідно до яких підрядні роботи виконано на загальну суму 3373998,16 грн. Дослідивши наявні в матеріалах справи акти, місцевий господарський суд встановив, що акти без застережень та зауважень підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Згідно з умовами п.4.1 Договору фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Плану фінансування робіт, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток №3), а саме за роками: 2011 рік (жовтень-грудень) - 4952200,00 грн., 2012 рік -10046341,38 грн.

План фінансування робіт складається на весь період виконання робіт за роками на загальну суму Договору, а на поточний рік - за місяцями, та може змінюватися відповідно до Кошторису суду та змін до нього на відповідний рік. Замовник має право уточнити План фінансування робіт на поточний рік з урахуванням наявних у нього коштів з внесенням відповідних змін у Договір (п.4.2. Договору).

12.03.2012 між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду №2 до Договору підряду, згідно із якою сторонами були внесені зміни до Плану фінансування робіт, зокрема, змінено п.4.1. Договору підряду шляхом викладення його у наступній редакції: „4.1. Фінансування Робіт здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Плану фінансування робіт, який є невід'ємною частину Договору (додаток №3), а саме за роками: 2011 рік (жовтень-грудень) - 1 253 998,16 грн, 2012 рік - 2 120 000,00 грн, 2013 рік - 9 000 000,00 грн, 2014 рік - 2 624 543,22 грн".

Цією ж додатковою угодою було внесено зміни до Календарного графіка робіт та Плану фінансування робіт.

Посилаючись на те, що ТОВ "Маліона" до кінця 2012 року були виконані роботи на користь відповідача на загальну суму 3373998,16 грн, а відповідач свої зобов'язання за Договором щодо повної та своєчасної оплати робіт не виконав, допустивши заборгованість у розмірі 864908,49 грн, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, вказав на їх обґрунтованість в частині стягнення 7622,19 грн 3% та 9123,86 грн інфляційних. Судове рішення мотивовано тим, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, зазначаючи про те, що остаточний розрахунок за виконані роботи не було здійснено через відсутність необхідного обсягу бюджетних призначень та відсутність коштів на казначейському рахунку відповідача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, згідно з п.5.2. Договору оплата проміжних платежів за виконані роботи (етапи робіт) здійснюється протягом 5 днів після дати підписання уповноваженими представниками Сторін проміжних Актів здачі-приймання виконаних робіт після погашення (виконання робіт) використаної суми авансу у повному обсязі, у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок здійснюється на протязі 3-х банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування робіт на свій реєстраційний рахунок.

Відповідно до ст.143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до п.30 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, основним плановим фінансовим документом бюджетної установи є кошторис, у якому на бюджетний період (рік) встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

У кошторисі бюджетної установи планування видатків здійснюється за повною економічною класифікацією видатків (далі - КЕКВ), затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 Про бюджетну класифікацію, зі змінами.

Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Мінфіну України від 12.03.2012 №333, встановлено чітке розмежування видатків бюджетних установ за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками. Відповідно до цієї Інструкції оплата здійснюється за фактично надані послуги відповідно до укладених угод за кожним окремим кодом економічної класифікації видатків.

Відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2008 № 495, капітальний ремонт інших об'єктів, що не є житловими будинками, у 2012 році здійснювався за кодом 2133 "Капітальний ремонт інших об'єктів".

Як встановив апеляційний господарський суд, кошторисом на 2012 рік по КЕКВ 2133 передбачено видатки у розмірі 2190400 грн. Позивачем до кінця 2012 року були виконані роботи на користь відповідача на загальну суму 3373998,16 грн, а відповідачем проведено розрахунки з позивачем на суму 2509089 грн.

Заборгованість перед Позивачем станом на 01.01.2013 складала 990786,21 грн. Позивач вказує суму заборгованості у розмірі 864908,48 грн, оскільки відповідачем у 2013 році погашено 125 877,72 грн.

Відповідно до плану асигнувань загального фонду бюджету Одеського окружного адміністративного суду на 2012 рік недофінансовано 480000 грн; залишок коштів на рахунку суду станом на 28.12.2012 за кодом 2133 становив 523539,92 грн, що підтверджується випискою з рахунку.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач надав Головному управлінню державної казначейської служби в Одеській області платіжні доручення на суму 510786,21 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстром платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів з 01.12.2012 по 31.12.2012 та копіями платіжних доручень. Однак вказані платіжні доручення Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області проведені не були.

Крім того, відповідно до виписки з реєстраційного рахунку залишок коштів відповідача за кодом бюджетної класифікації 2133 станом на 30.12.2013 склав 864922,28 грн, але оплата зазначених сум також не була проведена, що підтверджується пояснювальній запискою за 2013 рік (додаток 15 до Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів) (а.с.225 т.1).

З урахуванням викладеного вище, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що не зважаючи на вчинення відповідачем відповідних дій, направлених на належне виконання зобов'язань щодо здійснення оплати, остаточний розрахунок не було здійснено через відсутність необхідного обсягу бюджетних призначень та відсутність коштів на казначейському рахунку відповідача.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно відсутності доказів надання до державної казначейської служби платіжних документів на оплату виконаних робіт, оскільки дані обставини були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано ним відхилені. Касаційна ж інстанція, в силу вимог ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, не наділена повноваженням з переоцінки доказів у справі.

Так, відповідно до ст.111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ТОВ "Маліона", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і передусім зводяться до переоцінки доказів.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маліона" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 у справі №916/2801/14 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда