Постанова

від 14.11.2019 по справі 810/7001/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2019 року

Київ

справа №810/7001/14

адміністративне провадження №К/9901/9554/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у складі судді Щавінського В.Р. від 27 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Кобаль М.І. від 08 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комбінат Тепличний до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комбінат Тепличний (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 грудня 2014 року №0009542201 та №0009552201.

Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ Українська нафто-газова компанія за період з січня по червень 2013 року та з ТОВ Торговий Дім Хімдивізіон за період з квітня по травень 2014 року.

Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеними контрагентами і послалося на необґрунтованість висновків акта перевірки від 27 листопада 2014 року №766/10-06-22-01/05528361, на підставі якого прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року позов задоволено; визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Застосувавши при вирішенні спору положення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, статті 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 2 статті 3, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), суд дійшов висновку, що операції по поставці ТОВ Торговий Дім Хімдивізіон кислоти азотної неконцентрованої та ТОВ Українська нафто-газова компанія природного газу є реальними, факт їх вчинення та використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій. Зазначив, що податковий орган не надав суду доказів на підтвердження документування безтоварних операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту та укладення нікчемних правочинів, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 квітня 2015 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ. Зазначає про залишення судами поза увагою отриманої за результатами здійснення податкового контролю контрагентів позивача інформації, яка свідчить про неможливість реального здійснення ними фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому законодавством.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Українська нафто-газова компанія за період з січня по червень 2013 року, з ТОВ Торговий Дім Хімдивізіон за період з квітня по травень 2014 року, з ТОВ Газ Груп за період з травня по липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 27 листопада 2014 року №766/10-06-22-01/05528361, у якому встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 2004.4 статті 200 ПК України, які полягають у завищенні від`ємного значення ПДВ на загальну суму 4340274,00 грн., у т.ч.: за січень 2013 року - 1208598,00 грн., за лютий 2013 року - 1421880,00 грн., за березень 2013 року - 1699772,00 грн., за квітень 2013 року - 10024,00 грн., а також завищенні податкового кредиту, сформованого за рахунок ТОВ Торговий дім Хімдивізіон та ТОВ Українська нафтогазова компанія у вересні 2013 року, на загальну суму 792714 грн., що призвело до заниження сум ПДВ, які мають залишитися у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або бути спрямованими на спеціальний рахунок, у т.ч.: за квітень 2013 року - 710940,00 грн., за травень 2013 року - 71094,00 грн., за травень 2014 року - 10680,00 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ Торговий дім Хімдивізіон та ТОВ Українська нафтогазова компанія й обґрунтовує це тим, що за результатами здійснених заходів з податкового контролю контрагентів не встановлено реальності господарських взаємовідносин підприємств з платниками податків по ланцюгу постачання, а також неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2014 року: №0009542201, яким зменшено розмір від`ємного значення ПДВ у сумі 4340274,00 грн.; №0009552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 990892,50 грн., у тому числі за основним платежем - 792714,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 198178,50 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що Товариство є виробником сільськогосподарської продукції й використовує власну земельну ділянку під виробничими об`єктами загальною площею 117,5649 га та власні основні засоби, а саме: будівлі та споруди, теплиці під склом загальною площею 49,73 га, котельні, автотранспорт, трактори, складські приміщення; чисельність працюючих становить 773 особи.

13 березня 2014 року між Товариством (покупець) та ТОВ Торговий дім Хімдивізіон (постачальник) укладено договір №39/АКН, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити кислоту азотну неконцентровану ТУУ 24.1-33968601-001:2008 згідно специфікацій. Доставка товару здійснювалася постачальником на склад покупця за місцезнаходженням покупця. Згідно специфікацією від 08 квітня 2014 року до вищевказаного договору передбачалось поставка кислоти азотної неконцентрованої в кількості 12,00 т. загальною вартістю 60144,05 грн. з врахуванням ПДВ 10024,01 грн., строк поставки - квітень 2014 року. Специфікацією від 19 травня 2014 року передбачено поставку кислоти азотної неконцентрованої в кількості 12,00 т. загальною вартістю 64080,00 грн. з врахуванням ПДВ 10680,00 грн., строк поставки - травень 2014 року.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано наступні первинні документи: видаткові накладні №58 від 10 квітня 2014 року на передачу товарів кількості 12,00 т. загальною вартістю 60144,05 грн. з врахуванням ПДВ, №99 від 21 травня 2014 року на передачу товару в кількості 12,00 т. загальною вартістю 64080,00 грн. з врахуванням ПДВ; товарно-транспортні накладні №89/СРТ від 21 травня 2014 року та №58/СРТ від 10 квітня 2014 року; паспорт якості №58; податкові накладні №73 від 10 квітня 2014 року на суму 60144,05 грн., ПДВ 10024,01 грн. та №99 від 21 травня 2014 року на суму 64080,00 грн., ПДВ 10680,00 грн.; платіжні доручення №70 від 15 квітня 2014 року на суму 60144,05 грн., №92 від 26 травня 2014 року на суму 64080,00 грн.

Використання кислоти азотної у виробничій діяльності позивача, як встановлено судами, підтверджується актами використання мінеральних органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів, внесених під урожай 2014 року у червні 2014 року.

У судовому процесі також встановлено, що 10 січня 2013 року між ТОВ Українська нафто-газова компанія (постачальник) та позивачем (покупець) укладений договір на постачання природного газу №ПН/13-307 (далі - Договір №ПН/13-307), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати покупцю природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Пунктами 2.1, 2.2 Договору №ПН/13-307 передбачено загальний об`єм постачання природного газу у 2013 році в об`ємі до 12000 тис. м3 та помісячні обсяги поставки природного газу до 1000 тис. м3. Можливі зміни квартальних та місячних об`ємів поставки газу встановлюються по узгодженню сторін. Згідно пунктами 3.4, 3.5 Договору №ПН/13-307 приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання - передачі природного газу. Акти приймання - передачі природного газу, що зазначені у пункті 3.4 даного договору, складає постачальник з наступним погодженням з покупцем до 5 (п`ятого) числа, наступного за звітним місяця.

За змістом пунктів 3.2, 3.10 Договору №ПН/13-307 постачальник передає покупцю придбаний для нього газ в об`ємах відповідно до пункту 2.1 цього договору, у мережі ДК Укртрансгаз НАК Нафтогаз України ; покупець зобов`язується самостійно укласти договори на транспортування природного газу територією України.

Виконання договору підтверджено позивачем поданими актами приймання - передачі природного газу, у відповідності до яких загальний обсяг переданого газу склав: 7190879 тис.м.куб., зокрема: від 31 січня 2013 року на 1700,0 тис.м.куб, загальною вартістю 7251588,00 грн.; від 28 лютого 2013 року на 2000,0 тис.м.куб., загальною вартістю 8531280,00 грн.; від 31 березня 2013 року на 2390,879 тис.м.куб., загальною вартістю 10198629,11 грн.; від 30 квітня 2013 року на 1000,00 тис.м.куб., загальною вартістю 4265640,00 грн.; від 31 травня 2013 року на 100 тис.куб.м., загальною вартістю 426564,00 грн. Вартість придбаного у ТОВ Українська нафто-газова компанія у січні-травні 2013 року газу для потреб власного виробництва загалом склала 30673701,11 грн., в тому числі ПДВ - 5112283,52 грн.

Транспортування газу здійснювалось на підставі договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 06 серпня 2012 року №1208000166, укладеного позивачем із Дочірньою компанією Укртрансгаз НАК Нафтогаз України (газотранспортне підприємство), та договору на розподіл природного газу для потреб промислових споживачів від 20 лютого 2012 року №2013/Т-ПР-05010005529361-60026, укладеного між Товариством та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Київоблгаз , за умовами яких у період з січня по травень 2013 року надано послуги з транспортування природного газу від постачальника ТОВ Українська нафто-газова компанія в загальному обсязі 7190879 тис.куб.м., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі.

На підтвердження виконання договору, укладеного із ТОВ Українська нафто-газова компанія , позивачем надано: платіжні доручення щодо розрахунку з ТОВ Українська нафто-газова компанія за поставлений газ на загальну суму 30673701,11грн.; податкові накладні на загальну суму 30673701,11 грн., в тому числі ПДВ 5112283,52 грн.; реєстри виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за січень-травень 2013 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Придбаний позивачем природний газ використовувався у власній господарській діяльності, зокрема для опалення теплиць для вирощування овочів, що підтверджено звітами по використанню теплової енергії за січень-травень 2013 року.

За висновком судів первинні документи, складені між позивачем та ТОВ Торговий дім Хімдивізіон , ТОВ Українська нафто-газова компанія , містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону.

Встановлено, що виписані контрагентами податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані у якості юридичних осіб та платників ПДВ.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Торговий дім Хімдивізіон , ТОВ Українська нафто-газова компанія документально підтверджені та фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ.

Не наведено й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

З урахуванням сутності та обсягу операцій відповідачем під час розгляду справи не доведено й недостатності у контрагентів кількості трудових та інших ресурсів, які були їм необхідні, але відсутні.

Загалом як встановлено судами в ході розгляду справи, позиція податкового орану про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтується на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам контрагентів позивача із іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ Торговий дім Хімдивізіон , ТОВ Українська нафто-газова компанія . Разом з тим, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, підставою для прийняття яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

За правилами статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а тому прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням процесуальних норм. Відтак підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду