Рішення

від 06.04.2015 по справі 910/2993/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/2993/15-г За позовом Заступника прокурора Голосіївського району м.Києва

в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного

майна України по м. Києву

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Соф-Інвест Сервіс"

3-тя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору,

на стороні позивача Українське державне підприємство по обслуговуванню

іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів

"Укрінтеравтосервіс"

про розірвання договору оренди та виселення

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від Прокуратури Некрасов О.М. - представник (посв. № 002627 від 05.09.2012 р.)

від позивача Гармашов Б.С. - представник (дов. № 08 від 10.02.2015 р.)

від відповідача Мельник Д.М. - представник (дов. № 3 від 06.03.2015 р.)

від 3-ої особи Коцюба А.Є. - представник (дов. № 1/01-04-25 від 20.01.2015 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Голосіївського району м. Києва звернувся до Господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соф-Інвест Сервіс" про розірвання договору оренди та виселення.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору оренди № 6466 нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.04.2013 р., а саме використанням орендованого майна не за цільовим призначенням, продажем товарів підакцизної групи та перевищенням площі орендованого майна. За таких обставин, позивач просить суд розірвати вказаний договір та зобов'язати відповідача повернути позивачеві орендоване майно.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.02.2015 р. порушено провадження у справі №910/2993/15-г та призначено справу до розгляду на 11.03.2015 р. Також залучено у часті у справі в якості 3-ої особи без самостійних вимог на стороні позивача Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс".

У судовому засіданні 11.03.2015 р. представник відповідача усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання судом задоволено, у зв'язку з чим судом оголошено перерву до 16.03.2015 р. о 15 год. 50 хв.

13.03.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача відзив на позов із викладеними запереченнями проти позову.

У судовому засіданні 16.03.2015 р. оголошено перерву до 31.03.2015 р. о 14 год. 50 хв.

27.03.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача додаткові пояснення по справі.

30.03.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача пояснення по справі та клопотання про залучення 3-ої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України.

У судовому засіданні 31.03.2015 р. суд вирішив розгляд клопотання відкласти до наступного судового засідання.

У судовому засіданні 31.03.2015 р. оголошено перерву до 06.04.2015 р.

01.04.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про здійснення фіксування судового процесу. Дане клопотання судом задоволено, у зв'язку з чим суд здійснює фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

03.04.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача клопотання про залучення 3-ої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України. При цьому необхідність залучення до участі у справі зазначене Міністерство позивач обґрунтовує тим, що останнє є уповноваженим органом управління майном по договору оренди № 6466 від 24.04.2013 р. Крім того, з огляду на те, що в процесі розгляду справи стало відомо про укладення між відповідачем та 3-ою особою договору замощення-асфальт № 05До-2013 р. від 28.05.2013 р. без згоди органу управління, то позивач вважає, що рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки Міністерства інфраструктури України.

Розглянувши зазначене клопотання у судовому засіданні 06.04.2015 р., враховуючи також доводи, викладені у аналогічному клопотанні, поданому 30.03.2015 р., суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних клопотань, оскільки обґрунтовуючи можливий вплив рішення у справі на права та обов'язки Міністерства інфраструктури України, позивач вказує на укладення між відповідачем та 3-ою особою пов'язаного зі спірним договором договору замощення-асфальт № 05До-2013 р. від 28.05.2013 р., який було укладено без надання згоди Міністерства як органу управління майном.

Разом з тим, з огляду на те, що предметом позову є розірвання саме договору оренди № 6466 нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.04.2013 р. та зобов'язання відповідача повернути позивачеві орендоване майно за цим договором, то встановлення можливого впливу рішення на права та обов'язки Міністерства інфраструктури України з підстав неправомірного, як вказує позивач, укладення договору замощення-асфальт № 05До-2013 р. від 28.05.2013 р., знаходиться за межами заявлених предмету та підстав даного позову.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського суду може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

За таких обставин, з огляду на те, що позивачем не доведено, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Міністерства інфраструктури України, в задоволенні клопотань про залучення 3-ої особи відмовлено.

В судовому засіданні 06.04.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2013 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соф-Інвест Сервіс» укладено договір оренди № 6466 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір).

За змістом п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - загальною площею 255,00 кв.м., що розміщене за адресою м. Київ, пр.-т Науки, 57 у підвалі та на першому поверсі будівлі корпусу № 3, що перебуває на балансі Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» (станом на час звернення до суду балансоутримувачем орендованого майна є 3-тя особа), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.12.2012 р. і становить 1 814 034, 00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи (п. 1.2.).

Даний Договір відповідно до п. 10.1, укладено строком на два роки 364 дні, що діє з 24.04.2013 р. до 21.04.2016 р. включно.

При цьому, за змістом п. 10.7 Договору, останній буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема, користується майном не відповідно до умов Договору, без письмового дозволу орендодавця передає орендоване майно, його частину у суборенду, укладає договори про сумісну діяльність, де внеском сторони є право на оренду орендованого майна.

Актом приймання-передавання орендованого майна за адресою м. Київ, пр.-т Науки, 57 від 24.04.2013 р. позивач передав, а відповідач прийняв відповідно до Договору орендоване нерухоме майно - загальною площею 255,00 кв.м., що розміщене за адресою м. Київ, пр.-т Науки, 57.

На підставі наказу від 17.02.2014 р. № 182 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву 05.03.2014 р. було проведено перевірку виконання договірних умов та дотримання законодавства в сфері орендних відносин щодо майна по договору оренди № 6466 від 24.04.2013 р.

За результатами зазначеної перевірки складено акт про результати перевірки від 28.03.2014 р., яким встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Соф-Інвест Сервіс» перевищує площу орендованого майна на 189, 5 кв. м. При цьому, орендоване майно використовується фактично під розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (Корчма «Драбадан»).

У вказаному акті також зазначено, що до будівлі, розташованої за адресою м. Київ, проспект Науки 57, приєднана веранда площею 52 кв.м., яка використовується відповідачем під розміщення літнього кафе, жодних документів, на підставі яких розміщено літнє кафе, не надано.

При цьому, акти обстеження, складені власне під час здійснення перевірки, підписані перевіряючими Надворним І.І., Нікітіною О.В., Карпенко А.В. з одного боку, ознайомлені: гр. Поліщук Р.В.

Прокурор та позивач вважають, що відповідачем було порушено умови Договору, оскільки ним здійснюється продаж товарів підакцизної групи, а приміщення використовується під розміщення кафе. При цьому, позивач також зазначає про перевищення відповідачем площі орендованого майна.

Окрім цього, позивач зазначив про передання об'єкту оренди в суборенду ФОП Качан Ю.М.

За таких обставин, позивач просить суд розірвати вказаний договір та зобов'язати відповідача повернути позивачеві орендоване майно.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що: ФОП Качан надає відповідачеві послуги виключно щодо приготування їжі; між відповідачем та 3-ою особою укладено договір оренди замощення від 28.05.2013 р. № 05До-2013, предметом якого є строкове платне користування замощенням - асфальтом площею 250 кв. м., яке розташоване за адресою м. Київ, пр.-т Науки 57; на вказаному замощенні знаходиться тераса корчми «Драбадан»; продаж товарів підакцизної групи здійснюється відповідачем лише на терасі корчми «Драбадан».

За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

3-тя особа в судових засіданнях підтримала позовні вимоги.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За змістом ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Разом з тим, відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом ст. 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Аналогічні положення містить ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Прокуратура, позивач та 3-тя особа зазначають про порушення відповідачем умов спірного Договору у зв'язку зі здійсненням продажу товарів підакцизної групи, використанням приміщення під розміщення кафе; перевищенням відповідачем площі орендованого майна; переданням об'єкту оренди за Договором в суборенду ФОП Качан Ю.М.

При цьому, як встановлено судом, за змістом п. 10.7 Договору, останній буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема, користується майном не відповідно до умов Договору, без письмового дозволу орендодавця передає орендоване майно, його частину у суборенду, укладає договори про сумісну діяльність, де внеском сторони є право на оренду орендованого майна.

За таких обставин, з метою визначення обґрунтованості зазначених Прокуратурою та позивачем правових підстав для розірвання Договору, необхідним для суду є встановлення на підставі належних та допустимих доказів вказаних у позові доводів про порушення.

З цього приводу суд зазначає, що Прокуратурою та позивачем не надано суду будь-яких первинних доказів на підтвердження того, що відповідачем саме на орендованій за Договором території (255 кв. м.) здійснюється продаж підакцизних товарів в порушення умов п. 1.2. Договору (як-от доказ придбання такого товару тощо), так само, як і не надано доказів, що орендоване приміщення передано в суборенду ФОП Качан Ю.М.

Акти обстеження від 05.03.2014 р. та акт про результати перевірки від 28.03.2014 р. не є, на думку суду, тими належними доказами, на підставі яких суд може із достатньою достовірністю та об'єктивністю встановити обставини, на основі яких слід вважати про істотність порушення договірних умов чи відсутність такого порушення по суті.

Відтак, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження доводів Прокуратури та позивача про порушення відповідачем умов Договору, а саме в частині заявлених підстав про продаж підакцизних товарів та передання майна в суборенду, у суду відсутні підстави вважати умови Договору порушеними в цій частині у зв'язку з недоведеністю.

Тим більше, що відповідачем для долучення до матеріалів справи додано договір про надання послуг від 24.04.2013 р., укладений між відповідачем та ФОП Качан Ю.М., предметом якого є надання останньою послуг з приготування їжі за місцезнаходженням корчми «Драбадан» (м. Київ, пр.-т Науки 57).

Стосовно підстав позову щодо перевищення площі орендованого майна, то суд звертає увагу на таке.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

При цьому, суд звертає увагу, що обраний стороною спосіб судового захисту повинен бути ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Прокуратура та позивач вважають, що відповідачем окрім іншого порушено умови Договору також через те, що ним перевищено площу орендованого майна.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

За таких обставин, договір є засобом регулювання кола відносин виключно в межах погодженого його сторонами предмету, а отже, укладаючи спірний Договір, орендар (відповідач) та орендодавець (позивач) вправі встановити їх відповідні права та обов'язки як сторін договору лише стосовно його предмету - майна загальною площею 255,00 кв.м., що розміщене за адресою м. Київ, пр.-т Науки, 57 у підвалі та на першому поверсі будівлі корпусу № 3.

Відтак твердження про порушення саме Договірних умов (за договором оренди № 6466) через перевищення площі орендованого майна як підстава для розірвання такого Договору, не знаходить свого підтвердження, оскільки не вказано, яким чином використання іншої, не передбаченої умовами Договору території, порушує права позивача (орендодавця), встановлені умовами Договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обрано неналежний спосіб захисту щодо зазначених тверджень.

Тим більше, відповідачем подано для долучення до матеріалів справи договір оренди замощення від 28.05.2013 р., предметом якого є строкове платне користування замощенням - асфальтом площею 250 кв. м., яке розташоване за адресою м. Київ, пр.-т Науки 57.

Щодо вимог про повернення орендованого майна позивачеві, то оскільки вказана вимога є похідною від вимоги про розірвання Договору, то в її задоволенні судом також відмовлено.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, у зв'язку з чим в задоволенні позову суд відмовляє.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 14.04.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева