Постанова

від 02.06.2015 по справі 916/2479/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 916/2479/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. (доповідач) і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Одеса,

на рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2015

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2015

зі справи № 916/2479/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОЛОДЖИК" (далі - Товариство), м. Одеса,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємець), м. Одеса,

про стягнення 75 313,32 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Лавриненко О.В.предст. (дов. від 02.06.2014)

відповідача - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Підприємця 75 313,32 грн. заборгованості (з них: 49 865,52 грн. основного боргу, 515,04 грн. пені, 24 932,76 грн. штрафу), яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням Підприємцем зобов'язання з оплати товару, одержаного за договором поставки з відстрочкою платежу від 03.01.2008 № 24/03-03 (далі -Договір поставки).

Справа № 916/2479/13 розглядалася судами неодноразово.

У новому розгляді справи № 916/2479/13 рішенням господарського суду Одеської області від 19.02.2015 (суддя Гут С.Ф.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 (судді Мацюра П.Ф.- головуючий, Лисенко В.А., Ліпчанська Н.В.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 49 865,52 грн. основного боргу; зменшено розмір нарахованої позивачем неустойки (штрафу та пені), а саме стягнуто з відповідача 1 грн. штрафу, 1 грн. пені.

Прийняті судові рішення зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 509, 526, 530, 610, 626, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) мотивовано неналежним виконанням Підприємцем зобов'язань з оплати одержаного від Товариства товару.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємець просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника Товариства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 03.01.2008 Товариством як постачальником та Підприємцем як замовником укладено Договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність замовника комп'ютерну оргтехніку (товар), а замовник зобов'язався приймати та оплачувати товар на умовах договору в кількості, асортименті та за цінами, згідно з виставленими рахунками, а також накладними, які є невід'ємною частиною договору;

- у відповідності до пункту 4.1 Договору поставки передача - приймання товару здійснюється уповноваженими представниками замовника та постачальника при оформленні відповідних документів;

- згідно з пунктом 4.2 Договору поставки товар вважається прийнятим замовником по кількості місць - згідно з кількістю місць, позначених у накладній;

- моментом (датою) передачі (поставки) товару вважається дата отримання товару замовником зі складу постачальника (дата оформлення та підписання накладної). Транспортування отриманого товару здійснюється замовником своїми силами та за свій рахунок (пункт 4.3 Договору поставки);

- право власності на товар переходить від постачальника до замовника з моменту (дати) фактичної передачі товару по накладній, підписаної уповноваженими представниками сторін та оформлення відповідних документів (пункт 4.4 Договору поставки);

- згідно з пунктом 5.1 Договору поставки оплата за товар здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України, на підставі рахунків постачальника, що виставляються замовнику;

- оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту отримання товару змовником (пункт 5.2 Договору поставки);

- у відповідності до пункту 6.2 Договору поставки, за порушення строків оплати, передбачених пунктом 5.2 Договору поставки замовник сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки, до моменту повного виконання замовником своїх зобов'язань по оплаті, а також штраф у розмірі 50% від несплаченої суми;

- відповідно до пункту 9.7 Договору поставки останній набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2008, до повного виконання зобов'язань у повному обсязі. Якщо жодна із сторін не заявила про його припинення, договір вважається продовженим на тих же підставах;

- за видатковою накладною від 05.08.2013 № РнБ-004501, на якій містяться підписи та відтиски печаток сторін, позивач поставив відповідачу товар на суму 49 865,52 грн.;

- дана господарська операція відображена на рахунках бухгалтерського обліку позивача та в його податковій звітності;

- відповідач вартість одержаного товару у встановлені Договором поставки строки не оплатив;

- згідно з висновком судової технічної експертизи від 22.01.2015 № 12499/12500/14-34/12501/12502/14-33, яка призначена ухвалою господарського суду Одеської області у справі № 916/2479/13, друкований текст у видатковій накладній від 05.08.2013 № РнБ-004501, який починається зі слів "ТОВ "НЕОЛОДЖИК" адрес: ул. Канатная, 83, г. Одесса, 65107" та закінчується словами "… на сумму: Сорок девять тысяч восемьсот шестьдесят пять гривен 52 копейки" (у тому числі таблиця товарів та горизонтальна риска під нею) та друкований текст у частині таблиці з реквізитами сторін разом із графами "Отпустил_" та "Получил_" після цієї таблиці надруковані не одночасно (не за один прокат аркушу через друкуючий пристрій), а із проміжком часу; послідовність виконання зазначених частин друкованого тексту встановити не видається за можливе у зв'язку з відсутністю місць взаємного перетину відповідних частин текстів; відтиск печатки Підприємця у накладній від 05.08.2013 № РнБ-004501 нанесений не в той період часу, яким датований досліджений документ, тобто не 05.08.2013, а не пізніше 13.04.2009 згідно з датуванням зразків, наданих на дослідження; у видатковій накладній від 05.08.2013 № РнБ-004501 спочатку був надрукований текст у частині таблиці з реквізитами сторін та графи "Отпустил_" і "Получил_", а після цього був проставлений відтиск печатки Підприємця та нанесений підпис у графі "Получил_".

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємця заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до частин першої, другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як унормовано у частині першій статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 927/1232/13).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (приписи статей 525, 526 ЦК України).

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, у тому числі з урахуванням висновку судової технічної експертизи, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги наявність Договору і умови його виконання; встановивши факт поставки товару Підприємцю за видатковою накладною (на якій міститься підпис і відтиск печатки відповідача, що не заперечується і самим відповідачем), відображення позивачем даної господарської операції на рахунках бухгалтерського обліку та у податковій звітності позивача, відсутність доказів оплати товару відповідачем, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставлений, але не оплачений товар.

При цьому суди попередніх інстанцій з урахуванням приписів пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України з власної ініціативи зменшили суму неустойки, яка нарахована позивачем до стягнення за порушення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, стягнувши з відповідача на користь позивача 1 грн. пені та 1 грн. штрафу.

У зазначеній частині судові рішення попередніх інстанцій жодною із сторін спору не оскаржуються.

Доводи Підприємця не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Посилання Підприємця на складання частин тексту накладної від 05.08.2013 № РнБ-004501 з проміжком у часі та проставляння Підприємцем відтиску печатки на даному документі не пізніше ніж 13.04.2009 не впливає на правильність вирішення спору судами попередніх інстанцій з огляду на таке.

Накладна як первинний документ містить відомості про господарську операцію та фіксує факт її здійснення. Такий факт існує об'єктивно та не може змінюватися у залежності від обставин, які пов'язані з послідовністю оформлення накладної, яка завірена підписами та печатками сторін спору або від особливостей ведення документообігу контрагентами.

Так, первинний документ згідно з приписами частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" повинен містити такі реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Накладна від 05.08.2013 № РнБ-004501 таким вимогам відповідає і засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції і договірних відносин.

Відповідач, який, за його твердженням, допускає проставляння власного підпису та печатки на пустих аркушах з власними реквізитами, несе відповідальність за зберігання та розпорядження такими документами, а також несе ризик, який пов'язаний із подальшим їх використанням в оформленні господарських операцій.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" (далі -Закон) сплачена сума судового збору повертається, зокрема, у разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні до суду з касаційною скаргою Підприємцем сплачено судовий збір у сумі 1278,90 грн., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено Законом (50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми з урахуванням законодавчого обмеження її мінімального розміру). У зв'язку з наведеним переплачена сума судового збору 365,40 грн. підлягає поверненню Підприємцю з державного бюджету України.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 зі справи № 916/2479/13 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

2. Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) з державного бюджету України переплачену суму судового збору 365,40 грн. (триста шістдесят п'ять грн. 40 коп.), сплаченого згідно з квитанцією від 20.04.2015 № 98.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко