Постанова

від 28.10.2015 по справі 910/2993/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 910/2993/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Вовка І.В. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Соф-Інвест Сервіс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі№ 910/2993/15-г за позовомзаступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву дотовариства з обмеженою відповідальністю "Соф-Інвест Сервіс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" пророзірвання договору оренди та виселення за участю представників сторін:

від прокуратури: Збарих С.М. - за посвідченням;

від позивача: Гармашов Б.С. - за довіреністю;

від відповідача: Мельник Д.М. - за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі №910/2993/15-г у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі №910/2993/15-г скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6466 від 24.04.2013, який укладено між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та товариством з обмеженою відповідальністю "Соф-Інвест Сервіс". Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Соф-Інвест Сервіс" (03191, АДРЕСА_1, код 37724669) повернути регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 50-г, код 19030825) державне нерухоме майно, загальною площею 255,00 кв. м, що розміщене за адресою: АДРЕСА_2 у підвалі та на першому поверсі будівлі корпусу №3, що перебуває на балансі Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс", вартістю згідно звіту про незалежну оцінку 1 814 034,00 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.04.2013 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соф-Інвест Сервіс" укладено договір оренди № 6466 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - загальною площею 255,00 кв.м., що розміщене за адресою АДРЕСА_2 у підвалі та на першому поверсі будівлі корпусу № 3, що перебуває на балансі Державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" (станом на час звернення до суду балансоутримувачем орендованого майна є 3-тя особа), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.12.2012 р. і становить 1 814 034, 00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи (п. 1.2.).

Даний Договір відповідно до п. 10.1, укладено строком на два роки 364 дні, що діє з 24.04.2013 р. до 21.04.2016 р. включно.

При цьому, за змістом п. 10.7 Договору, останній буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема, користується майном не відповідно до умов Договору, без письмового дозволу орендодавця передає орендоване майно, його частину у суборенду, укладає договори про сумісну діяльність, де внеском сторони є право на оренду орендованого майна.

Судами встановлено, що актом приймання-передавання орендованого майна за адресою АДРЕСА_2 від 24.04.2013 р. позивач передав, а відповідач прийняв відповідно до Договору орендоване нерухоме майно - загальною площею 255,00 кв.м., що розміщене за адресою АДРЕСА_2.

В подальшому, на підставі наказу від 17.02.2014 р. № 182 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву 05.03.2014 р. було проведено перевірку виконання договірних умов та дотримання законодавства в сфері орендних відносин щодо майна по договору оренди № 6466 від 24.04.2013 р., за результатами якої складено акт про від 28.03.2014 р., яким встановлено, що ТОВ "Соф-Інвест Сервіс" перевищує площу орендованого майна на 189, 5 кв. м. При цьому, орендоване майно використовується фактично під розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (Корчма "ІНФОРМАЦІЯ_1").

У вказаному акті також зазначено, що до будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_2, приєднана веранда площею 52 кв.м., яка використовується відповідачем під розміщення літнього кафе, жодних документів, на підставі яких розміщено літнє кафе, не надано.

При цьому, акти обстеження, складені власне під час здійснення перевірки, підписані перевіряючими ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з одного боку, ознайомлені: гр. ОСОБА_10

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор та позивач вказують на те, що відповідачем було порушено умови Договору, оскільки ним здійснюється продаж товарів підакцизної групи, а приміщення використовується під розміщення кафе, а також відповідачем перевищено площу орендованого майна, та крім того, передано об'єкт оренди в суборенду ФОП ОСОБА_11, в зв'язку з чим просять розірвати вказаний договір оренди та зобов'язати відповідача повернути орендоване майно.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_11 надає відповідачеві послуги виключно щодо приготування їжі; між відповідачем та 3-ою особою укладено договір оренди замощення від 28.05.2013 р. № 05До-2013, предметом якого є строкове платне користування замощенням - асфальтом площею 250 кв. м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_2; на вказаному замощенні знаходиться тераса корчми "ІНФОРМАЦІЯ_1"; продаж товарів підакцизної групи здійснюється відповідачем лише на терасі корчми "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем саме на орендованій за Договором території (255 кв. м.) здійснюється продаж підакцизних товарів в порушення умов договору, так само, як і не надано доказів, що орендоване приміщення передано в суборенду ФОП ОСОБА_11

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків та вказав на те, що матеріалами справи підтверджується використання відповідачем орендованого приміщення не за цільовим призначенням, а також перевищення площі орендованого приміщення.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими та такими, що не відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом ст. 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Аналогічні положення містить ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Так, заявляючи позовні вимоги, прокуратура та позивач вказували на порушення відповідачем умов договору №6466 від 24.04.2013, укладаючи який, сторони встановили їх відповідні права та обов'язки як сторін договору лише стосовно його предмету - майна загальною площею 255,00 кв.м., що розміщене за адресою АДРЕСА_2 у підвалі та на першому поверсі будівлі корпусу № 3, проте відповідач, розширив фактично межі орендованого майна.

Однак, в матеріалах справи наявний договір оренди замощення, укладений між ТОВ "Соф-Інвест Сервіс" та Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" від 28.05.2013 р., предметом якого є строкове платне користування замощенням - асфальтом площею 250 кв. м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_2.

А отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що твердження про порушення саме договору оренди № 6466 через перевищення площі орендованого майна як підстава для розірвання такого Договору, не знаходить свого підтвердження, оскільки не вказано, яким чином використання іншої, не передбаченої умовами договору території, порушує права позивача.

Крім того, місцевий господарський суд встановив, що між відповідачем та ФОП ОСОБА_11 укладено договір про надання послуг від 24.04.2013, предметом якого є надання останньою послуг з приготування їжі за місцезнаходженням корчми "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_2), що спростовує доводи прокуратури та позивача щодо передачі спірного майна в суборенду.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про не доведеність належними та допустимими доказами те, що відповідачем саме на орендованій за спірним договором території здійснюється продаж підакцизних товарів в порушення умов п. 1.2. цього договору.

Крім цього, колегія Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що в мотивувальній частині постанови суд апеляційної інстанції безпідставно надав правову оцінку договору оренди замощення від 28.05.2013, при цьому не взявши до уваги те, що предметом спору є договір оренди нерухомого майна №6466 від 24.04.2013.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, місцевий господарський суд, дослідивши у відповідності до ст. 32, 33 ГПК України подані сторонами докази, дійшов правомірного висновку про недоведеність належними та допустимими доказами порушення відповідачем умов договору оренди, а відповідно і про відсутність правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого суду надавши не вірну юридичну оцінку обставинам, підійшовши формально до розгляду справи, належним чином не надавши оцінки поясненням та доводам відповідача, дійшов помилкових висновків про задоволення позовних вимог, в зв'язку з чим постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва залишенню в силі.

Стаття 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Статтею 111 10 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Соф-Інвест Сервіс" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Соф-Інвест Сервіс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі №910/2993/15-г скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі №910/2993/15-г залишити в силі.

Стягнути з Фонду державного майна України по місту Києву на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Соф-Інвест Сервіс" судовий збір у сумі 1705,20 грн. за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

І.В. Вовк