Постанова

від 09.04.2015 по справі 916/2479/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2015 р.Справа № 916/2479/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мацюри П.Ф.,

суддів : Ліпчанської Н.В., Лисенко В.А.

при секретарі судового засідання: Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від позивача -Лавриненко О.В., за довіреністю;

від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 19 лютого 2015 року

по справі № 916/2479/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Неолоджик"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення 75 313,68 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Неолоджик" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 заборгованості згідно договору поставки №24/03-03 від 03.01.2008р. у сумі 75313,32грн., у тому числі 49865,52грн. сума вартості отриманого товару, 515,40грн. пені за несвоєчасну оплату, 24932,76грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.11.2013р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Неолоджик" задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОЛОДЖИК" 49856грн.52коп. боргу, 515грн.40коп. пені, 24932грн.76коп. штрафу, 1720грн.50коп.судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. рішення господарського суду Одеської області від 04.11.2013р. по справі №916/2479/13 - залишено без змін, апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2014р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. та рішення господарського суду Одеської області від 04.11.2013р. по даній справі було скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скасовуючи рішення Вищий господарський суд України виходив з того, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, не звернули уваги та не спростували наведене твердження відповідача, а саме, не надали належної правової оцінки накладній № РнБ-004501 від 05.08.2013, на предмет належності та допустимості доказу у справі, у тому числі, за необхідності, із призначенням у справі судової експертизи, з метою роз'яснення питань, які потребують спеціальних знань.

При новому розгляді справи, рішенням господарського суду Одеської області від 19 лютого 2015 року у справі №916/2479/13 (суддя Гут С.Ф.) позов ФОП ОСОБА_3 задоволено частково. З ТОВ "Неолоджик" на користь ФОП ОСОБА_3, стягнуто суму основного боргу у розмірі 49865,52 грн., пеню у розмірі 1 грн., штраф у розмірі 1 грн. та витрат по сплаті судового збору на суму 1720,50 грн. В решті позову ФОП ОСОБА_3 відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що видаткова накладна №РнБ-004501 від 05.08.2013р. є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує господарську операцію по поставці товару та підтверджує її здійснення. Господарським судом першої інстанції встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару, існування заборгованості фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 по оплаті вартості отриманого товару, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 49865,52грн. є обґрунтованою.

Суд першої інстанції також визнав правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо сплати відповідачем пені та штрафу, однак на підставі п.3 ст. 83 ГПК України з власної ініціативи зменшив розмір пені до 1грн. та штрафу до 1грн.

Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати і постановити нове рішення, яким у позові відмовити. При цьому відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. На думку відповідача, господарський суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги той факт, що відповідач товар за видатковою накладною №РнБ-004501 від 05.08.2013 року не отримував, а текст із переліком товару було надруковано позивачем без відома відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції надав пояснення, згідно з якими, позивач не погоджується з апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_3, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги і наполягав на їх задоволені.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи та надавши їм правову оцінку, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕОЛОДЖИК" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (замовник) було укладено договір поставки з відстрочкою платежу №24/03-03.

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність відповідача комп'ютерну оргтехніку (товар), а замовник зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах договору в кількості, асортименті та по цінам, згідно виставленим рахункам, а також накладним, які є невід'ємною частиною договору.

Постачальник зобов'язаний передати товар у власність замовника згідно виставленим рахункам, а також товаросупровідним документам (накладним), які є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що в порядку виконання договору постачальник приймає на себе зобов'язання по здісненню гарантійного обслуговування.

У відповідності з п. 2.4 договору Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити товар в порядку передбаченому договором.

Відповідно до п. 2.5 договору, Замовник зобов'язаний належним чином підписувати прийомо - здаточні документи на товар, приймати ризик випадкової гибелі (пошкодження, порчі) товару з моменту фактичного його приймання, підтвердженого підписанням накладних.

Згідно п.2.6 договору, Замовник зобов'язаний нести передбачену договором відповідальність за порушення строків розрахунків за переданий йому постачальником товар.

Передача приймання товару здійснюється уповноваженими представниками Замовника та постачальника при оформленні відповідних документів (п. 4.1 договору).

У відповідності з п. 4.2 договору, товар вважається прийнятим Замовником по кількості місць - згідно кількості місць, позначених у накладній.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що моментом (датою) передачі (поставки) товару вважається дата отримання товару Замовником зі складу постачальника (дата оформлення та підписання накладної) Транспортування отриманого товару здійснюється замовником своїми силами та за свій рахунок.

Право власності на товар переходить від постачальника до замовника з моменту (дати) фактичної передачі товару по накладній, підписаної уповноваженими представниками сторін та оформлення відповідних документів (п. 4.4 договору).

Згідно з п. 5.1 договору, оплата за товар здійснюється в порядку передбаченому діючим законодавством України на підставі рахунків постачальника, що виставляються замовнику.

Оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту отримання товару змовником (п. 5.2 договору).

У відповідності з п. 6.2 договору, за порушення строків оплати, передбачених п. 5.2 договору, замовник сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки, до моменту повного виконання замовником своїх зобов'язань по оплаті, а також штраф у розмірі 50% від несплаченої суми.

Усі спори та розбіжності, які можуть виникнути із/в зв'язку з виконанням договору повинні по можливості бути урегульовані шляхом взаємних переговорів. Якщо сторонам не вдалося урегулювати розбіжності шляхом переговорів, спір вирішується в порядку встановленому діючим законодавством України (п. 7.1 договору).

Згідно п. 9.1 договору, договір може бути змінений або доповнений. Усі зміни та доповнення до договору дійсні лише у тому випадку, якщо здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Усі додатки до договору є його невід'ємною частиною, про що повинно бути зазначено в цих документах. Зміни до додатків повинні бути здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.(п. 9.3 договору).

Відповідно до п. 9.7 договору, договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2008р., до повного виконання зобов'язань у повному обсязі. Якщо жодна із сторін не заявила про його припинення, договір вважається продовженим на тих же підставах.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 49865,52грн., що підтверджується видатковою накладною №РнБ-004501 від 05.08.2013р. підписаною уповноваженою особою та скріпленою відтиском печатки відповідача.

В порушення умов договору за отриманий товар відповідач не розрахувався.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ "НЕОЛОДЖИК" в цій частині, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Під час розгляду справи у господарському суді першої інстанції, враховуючи необхідність повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, в судовому засіданні 12.05.14р. суд дійшов висновку, про необхідність призначення судово-технічної експертизи.

Господарським судом першої інстанції після висновків проведеної експертизи та вивчення матеріалів справи було встановлено, що видаткова накладна №РнБ-004501 від 05.08.2013р. є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує господарську операцію по поставці товару та підтверджує її здійснення. Також, із урахуванням наданих позивачем доказів по справі, факт отримання відповідачем товару за накладною № РнБ-004501 від 05.08.2013р., підтверджується відображенням даної господарської операції на рахунках бухгалтерського обліку юридичної особи, у фінансовій, податковій звітності (або у обліку доходів та витрат, який здійснюється платником єдиного податку).

Апеляційний господарський суд дослідивши матеріали справи погоджується з висновками господарського суду першої інстанції з наявністю факту поставки позивачем відповідачу товару та існуванням заборгованості фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 по оплаті вартості отриманого товару.

Як вже було зазначено вище, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, оскільки не оплатив поставлений товар, а тому вимога позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 49865,52грн. є правомірною.

Стосовно позовних вимоги про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 пені в розмірі 515,40грн., розрахованої за період з 14.08.2013р. (29днів прострочення), що обрахована із суми заборгованості у розмірі 49865,52грн., та штрафу у розмірі 50%вартості неоплаченого товару у розмірі 24932,76грн., Одеський апеляційний господарський суд, зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки(штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки(штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язань, причини(причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки(штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони(в тому числі вжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушень та його наслідків) тощо.

Виходячи з наведеної норм законодавства, пеня підлягає задоволенню в сумі 1 грн. та штраф у сумі 1 грн.

Доводи скаржника стосовно того, що відповідач товар за видатковою накладною №РнБ-004501 від 05.08.2013 року не отримував, а текст із переліком товару було надруковано позивачем без відома відповідача не відповідають дійсності та не підтвердженні жодними доказами.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3, а отже рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 19 лютого 2015 року по справі №916/2479/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.Ф. Мацюра

Суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.В. Ліпчанська