Постанова

від 10.04.2015 по справі 826/19137/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2015 року 13:40 № 826/19137/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ланра» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення № 584/10/26-56-18-03-05 від 18.11.2014 року, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланра» (надалі - ТОВ «Ланра» або позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві або відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № 584/10/26-56-18-03-05 від 18.11.2014 року про невизнання як податкової звітності декларації з ПДВ за серпень, вересень, жовтень 2014 року та пропозиції подання нових декларацій за ці періоди, оформлені належним чином.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що надіслані на адресу ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкові декларації з податку на додану вартість за звітні періоди серпень, вересень і жовтень 2014 року містять усі необхідні реквізити, передбачені п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, та цілком відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на що рішення відповідача по невизнанню податкових декларацій позивача з ПДВ як податкової звітності, що оформлене у вигляді листа від 18.11.2014 року № 584/10/26-56-18-03-05 «Про відмову у прийнятті податкової звітності», є незаконним, а тому підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.

У судове засідання 03.02.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у даному судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, в яких зазначено, що ТОВ «Ланра» подало до ДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за звітні періоди серпень, вересень і жовтень 2014 року з порушенням вимог оформлення такої податкової звітності, а саме: зазначені недостовірні відомості щодо місцезнаходження підприємства, підтвердженням чого є відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.11.2014 року № 143 - «внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою», що надійшли до контролюючого органу.

У судове засідання 17.02.2015 року особи, які беруть участь у справі не з'явилися.

При цьому, 17.02.2015 року від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

На підставі вищевикладеного, суд у судовому засіданні 17.02.2015 року відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи неприбуття належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що 17.11.2014 року ТОВ «Ланра» (ідентифікаційний код 39035245, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, будинок 60, літ. П, офіс 8) надіслало на адресу ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві кур'єрською поштою податкові декларації з податку на додану вартість за звітні періоди серпень, вересень і жовтень 2014 року (надалі - Податкові декларації з ПДВ), підписані 13.11.2014 року, в паперовому вигляді. Дана податкова звітність надійшла на адресу відповідача цього ж дня, про що свідчить відмітки на повідомленні про доставку, що під час судового розгляду справи сторонами не заперечувалося.

В зазначених Податкових деклараціях з ПДВ позивач зазначив певні відомості, в тому числі про місцезнаходження ТОВ «Ланра» - 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, будинок 60, літ. П, офіс 8.

25.11.2014 року ТОВ «Ланра» отримало лист ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.11.2014 року № 584/10/26-56-18-03-05 «Про відмову у прийнятті податкової декларації», в якому повідомило підприємство про наступне: «…надіслані Вами податкові декларації з податку на додану вартість за серпень, вересень та жовтень 2014 року: реєстраційний номер 1400039090, 1400039087, 1400039084, податковий період 01.08.2014, 01.09.2014, 01.102014, дата подання 17.11.2014 не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки при їх заповненні було порушено норми п. 48.3 ст. 48 Кодексу, так як зазначено відомості, які не відповідають дійсності, зокрема інформація щодо місцезнаходження, що є обов'язковим реквізитом податкової декларації, згідно ст. 48 Податкового кодексу, а саме, що підприємство має 8 стан - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження»…На даний час, відомості на підставі яких можливо встановити адресу місцезнаходження Вашого підприємства до ДПІ не надходили .

У зв'язку з вищезазначеним та відповідно до п.п. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16, п. 48.3, п. 48.7 ст. 48, п. 49.8, п. 49.11 ст. 49 Кодексу вищевказана податкова звітність не вважається податковою декларацією .».

Вважаючи відмову у прийнятті зазначених Податкових декларацій з ПДВ необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

При вирішення спору суд виходить з наступного.

В силу норми ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У розумінні норм абз. 1 п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу).

Зокрема, п. 48.1 і 48.3 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків ; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Також, у силу норм пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна бути підписана, зокрема, керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Згідно п. 48.7 ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Пунктами 49.3 і 49.4 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

При цьому платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п. 49.8 ст. 49 ПК України).

Крім того, пп. 4.9.2 п. 4.9 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених Наказом Державної податкової служби України від 14.06.2012 року № 516, декларація, надана платником, також вважається прийнятою за умови дотримання вимог, встановлених ст. ст. 48 і 49 Кодексу: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація, та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання або квитанції в електронному вигляді з накладеним ЕЦП ЦОЕЗ про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі якщо орган державної податкової служби не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений строк (п. 49.11 ст. 49 Кодексу).

Таким чином, з урахуванням вищенаведених правових норм, перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями ст.ст. 48 і 49 ПК України, є вичерпним, а, відтак, неприйняття податкової декларації з інших підстав податковим законодавством не передбачено, а тому забороняється.

Як було зазначено представником відповідача під час судового розгляду справи, підставою для неприйняття податкових декларацій ТОВ «Ланра» з ПДВ за звітні періоди серпень, вересень і жовтень 2014 року слугував встановлений контролюючим органом факт зазначення недостовірних даних, вказаних в обов'язкових реквізитах податкової декларації, а саме: «місцезнаходження платника податків».

Згідно п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

При цьому, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV (надалі - Закон № 755), місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 Закону № 755).

В Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи (ч. 2 ст. 17 Закону № 755).

Водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ст. 18 Закону № 755).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.11.2014 року та 18.11.2014 року, тобто станом на момент направлення позивачем вказаних вище податкових декларацій та день отримання контролюючим органом таких декларацій, місцезнаходженням ТОВ «Ланра» вказано 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, будинок 60, літ. П, офіс 8. При цьому, згідно даних витягів з ЄДР, відомості щодо ТОВ «Ланра» мають статус підтверджених.

У рядку 06 Податкової декларацій з ПДВ за звітні періоди серпень, вересень і жовтень 2014 року, копії яких наявні у матеріалах справи, що також не заперечувалося відповідачем під час судового розгляду справи, в якості податкової адреси ТОВ «Ланра» вказано наступну 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60, літ. П, оф. 8, тобто адреса, яка відповідає вищенаведеній інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що податкові декларації позивача з податку на додану вартість за звітні періоди серпень, вересень і жовтень 2014 року (реєстраційні номери 1400039090, 1400039087, 1400039084 від 17.11.2014 року ) , які не були визнані ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві як звітні, містять у собі такий обов'язковий реквізит як «місцезнаходження платника податків», що відповідає місцезнаходженню ТОВ «Ланра», вказаному в інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому, іншого відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, а з матеріалів справи не вбачається.

Водночас, щодо визначеного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.11.2014 року № 584/10/26-56-18-03-05 про невизнання як податкової звітності декларації з ПДВ за звітні періоди серпень, вересень і жовтень 2014 року та пропозицію подання нових податкових декларацій за ці періоди, оформлені належним чином, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, КАС України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваного листа від 18.11.2014 року № 584/10/26-56-18-03-05, останній не має обов'язкового характеру і не встановлює для ТОВ «Ланра» прав та обов'язків у сфері публічно-правових відносин, а тому він не є рішенням у розумінні п. 1 ст. 17 КАС України.

Разом з тим, правила ст. 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду України від 20.04.2010 року, ЄДРСР № 9341137).

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, для належного захисту порушених прав позивача суд дійшов висновку про визнання протиправними дії ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо неприйняття податкових декларацій ТОВ «Ланра» з податку на додану вартість за звітні періоди серпень, вересень і жовтень 2014 року з підстав, зазначених у листі від 18.11.2014 року № 584/10/26-56-18-03-05.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дії ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо неприйняття податкових декларацій ТОВ «Ланра» з податку на додану вартість за звітні періоди серпень, вересень і жовтень 2014 року з підстав, зазначених у листі від 18.11.2014 року № 584/10/26-56-18-03-05. В іншій частині позовних вимог суд дійшов висновку про відмову в їхньому задоволенні.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланра» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо неприйняття податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланра» (ідентифікаційний код 39035245) з податку на додану вартість за звітні періоди серпень, вересень та жовтень 2014 року з підстав, зазначених у листі від 18.11.2014 року № 584/10/26-56-18-03-05.

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок