Постанова

від 22.07.2009 по справі 2а-3646/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-3646/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  22 липня 2009 року                                 

Львівський

окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді                                                             

Мартинюка В.Я.

при

секретарі судового засідання                                    Колтун Ю.М.

з

участю представників

від

позивача - ОСОБА_1 -

представник (довіреність від 06.07.2009 року),

від

відповідача державної податкової інспекції - ОСОБА_2 - головний державний податковий інспектор

(довіреність за №58/10-0 від 20.05.2009 року),

розглянувши

у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом

Закритого акціонерного товариства «Науково-виробничого підприємства

«Укрзахіденерго» (надалі ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго») до Державної податкової

інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі м.Львова про скасування податкових

повідомлень-рішень,   

В С Т А Н О В И В :

ЗАТ

«НВП «Укрзахіденерго» звернулося до Львівського окружного адміністративного

суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2009 року

за №0000852321/0 та за №0000842321/0, прийнятих ДПІ у Сихівському районі

м.Львова.

         Позовні вимоги мотивовані тим, що

висновки органу державної податкової служби є безпідставні та необгрунтовані,

оскільки платником податків у відповідності до вимог чинного законодавства

сформовано податковий кредит. Також, позивач вважає, що ним не допускались

порушень при визначенні приросту/убутку, оскільки ним надавались послуги іншому

підприємстві, а не купувався товар для власного використання.

В судовому засіданні представник позивач підтримав

позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити.

Відповідач вважає, що він діяв у повній відповідності до

вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення п.5.9 ст.5 Закону

України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено

податок на прибуток в сумі 267795 грн. 00 коп. та порушення п.1.7, п.1.8,

підп.7.2.3, підп.7.4.5 п.7.4, підп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок

на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі

4784305 грн. 00 коп.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення просить

в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши

пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для

справи, суд встановив наступне.

За результатами планової виїзної документальної

перевірки ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» з питань дотримання вимог податкового,

валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008

року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по

31.12.2008 року ДПІ у Сихівському районі м.Львова складено акт за

№803/23-209/34558872 від 06.05.2009 року та прийнято податкові

повідомлення-рішення від 20.05.2009 року

за №0000852321/0, яким позивачу визначено суму

податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7759792 грн. 00

коп., в тому числі за основним платежем - 4784305 грн. 00 коп. та штрафні

(фінансові) санкції - 2975487 грн. 00 коп.;

за №0000842321/0, яким позивачу визначено суму

податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 368215 грн. 00 коп., в

тому числі основний платіж 267795 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції

100420 грн. 00 коп.

В акті перевірки зазначено, що платником податків в

порушення вимог п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 267795 грн.

00 коп. та порушення п.1.7, п.1.8, підп.7.2.3, підп.7.4.5 п.7.4, підп.7.2.4

п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим

занижено податок на додану вартість в сумі 4784305 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд

врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

В акті перевірки зазначено, що у квітні та травні 2008

року позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану

вартість згідно податкових накладних отриманих від ТзОВ «Торгове підприємство

«БСП» на загальну суму 4387500 грн. 00 коп. Однак, орган державної податкової

служби врахувавши те, що по контрагенту позивача порушено справу про

банкрутство та те, що останній не звітується до органів державної податкової

служби, вважає згаданий правочин нікчемним.

Також в акті перевірки зазначено, що оскільки контрагент

позивача ТзОВ «Профліга» з березня 2008 року не звітується до органів державної

податкової служби, щодо посадових осіб порушено кримінальну справу за ознаками

злочинів фіктивне підприємництво, умисне ухилення від сплати податків та

легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним

шляхом, платником податків безпідставно сформовано податковий кредит на

підставі отриманої податкової накладної.

На підставі видаткових накладних наявних в матеріалах

справи ТзОВ «Торгове підприємство «БСП» поставило ЗАТ «НВП «Укрзаіденерго»

технічні товари та виписало податкові накладні за період 29.04.2008 року по

29.05.2008 року, згідно яких позивач сформував податковий кредит.

Позивачем поставлений товар було оплачено,

підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи виписки з банківського рахунку

позивача у справі.

Також, позивачем було здійснено передоплату за пісок

ТзОВ «Профліга» (підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з

банківського рахунку), а останнім відповідно до положень підп..7.3.1 п.7.3

ст.7  Закону України «Про податок на

додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, з наступними змінами та

доповненнями, виписано податкову накладну від 02.06.2008 року, яка наявна в

матеріалах справи.

В подальшому за домовленістю сторін (лист за №08/12/01

від 01.12.2008 року, акт звірки розрахунків від 01.12.2008 року та лист від

05.12.2008 року)  позивачу згаданим

контрагентом було повернуто частину суми, що підтверджується виписками з банківського

рахунку платника податків, та змінено предмет поставки, який поставлявся згідно

наявних у справі накладних протягом періоду 01.10.2008 року по 03.10.2008 року.

По даній господарській операції позивачем було проведено

коригування, що підтверджується поясненнями сторін та обставинами викладеними в

акті перевірки.

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на

додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право

зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим

Законом.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України

„Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду

визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг),

але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари

(послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі

товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених)

платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81

цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням

або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх

подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської

діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно

з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку,

що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при

імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським

документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт

(послуг) (редакція чинна на момент проведення перевірки).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження

обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану

вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в

матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких,

відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, в ідповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України

„Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим

Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що

сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію

України.

Платники податку, визначені у підп. „а”, „в”, „г”,

„д”   п.10.1   ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають

за дотримання достовірності  та своєчасності

визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до

бюджету відповідно до закону   (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі

несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при

фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит

покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної

влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти

лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією

та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на

додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне

законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду

України викладеною у постанові від 26.09.2006 року.

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого

Закону, зокрема,  податкова накладна

видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх

отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Орган державної податкової служби, вважає, що позивачем

отримано податкові накладні від платників, які не здійснювали поставки товарів

(послуг), а тому такі не можуть бути використані при формуванні податкового

кредиту.

На виконання положень частин 4 та 5 ст. 11 КАС України,

судом ухвалою від 13.07.2009 року в судовому засіданні було оголошено перерву

для надання відповідачем в порядку передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, докази

в підтвердження обставин безтоварності господарських операцій та нікчемності

угод, укладених між позивачем та його контрагентами, які порушують публічний

порядок - спрямовані на заволодіння майном держави.

 Дана позиція

узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною в постановах від

13.01.2009 року .

Відповідачем в підтвердження правомірності позиції

викладеної в акті перевірки надано суду картку платника податків - ТзОВ

«Профліга», з якої вбачається, що свідоцтво платника податку на додану вартість

анульовано 23.03.2009 року; лист ДПІ у мЛьвові за №769/26-51 від 10.02.2009

року, в підтвердження обставин порушення кримінальної справи проти згаданого

товариства; лист ДПІ у Франківському районі за №20330/7/23-413 від 29.08.2008

року, щодо обставин подання останнього звіту згаданим платником податків за

лютий 2008 року; лист ДПІ у Печерському районі м.Києва за №12072/7/15-310 від

22.05.2009 року, в підтвердження обставин подання ТзОВ «Торгове підприємство

«БСП» останнього звіту за березень 2008 року та порушення провадження у справі

про банкрутство на підставі рішення господарського суду від 17.07.2008 року за

№24/204-Б.

Щодо обставин безтоварності господарських операцій, то в

матеріалах справи наявні видаткові накладні, податкові накладні, виписки з

банківського рахунку позивача, які в своїй сукупності вказують на обставини

товарності господарських операцій.

Інших доказів, які б вказували на безтоварність згаданих

господарських операцій відповідачем - особою на яку законодавець, в даному

випадку, покладає обов'язок доказування, не представлено.

Щодо факту порушення кримінальної справи проти посадових

осіб ТзОВ «Профліга»  за ознаками

злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 та ч.1 ст.209 КК України, то слід

зазначити, що згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у

вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину

не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З врахуванням того, що органом державної податкової служби не представлено

обвинувального вироку суду щодо посадових осіб ТзОВ «Профліга» - допустимого

доказу, у суду відсутні законні підстави вважати доведеним факт спрямованості

правочину на порушення публічного порядку.

Щодо обставин анулювання свідоцтва платника податку на

додану вартість ТзОВ «Профліга», то суд взяв до уваги те, що свідоцтво платника

податків згаданого товариства анульовано 23.03.2009 року, після вчинення

згаданих господарських операцій.

З тих самих підстав не може братись судом до уваги також

і той факт, що контрагент позивача ТзОВ «Торгове підприємство «БСП» порушено

справу про банкрутство, оскільки така порушена 17.07.2008 року, після вчинення

господарських операцій (операції закінчились в травні 2008 року).

Щодо неподання контрагентами звітності, то такі

обставини не можуть свідчити про нікчемність правочину та безтоварність

господарських операцій, оскільки сам факт, неналежного декларування таких

зобов'язань, не звітування перед органами державної податкової служби однією зі

сторін договору не свідчить про наявність мети у згаданого товариства на укладення

угоди, яка суперечить інтересам держави. За таких обставин правопорушенням є

несплата податків, неправомірне їх декларування, не звітування,

відповідальність за що передбачена чинним законодавством, а не вчинення

правочину чи господарського зобов'язання, їх безтоварності.

Судом також досліджувались обставини добросовісності

позивача при вчиненні згаданих господарських операцій, на що платником податків

було представлено Свідоцтво №17977608 про реєстрацію платника податку на додану

вартість ТзОВ «Профліга», витяги з офіційного веб-сайту Державної податкової

адміністрації України щодо згаданих контрагентів, згідно яких свідоцтва про

реєстрацію платників податку на додану вартість ТзОВ «Профліга» та ТзОВ

«Торгове підприємство «БСП» анульовані відповідно 23.03.2009 року та 15.06.2009

року.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача

по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана

оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

Таким чином, висновки органу державної податкової

служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли

свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а

тому,  у суду відсутні правові підстави

вважати податкове повідомлення-рішення яким визначено податкове зобов'язання з

податку на додану вартість правомірним.

Щодо підставності визначення органом державної

податкової служби податкового зобов'язання з податку на прибуток.

В акті перевірки зазначено, що транспортні балки та

металеві конструкції придбані підприємством в Славутинського МУ ВАТ

«Теплоенергомонтаж» на загальну суму 1071181 грн. 00 коп., відповідно до п.5.9

ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повинні бути

враховані при розрахунку приросту (убутку) запасів.

Згідно контрактів за №17/2008 від 30.04.2008 року та за

№10/2008 від 20.03.2008 року позивач (замовник) 

доручає, а Славутинський МУ ВАТ «Теплоенергомонтаж» (підрядник)

зобов'язується виконати у відповідності до умов даних контрактів роботи по

виготовленню металоконструкції транспортної балки згідно креслення,

металоконструкцій кожухів для транспортування генератора згідно креслень, а

також поставка стропів для завантаження та переміщення статора генератора.

Виконання даних контрактів підтверджується наявними в

матеріалах справи локальними кошторисами та актами приймання виконаних

підрядних робіт.

Позивачем в судове засідання представлено договір №45

про надання послуг від 03.03.2008 року, згідно якого виконавець (ЗАТ «НВП

«Укрзахіденерго») зобов'язується виконати за завданням замовника (ТзОВ

«Виробничо-господарський центр «Піраміда») роботи по виготовленню

металоконструкцій транспортної балки, згідно креслення та роботи по

виготовленню металоконструкцій кожухів для транспортування генератора  та стропів для завантаження та переміщення

статора генератора на Рівнянській АЕС.

Виконання даного договору підтверджується наявним в

матеріалах справи актом прийому-передачі наданих послуг за договором №45 від

03.03.2008 року від 04.02.2009 року.

Таким чином, позивач, в даному випадку, не був

замовником, а надавав послуги ТзОВ «Виробничо-господарський центр «Піраміда» по

виготовленню згаданих конструкцій, і саме на виконання взятих на себе

зобов'язань уклав контракти зі Славутинським МУ ВАТ «Теплоенергомонтаж».

У відповідності до п.5.9 ст.5 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік

приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають

амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів,

напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у

незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання

та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових

витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Як передбачено п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського

обліку 9  "Запаси",

затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року

№246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за

№751/4044, запасами вважаються активи, які утримуються для подальшого продажу

за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з

метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під

час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також

управління підприємством.

Враховуючи те, що згадані металоконструкції

виготовлювались на замовлення ТзОВ «Виробничо-господарський центр «Піраміда», а

позивач надавав послуги по організації витоплення таких, і не здійснював продаж

таких металоконструкцій, у нього не було обов'язку вести податковий облік

приросту (убутку) балансової вартості цих металоконструкцій.

 За таких обставин

у суду відсутні правові підстави вважати висновок органу державної податкової

служби щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток по

зазначеній господарській операцій обґрунтованим та підставним.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість

та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94

КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь

позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.   1.     Позов задовольнити.

2.   2.     Скасувати, прийняті Державною податковою

інспекцією у Сихівському районі м.Львова, податкові повідомлення-рішення від

20.05.2009 року за №0000852321/0 та за №0000842321/0.

3.   3.     Стягнути з Державного бюджету України на

користь Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство

«Укрзахіденерго», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Дж.Вашингтона,8, (код

ЄДРПОУ 34558872) 3 грн. 40 коп. судового збору.

4.   4.     Постанова набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне

оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим

Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі

подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає

законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк

апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не

набрала законної сили.

5.   5.     Заява про апеляційне оскарження та апеляційна

скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд

першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної

скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної

інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції

подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на

постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання

заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                   В.Я.Мартинюк