Постанова

від 09.04.2015 по справі 914/3545/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2015 р. Справа № 914/3545/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Кузя В.Л.

розглянув апеляційну скаргу споживчого товариства "Трівія" б/н, б/д

на рішення господарського суду Львівської області від 09.02.2015р.

у справі № 914/3545/14

позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача споживчого товариства "Трівія", м. Львів

про стягнення 11796,43 грн.

за участю представників сторін:

- від позивача - Литовченко Л.Л.

- від відповідача - Побер Ю.В.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20,21 ГПК України, представникам сторін роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.02.2015р. у справі № 914/3545/14 позов Управління комунальної власності Департаменту економічної політики (надалі УКВ ДЕП) Львівської міської ради задоволено частково; стягнуто з споживчого товариства «Трівія» (надалі СТ «Трівія») на користь позивача 6 031,89 грн. заборгованості та 934,20 грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачу на підставі договору № 73, з врахуванням дозволу № 73, виданого управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, належало право на тимчасове користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення з 27.05.2009р. по 18.07.2011р. (межі дії дозволу № 73). З врахуванням наявних в матеріалах справи банківських виписок від 23.09.2010р., 22.10.2010р. та 24.05.2011р., які підтверджують оплату відповідачем 2 057,55 грн. за оренду згідно договору № 73 відповідно до цільових призначень платежів, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідач існували правовідносини з виконання договору № 73, а відтак відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 6 031,89 грн. заборгованості за оренду конструктивних елементів. Крім цього, судом було зазначено, що відповідачу не належало право користування конструктивним елементом з 01.05.2009р. по 26.05.2009р. на підставі дозволу № 73, оскільки вказаний дозвіл було видано лише 27.05.2009р. і саме з цієї дати між сторонами могли виникнути правовідносини щодо права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою.

Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду Львівської області СТ «Трівія» оскаржило його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі та в доповненні до неї відповідач посилається на те, що у договорі № 73 відсутні істотні умови, а саме: про склад та вартість майна, яке передається в оренду; про відновлення орендованого майна та умови його повернення;про порядок використання амортизаційних відрахувань; про страхування орендарем взятого ним в оренду майна; про обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Крім цього, апелянт вказує на те, що суд не застосував положення спеціального законодавства, яке регулює оренду комунального майна, а відтак просить рішення господарського суду Львівської області від 09.02.2015р. у справі № 914/3545/14 скасувати, а в позові управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради відмовити.

На виконання вимог ухвал Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2015р. та 12.03.2015р. позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що договір № 73 виконувався сторонами про що свідчать пункти 1 та 7 вказаного договору, крім цього відповідачем були здійснені платежі 23.09.2010р., 22.10.2010р. та 24.05.2011р., у призначеннях яких сам відповідач зазначив, що ним сплачується орендна плата на підставі договору № 73. З огляду на викладене УКВ ДЕП Львівської міської ради просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу СП «Трівія» без задоволення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Між управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Трівія»(орендар) 03.09.2010р. було укладено договір № 73 (надалі договір). Відповідно до п. 1 предметом вказаного договору є надання орендодавцем орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення на умовах оренди на терміни відповідно до виданого дозволу на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення у межах міста Львова.

Пунктом 7 договору передбачено, що термін дії договору встановлюється на 3 сезони з 01.05.2009р. до 01.11.2011р., а саме з 01.05.2009р. до 01.11.2009р, з 01.05.2010р. до 01.11.2010р., з 01.05.2011р. до 01.11.2011р.

Відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. договору орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом площею 72,0 кв.м. щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі 685,85 грн. Розрахункові ставки орендної плати щорічно на кожен наступний рік визначаються шляхом коригування розміру розрахункової ставки попереднього року на рівень інфляції за цей рік.

У зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань за договором № 73, в нього, станом на 01.10.2014р. виникла заборгованість по сплаті орендної плати, що стало підставою для звернення управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Скаржник спростовує вимоги позивача, покликаючись на те, що майно відповідачу передано не було, оскільки відсутній акт приймання-передачі. Крім цього, посилається на те, що договір № 73 від 03.09.2010р. не містить усіх істотних умов договору оренди, передбачених ст.10, 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а відтак, цей договір, на переконання скаржника, є неукладеним.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом(ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)(ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 ЦК України, що кореспондує зі ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як було зазначено, 03.09.2010р. між сторонами у справі було укладено договір № 73 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

У відповідності до п. 1.6. Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення затвердженого ухвалою міської ради від 05.03.2009 № 2451, підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення є дозвіл, виданий управлінням архітектури департаменту містобудування або іншим уповноваженим органом.

Пунктом 1 договору № 73 передбачено, що невід'ємною частиною цього договору є дозвіл на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, розмір орендованої площі.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2009р. управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради на підставі рішення комісії з видачі дозволів на розміщення літніх майданчиків від 24.03.2009р. та наказу управління архітектури від 27.05.2009р. № 19. ТзОВ «Трівія» було видано дозвіл № 73 на розміщення відкритого літнього майданчика. Листом від 19.07.2011р. № 5-7951/2401 управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило, що вказаний дозвіл від 27.05.2009р. скасовано.

Частини 1 статті 795 ЦК України передбачає, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Однак, з врахуванням положень договору № 73 та п. 1.6 Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення затвердженого ухвалою міської ради від 05.03.2009 № 2451 вбачається, що сторони погодили іншу, аніж передбачено ч. 1 ст. 795 ЦК України, форму передачі предмету договору оренди.

Розділом 7 договору № 73 встановлено, що термін дії договору встановлюється на 3 сезони з 01.05.2009р. до 01.11.2011р., а саме з 01.05.2009р. до 01.11.2009р, з 01.05.2010р. до 01.11.2010р., з 01.05.2011р. до 01.11.2011р.

З врахуванням п. 1 договору № 73, в якому зазначено, що предмет оренди передається орендарю на терміни оренди у межах термінів дії дозволу на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення та зважаючи на те, що дозвіл № 73 видано 27.05.2009р. і його, відповідно до листа управління архітектури № 5-7951/2401, скасовано 19.07.2001р. суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачу на підставі договору № 73 належало право на тимчасове користування конструктивними елементами з 27.05.2009р. по 18.07.2011р.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України.)

Стаття 286 ГК України передбачає, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

Умовами договору № 73, а саме п. 3.1 передбачено, що обов'язок внесення орендної плати орендарем виникає з часу укладання договору оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

Відповідно до п. 3.2 договору № 73 орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом площею 72,0 кв.м. щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі 685,85 грн. Ставка плати за користування об'єктом та розміри орендованої площі встановлюються сторонами при укладенні цього договору. Розрахункові ставки орендної плати щорічно на кожен наступний рік визначаються шляхом коригування розміру розрахункової ставки попереднього року на рівень інфляції за цей рік(п. 3.3. Договору № 73).

Зважаючи на те, що дозвіл № 73 був виданий відповідачу 27.05.2009р., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право на тимчасове користування конструктивними елементами на підставі договору № 73 з 01.05.2009р. до 26.05.2009р. відповідачу не належало.

З врахуванням умов договору та терміну дії дозволу № 73 (період з 27.05.2009р. по 18.07.2011р. ) відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 6 031,89 грн. заборгованості. Щодо коригування орендної плати у відповідності до п. 3.3. договору № 73, судова колегія зазначає, що вказаний договір був укладений сторонами 03.09.2010р., а відтак обов'язок такого коригування орендної плати не міг виникнути у позивача на початок 2010р., оскільки даний договір в цей період не існував.

Приписами ч. 3 ст. 631 ЦК України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

З аналізу договору № 73 від 03.09.2010р., а саме пунктів 1 та 7, вбачається що його умови застосовуються до відносин між сторонами, що виникли з травня 2009 року. Крім цього, в підтвердження існування між сторонами договірних правовідносин з виконання договору № 73 свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки від 23.09.2010р., 22.10.2010р. та 24.05.2011р., з яких вбачається, що відповідач сплачував оренду плату по договору № 73. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами фактично існували правовідносини щодо тимчасового користування окремими конструктивними елементами з моменту видачі відповідачу дозволу № 73 на розміщення відкритого літнього майданчика.

У статті 284 ГК України зазначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

У відповідності до статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Щодо доводів апелянта про неукладеність Договору у зв'язку із недотриманням всіх істотних умов договору, передбачених ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне. Відповідно до п. 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Однак, пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що встановивши відповідні обставини, господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, договір № 73 виконувався. Про це свідчать здійснені відповідачем платежі від 23.09.2010р., 22.10.2010р. та 24.05.2011р.,у призначеннях яких зазначено як підставу оплати договір № 73 від 03.09.2010р. Крім цього, судова колегія звертає увагу відповідача на те, що ухвалою міської ради від 05.03.2009р. № 2451 затверджено додаток № 2 до Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення яким, в свою чергу затверджено типовий договір, що застосовується до відповідних правовідносин.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України , слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 09.02.2015р. у справі № 914/3545/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу споживчого товариства «Трівія» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 10.04.2015р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Кузь В.Л.