Рішення

від 07.04.2015 по справі 135/656/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/656/14-ц Провадження № 22-ц/772/1115/2015Головуючий в суді першої інстанції Патраманський І.О. Категорія Доповідач Колос С. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого : Колоса С. С.

Суддів : Стеблюк Л. П., Якименко М. М.

При секретарі : Пантелеймоновій А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Ладижинської міської ради до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору відділ Держземагенства у м. Ладижин про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою представника Ладижинської міської ради на заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 13 лютого 2015 року, -

Встановила :

Заочним рішенням Ладижинського міського суду від 13 лютого 2015 року зазначений позов задоволено та постановлено :

Визнати недійсний виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку в м. Ладижин площею 0, 1194 га .

Скасувати в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею запис про реєстрацію ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку в м. Ладижин площею 0, 1194 га .

Зобов»язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку в м. Ладижин площею 0, 1194 га .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 243 гривні судового збору .

В апеляційній скарзі представник Ладижинської міської ради просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в позовних вимогах, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, на недотримання норм матеріального та порушення норм процесуального права .

В апеляційній скарзі, на підтвердження доводів про порушення норм процесуального права при постановленні рішення, наведено обставини про те, що суд першої інстанції своєю ухвалою від 25. 06 . 2014 року зупинив провадження у справі, посилаючись на те, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала справа про скасування рішення Ладижинської міської ради від 04. 07. 2008 року за № 892 від вирішення якої залежала правомірність видачі оспорюваного державного акта. В той же час, не дочекавшись вирішення справи адміністративним судом та усунення обставин, які викликали зупинення провадження у справі в порушення вимог ст. 204 ЦПК України відновив провадження по справі .

В скарзі також поставлена під сумнів обгрунтованість оскаржуваного рішення і в тій частині, що суддя Патроманський І. О. ( головуючий у справі ) не міг приймати участі у розгляді даної справи через неприязні стосунки з міським головою м. Ладижина Коломойцевим В. І., однобічний підхід щодо дослідження доказів, їх оцінки та допустимості доказів по справі, в зв'язку з чим йому був заявлений відвід, який безпідставно відхилений .

Також на думку та переконання представника Ладижинської міської ради, рішення в частині скасування запису про реєстрацію державного акту на право власності на землю, виданого ОСОБА_2 в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю постановлено без врахування положень ЗУ « Про Державний земельний кадастр », за якими повноваження територіальних органів Держземагенства в частині щодо реєстрації та скасування реєстрації держаних актів на право власності на землю припинились .

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши представника міської ради, яка просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позовних вимог з підстав викладених у скарзі, представника відділу Держземагенства у м. Ладижин та ОСОБА_4, які просили рішення скасувати з підстав викладених у скарзі, прокурора, який просить рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення, так як є безпідставною та необґрунтованою, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з наступних підстав .

Заявляючи позовні вимоги про скасування державного акту серії НОМЕР_1 від 05. 08 .2011 року на право власності на земельну ділянку площею 0,01194 га. в м. Ладижин Вінницької області кадастровий номер НОМЕР_2, виданого на призвіще ОСОБА_2, прокурор посилався на те, що його на землю в межах прибережної захисної смуги і без ухвалення відповідного рішення Ладижинською міською радою .

Суд першої інстанції вірно погодився з доводами прокурора в цій частині, а саме, що оскаржуваний державний акт, виданий без ухвалення відповідного рішення та з порушенням чинного законодавства .

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим по справі обставинам .

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні » питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради. З положеннями цієї норми кореспондується і ст. 19 Закону України « Про землеустрій » .

Громадяни набувають право власності на земельну ділянку із державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Такий порядок був задекларований ч. 1 ст. 116 ЗК України в редакції 2001 року .

Відповідно до ч.7 ст. 118 ЗК України в тій же редакції, в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність відповідна рада надає дозвіл на розробку проекту її відведення .

Реалізація положень цієї норми здійснювалась відповідно до вимог Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМ України від 26 травня 2004 року № 677 та надання дозволу на розробку технічної документації у власність.

За правилами ч. 10 ст. 118 ЗК України проект відведення розглядався відповідною радою з ухваленням рішення про його затвердження .

Визначений порядок щодо надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 був порушений .

Згідно рішення Ладижинської міської ради 24 сесії 5 скликання від 04 . 07. 2008 року за № 892 була затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право власності на земельні ділянки працівникам соціальної сфери на території м. Ладижин за рахунок земель резервного фонду .

При вирішенні цього питання затвердженню підлягали проекти землеустрою, а не технічна документація із землеустрою, оскільки в розумінні Закону України «Про землеустрій» технічна документація готується на земельні ділянки, що перебувають у користуванні та проекти землеустрою на новоутворюванні земельні ділянки .

Невід'ємною частиною цього рішення є додатки в тому числі списки осіб відносно яких вирішувалось питання про що мало б бути зазначено в самому рішенні. Однак вказане рішення таких відомостей в тому числі і щодо ОСОБА_2 не містило .

Із протоколу № 24 сесії 5 скликання від 04.07. 2008 року Ладижиської міської ради, а саме в частині, щодо вирішення питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки працівникам соціальної сфери ( п. 21 ) вбачається, що проект рішення з долученими до нього додатками, в тому числі і списками осіб відносно яких вирішувалось дана питання, не був підготовлений. Не відображені в протоколі дані щодо кількісного складу цих осіб. Тому доводи про те, що цей протокол дає підстави вважати, що на сесії вирішувалось питання щодо затвердження проекту землеустрою ОСОБА_2, є необґрунтованими .

За наведених обставин органу Держкомзему у м. Ладижині не було жодних законних підстав для видачі ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку за рішенням Ладижинської міської ради № 892 від 04. 07. 2008 року .

Виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на землю не містить в собі запису про те, що саме рішення за № 892 Ладижинської міської ради було правовою підставою для його видачі. Зазначення номеру рішення є обов'язковою вимогою щодо заповнення державного акта .

Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку є підставою для її повернення .

Щодо доводів порушення законодавства про реєстрацію та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, то вони знайшли своє підтвердження і за своїми наслідками тягнуть скасування оскаржуваного рішення в частині скасування запису про реєстрацію державного акта про право власності на землю в книзі реєстрації майнових прав на землю .

Не погоджуючись з рішенням суду в частині скасування запису в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право, колегія суддів виходила із наступних обставин .

Дана позовна вимога втратила свою актуальність, зважаючи на те, що до ст. 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 16.10. 2012 року були внесені зміни щодо визначення органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері державної реєстрації майнових прав. В зв'язку з чим повноваження органів Держкомзему, щодо реєстрації прав на землю були припиненні з 1 січня 2013 року .

« Порядок ведення книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право користування ділянкою, договору оренди » втратив свою чинність на підставі постанови КМ України від 17. 10 . 2012 року. В зв'язку з цим ведення книг при реєстрації майнових прав не передбачено. Дані, які вносились до таких книг перенесені до єдиної інформаційної системи Державного земельного кадастру .

Відповідно до ч. 10 пункту 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою КМ України від 17.10 2013 року припинення речових прав однією із підстав припинення речових прав на нерухоме майно є рішення суду про припинення права власності на нерухоме майно. Отже, скасування державного акту на право власності на землю саме по собі дає відповідним органам право для внесення змін до державного реєстру .

Доводи викладені у апеляційній скарзі про порушення процесуального законодавства, що тягнуть за собою скасування рішення є необґрунтованими.

Таких висновків колегія суддів дійшла з огляду на наступні обставини.

Так, не впливають на законність оскаржуваного рішення доводи апеляційної скарги про те, що суддя Патроманськой І. О. не мав права приймати участі у розгляді справи через неприязні стосунки з міським головою м. Ладижин Коломойцевим В. І. Такі доводи є безпідставними, оскільки вони ототожнені інтересами Ладижинської міської ради та голови цієї міської ради, який не є стороною у даному спорі.

Щодо порушення вимог закону про відновлення зупиненого провадження, на яке міститься посилання в апеляційній скарзі, то воно також є безпідставним. Оскільки, предметом розгляду адміністративного суду є рішення Ладижинської міської ради № 892 від 04. 07. 2008 року, яким не вирішувалось питання про надання земельної ділянки ОСОБА_2 і оспорюваний державний акт на підставі нього не міг видаватись. В зв'язку з чим від вирішення адміністративної справи не залежало вирішення даного спору.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати лише в частині вимоги про скасування запису реєстрації державного акту, а в іншій залишити без змін .

На підставі викладеного , керуючись ст.ст.307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,

Вирішила :

Апеляційну скаргу голови Ладижинської міської ради Вінницької області - задовольнити частково .

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 13 лютого 2015 року - скасувати частково :

У позовних вимогах заступника прокурора Вінницької області вимог про скасування в Книзі записів реєстрації держаних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею запису НОМЕР_3 про реєстрацію ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку в м. Ладижин площею 0, 1194 га з кадастровим № НОМЕР_2 - відмовити .

В іншій частині рішення залишити без змін .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення .

Протягом двадцяти днів з часу проголошення рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .

Головуючий : С. С. Колос

Судді : Л. П. Стеблюк

М. М. Якименко

З оригіналом згідно :