Ухвала

від 08.04.2015 по справі 810/7001/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/7001/14 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаль М.І., секретар судового засідання Самсонова М.М., за участю сторін: представники позивача Головненко Д.О., Ковальов Д.А., Дубинська О.Г., представник відповідача Яровой А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комбінат «Тепличний» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Комбінат «Тепличний» звернулося до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0009542201 від 09.12.2014 р. та № 0009552201 від 09.12.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій укладених позивачем з контрагентами ТОВ «Українська нафто - газова компанія» та ТОВ «Торговий Дім Хімдивізіон» спростовуються наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються первинними документами.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ТОВ «Українська нафто - газова компанія» та ТОВ «Торговий Дім Хімдивізіон» є дефектними контрагентами, відсутні за місцезнаходженням, що ставить під сумнів здійснення ними господарських операцій.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що працівниками Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Комбінат «Тепличний» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2013 р., ТОВ «Торговий Дім Хімдивізіон» за період з 01.04.2014 р. по 31.05.2014 р., ТОВ «Газ Груп» за період з 01.05.2014 р. по 31.07.2014 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт в якому зроблені висновки про порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні від'ємного значення на загальну суму 4 340 274,00 грн., у т.ч.: за січень 2013 року - 1 208 598 грн., за лютий 2013 р. - 1 421 880 грн., за березень 2013 року - 1 699 772 грн., за квітень 2013 р. - 10 024 грн., яке підлягає зменшенню, а також завищено податковий кредит, сформований за рахунок ТОВ «Торговий дім «Хімдивізіон» та ТОВ «Українська нафтогазова компанія» у вересні 2013 року, на загальну суму 792 714 грн., що призвело до заниженні сум ПДВ, які мають залишитися у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або бути спрямованими на спеціальний рахунок, у т.ч.: за квітень 2013 року - 710 940 грн., за травень 2013 року - 71 094 грн., за травень 2014 року - 10 680 грн.

Висновки про «нереальність» фінансово-господарських операції з ТОВ «Торговий дім Хімдивізіон» обґрунтовуються отриманою інформацією з ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська зокрема висновків акту «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «ТД ХІМДИВІЗІОН» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «РАМБУТАН» (код за ЄДРПОУ 39059402) та ТОВ «ЦЕНТР-ТК» (код за ЄДРПОУ 36577386) за квітень, травень 2014 року».

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення № 0009542201 від 09.12.2014 р. та № 0009552201 від 09.12.2014 р.

Вищенаведені обставини не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, чинним законодавством встановлено, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність податкових накладних, які відповідають вимогам законодавчих актів була встановлена і під час проведення перевірки і в судовому засіданні, тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Комбінат «Тепличний» використовує власну земельну ділянку під виробничими об'єктами загальною площею 117,5649 га та власні основні засоби, а саме: будівлі та споруди, теплиці під склом загальною площею 49,73 га, котельні, автотранспорт,трактори, складські приміщення, а чисельність працюючих становить 773 особи.

13.03.2014 р. між ПАТ «Комбінат «Теплічний» (покупець) та ТОВ Торговий дім Хімдивізіон» (постачальник) укладено договір № 39/АКН, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити кислоту азотну неконцентровану ТУУ 24.1-33968601-001:2008 згідно специфікацій. Доставка товару здійснювалася постачальником на склад покупця за місцезнаходженням покупця. Згідно Специфікацією від 08.04.2014 р. до вищевказаного договору передбачалось, що поставка кислоти азотної неконцентрованої в кількості 12,00 т. загальною вартістю 60144,05 грн. з врахуванням ПДВ 10 024,01 грн., строк поставки - квітень 2014 р. Специфікацією від 19.05.2014 р. було передбачено, що поставка кислоти азотної неконцентрованої в кількості 12,00 т. загальною вартістю 64080,00 грн. з врахуванням ПДВ 10 680,00 грн., строк поставки - травень 2014 р.

На підтвердження здійснення господарської операції суду надані наступні первинні документи: видаткові накладні № 58 від 10.04.2014 р. на передачу товарів кількості 12,00 т. загальною вартістю 60144,05 грн. з врахуванням ПДВ, № 99 від 21.05.14 на передачу товару в кількості 12,00 т. загальною вартістю 64080,00 грн. з врахуванням ПДВ; товарно-транспортні накладні № 89/СРТ від 21.05.14 р. та № 58/СРТ від 10.04.14 p.; паспорт якості № 58; податкові накладні № 73 від 10.04.2014 на суму 60144,05 грн., ПДВ 10024,01 грн. та № 99 від 21.05.2014 на суму 64080,00 грн., ПДВ 10 680,00 грн.; платіжні доручення № 70 від 15.04.2014 р. - 60144,05 грн., № 92 від 26.05.2014 р. - 64080,00 грн.

Використання кислоти азотної у виробничій діяльності позивача підтверджується актами використання мінеральних органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів, внесених під урожай 2014 року у червні 2014 року.

Щодо висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» з матеріалів справи вбачається, що 10.01.2013р. між ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (постачальник) та позивачем (покупець) був укладений договір на постачання природного газу №ПН/13-307 (далі - Договір № ПН/13-307), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцю природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Пунктами 2.1, 2.2 Договору № ПН/13-307 передбачено загальний об'єм постачання природного газу у 2013 році в об'ємі до 12000 тис. м3 та помісячні обсяги поставки природного газу до 1000 тис. м3. Можливі зміни квартальних та місячних об'ємів поставки газу встановлюються по узгодженню сторін. Згідно п.п. 3.4, 3.5 Договору № ПН/13-307, приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці оформляється щомісячними актами приймання - передачі природного газу. Акти приймання - передачі природного газу, що зазначені у пункті 3.4 даного договору, складає постачальник з наступним погодженням з покупцем до 5 (п'ятого) числа, наступного за звітним місяця.

На підставі вказаного договору позивач придбав у ТОВ «Українська нафто-газовакомпанія» у січні-травні 2013 року газ для потреб власного виробництва в обсязі загальною вартістю 30 673 701,11 грн., в тому числі ПДВ 5 112 283,52 грн., що підтверджується двохсторонніми актами приймання - передачі природного газу.

Згідно актів прийому-передачі у січені - травені загальний обсяг переданого газу склав: 7190879 тис.м.куб., зокрема: від 31 січня 2013р. на 1 700,0 тис.м.куб,загальною вартістю 7 251 588,00 грн.; від 28 лютого 2013р. на 2000,0 тис.м.куб., загальною вартістю 8 531 280,00 грн.; від 31 березня 2013р. на 2390,879 тис.м.куб., загальною вартістю 10 198 629,11 грн.; від 30 квітня 2013р. на 1000,00 тис.м.куб., загальною вартістю 4 265 640,00 грн.; від 31 травня 2013р. на 100 тис. куб.м. загальною вартістю 426 564,00 грн.

Як зазначено у пункту 3.2 Договору № ПН/13-307 постачальник передає покупцю придбаний для нього газ в об'ємах відповідно до п. 2.1 цього Договору, у мережі ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

Згідно п. 3.10 Договору № ПН/13-307 передбачено, що покупець зобов'язується самостійно укласти договори на транспортування природного газу територією України.

Позивачем був укладений договір № 1208000166 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 06.08.2012 з Дочірньою компанією «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (газотранспортне підприємство).

Згідно пункту 1.1. цього Договору газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору. Згідно з пунктом 3.1. цього ж Договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Пунктом 4.2. Договору передбачено, що кількість про транспортованого газотранспортним підприємством газу Замовника до мережі газорозподільного підприємства визначається вузлами обліку газу, які встановлені на ГРС.

Позивачем надано акти наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, підписані позивачем та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», які підтверджують факт надання послуг з транспортування природного газу за період січень-травень 2013 р. в загальному обсязі 16 496,443 тис.куб.м. (у вказаному періоді постачання газу позивачу здійснювалося також іншими постачальниками).

Також позивач 20.02.2012 уклав з Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», в особі начальника Броварської філії по експлуатації газового господарства (газорозподільне підприємство) договір на розподіл природного газу для потреб промислових споживачів №2013/Т-ПР-05010005529361-60026, згідно з яким газорозподільне підприємство зобов'язалося надати позивачу послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника. Згідно пункту 3.3 цього договору газорозподільне підприємство транспортує природний газ у загальному потоці газу від пунктів приймання-передачі газу в газорозподільній мережі до пунктів призначення.

На підтвердження виконання умов договору надані акти приймання-передачі природного газу і послуг з його транспортування, які підписані позивачем та ПАТ «Київоблгаз», тобто, підтверджено транспортування газу позивачу від постачальника ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період січень- травень 2013 року в загальному обсязі 7 190 879 тис.куб.м.

Також позивачем надані документи: платіжні доручення щодо розрахунку з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за поставлений газ на загальну суму 30673701,11грн.; звіти по використанню теплової енергії за січень-травень 2013 р. на підтвердження використання позивачем у господарській діяльності, зокрема, опалення теплиць для вирощування овочів; податкові накладні на загальну суму 30673701,11 грн., в тому числі ПДВ 5112283,52 грн.; реєстри виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за січень-травень 2013 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

З урахуванням наведеного, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій з контрагентами надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують факт здійснення господарської операції.

Крім того, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, отже, мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується апелянтом.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Крім того, не заслуговують уваги доводи апелянта щодо посилання на висновки актів перевірок інших податкових органів, оскільки, зазначені акти не можуть бути належним та допустимим доказом безтоварності операцій.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 09.04.2014р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комбінат «Тепличний» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.