Ухвала

від 30.03.2015 по справі 813/4878/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 р. Справа № 876/11789/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі №813/4878/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпроспецавтотранс» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

09.07.2014р. Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова (далі - Управління) звернулось в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпроспецавтотранс» (далі - Товариство), просило постановити рішення про стягнення з відповідача на користь Управління 98 780,74 грн. заборгованості.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2014р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2014р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення неправомірно дійшов до висновку, що відповідач не є правонаступником державного підприємства чи організації. 22.02.1990р. Міністерством автомобільного та сільськогосподарського машинобудування СРСР укладено з організацією орендарів Державного інституту по проектуванню заводів спеціалізованого автомобільного транспорту «Діпроспецавтотранс» м.Львів договір оренди майна інституту. Відповідно до чинного на той час Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» створене орендарем підприємство, господарське товариство стає правонаступником прав та обов'язків державного підприємства, організації по договору оренди. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.12.2004р. встановлений факт правонаступництва ВАТ «Проектний інститут «Діпроспецавтотранс» прав та обов'язків Державного підприємства «Проектний інститут «Діпроспецавтотранс». Таким чином позивач є правонаступником Державного інституту з проектування заводів спеціалізованого автомобільного транспорту і тому зобов'язано здійснити відшкодування витрат на виплату пенсій. Крім того, всім працівникам, яким призначена наукова пенсія, зараховано науковий стаж на ДП «Проектний інститут «Діпроспецавтотранс» і підтверджено довідками про науковий стаж, виданими відповідачем. Крім того, у випадках, коли відбувається перетворення в процесі приватизації державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, до правонаступника переходять права і обов'язки державного підприємства, що приватизується.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представники відповідача щодо апеляційної скарги заперечили, просили залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Управлінням відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період з 1995 року по 2005 рік призначено пенсії особам, зазначеним у позовній заяві.

На виконання Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом №1977, та сумою пенсії, обчислено відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, Товариству направлені повідомлення та повідомлення-уточнення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за січень-червень 2014 року (а.с.6-19).

Оскільки спірні кошти в сумі 98 780,74 грн. за період січень-червень 2014 року за надісланими повідомленнями на рахунок Управління не надійшли, а тому зазначена сума заборгованості стала підставою звернення із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, умови для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку визначено Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991р. № 1977-XII в редакції, що діяла на момент звернення до суду (далі - Закон №1977-XII).

Відповідно до ст.1 Закону №1977-XII науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

Згідно з ч.9 ст.24 Закону №1977-XII різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, визначено Порядком фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (додається), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 372 (далі - Порядок №372)

Відповідно до п.2 Порядку №372 за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Згідно з п.4 Порядку №372 у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень випливає, що різниця у розмірі пенсії за рахунок коштів державного бюджету та коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, а у разі ліквідації або зміни власника вказаних підприємства, установи, організації - фінансується їх правонаступниками.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.1990р. між Міністерством автомобільного та сільськогосподарського машинобудування СРСР і організацією орендарів (трудовим колективом) укладено договір про передачу в оренду майна Державного підприємства з проектування заводів спеціалізованого автомобільного транспорту («Дніпроспецавтотранс») строком на одинадцять років з 01.01.1990р. Відповідно до п.1.2. вказаного Договору, передане в оренду майно залишається власністю держави (т.2, а.с.1-11).

01.03.1993р. між організацією орендарів «Дніпроспецавтотранс» та регіональним відділенням Фонду державного майна України у Львівській області укладено додаткову (пролонгаційну) угоду №1 до вказаного договору. Відповідно до п.2.1 цього договору передача майна в оренду не обумовлює передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар володіє, користується й розпоряджається ним протягом строку оренди (т.2, а.с.13-18).

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію господарського формування Орендне підприємство «Діпроспецавтотранс» зареєстровано 01.04.1993р., реєстраційний №05192 (т.2,а.с.19).

Згідно Статуту орендного підприємства «Діпроспецавтотранс», метою підприємства є розробка проектно-кошторисної документації по всіх видах будівництва, задоволення потреб суспільства в його продукції, роботах та послугах і реалізація на грунті отриманого доходу (прибутку) соціальних і економічних інтересів членів організації орендарів і власників майна підприємства.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» від 10.04.1992р. № 2269-XII в редакції чинній на момент укладення вказаного договору оренди та реєстрації підприємства, діяльність підприємства, організації, структурного підрозділу підприємства, організації, цілісні майнові комплекси яких передано в оренду, припиняється як державних з моменту реєстрації у встановленому законом порядку статуту створеного орендарем підприємства, господарського товариства тощо. З цього моменту припиняються і розриваються трудові договори (контракти) з працівниками цього підприємства, організації, структурного підрозділу.

Згідно з ч.1 ст.17 вказаного Закону України створене орендарем підприємство, господарське товариство тощо стає правонаступником прав та обов'язків державного підприємства, організації відповідно до договору оренди.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до переконання, що вирішуючи питання про правонаступництво, істотне значення для визнання правонаступництва має запис в установчих документах. Однак суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. Отже у разі виникнення питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину.

У Відомості до переданого в оренду майна по балансу на 01.01.90р. не зазначено про передачу цілісного майнового комплексу в оренду. Окрім того, у п.5.5 Відомості - «Наука» - жодних відомостей про балансову вартість, знос та залишкову вартість переданого майна не вказано.

Ні положеннями договору оренди від 22.02.1990р., яки пролонгований 01.03.1993р., ні статутом орендного підприємства «Діпроспецавтотранс» не передбачено правонаступництва підприємством прав та обов'язків державного підприємства, а лише визначено, що майно підприємства, яке є державною власністю, знаходиться у повному господарському віданні.

Крім того, відповідно до листа Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області від 30.07.2002р., щодо форми власності вказаного підприємства зазначено, що інститут «Діпроспецавтотранс» мав стовідсоткову державну власність до моменту укладення договору оренди на державне майно, тобто до 01.01.1990р., а в подальшому почав напрацьовувати на базі орендованого майна своє власне майно (так звану власність організації орендарів).

12.12.1996р. як юридична особа до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесене ВАТ «Проектний інститут «Дніпроспецавтотранс».

Пунктом 1.1 Статуту ВАТ «Проектний інститут «Дніпроспецавтотранс» встановлено, що ВАТ засновано відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна у Львівській області від 17.01.1996р. №35 на підставі установчого договору про створення шляхом перетворення орендного підприємства «Діпроспецавтотранс» у ВАТ. Згідно з п.3.3 цього Статуту, ВАТ є правонаступником орендного (а не державного) підприємства (т.1, а.с.170-181).

13.03.2008р. щодо ВАТ «Проектний інститут «Дніпроспецавтотранс» внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи за рішенням засновників, а 19.03.2008р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено ТзОВ «Дніпроспецавтотранс», яке з 08.09.2008р. перебуває в стані припинення, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.91-92). Повідомлення щодо припинення ТзОВ «Дніпроспецавтотранс» було опубліковано в Бюлетені державної реєстрації 17.09.2008р. про що в електронному режимі передана інформація відповідним фондам.

Крім того, обставини встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.12.2004р., на яку містяться посилання в апеляційній скарзі, не можна вважати приюдиційними для даної справи, оскільки сторони у цих справах різні.

Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що листом Львівського обласного управління Пенсійного фонду України від 01.08.2002р. щодо обчислення стажу наукової роботи при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» повідомлено, що враховуючи те, що на час звернення Проектний інститут «Діпроспецавтотранс» є відкритим акціонерним товариством, тобто не є державним, питання щодо можливості зарахування до стажу наукової роботи періодів роботи працівників цієї установи на посадах головних фахівців структурних підрозділів установи може розглядатись районним управлінням Пенсійного фонду при поданні уточнюючих довідок (т.1, а.с.88).

Водночас, у 2003 року Управління зверталось до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсними довідок про науковий стаж виданих ВАТ «Діпроспецавтотранс» та відшкодування шкоди, в обґрунтуваннях посилалось на видачу довідок неповноважним органом та відсутність правонаступництва ВАТ «Діпроспецавтотранс» державної бюджетної установи (організації) чи небюджетної організації.

Зазначене на думку колегії судів вказує на неоднозначність позиції позивача у спірних правовідносинах щодо питання правонаступництва Товариства державному підприємству.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегією суддів також взято до уваги, що згідно вимог Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», належність організації до наукових установ засвідчується статутними документами, відповідною реєстрацією і звітністю в органи державної статистики (форма 1-наука) та може бути підтверджена результатами атестації цієї організації згідно з постановою Кабміну «Про затвердження Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ від 07.04.1998р. №469.

В статуті орендного підприємства «Діпроспецавтотранс» відсутні посилання в підтвердження належності такого до наукової установи. Позивачем, як суб'єктом владних повноважень не подано суду й інших доказів в підтвердження даної обставини.

На переконання колегії суддів, матеріалами справи не підтверджено факт правонаступництва ТзОВ «Дніпроспецавтотранс» - відповідача у даній справі щодо будь-якої державної організації чи підприємства.

Оскільки з поданих установчих документів та законодавчих норм безпосередньо не випливає факт правонаступництва ТзОВ «Діпроспецавтотранс» будь-якому державному небюджетному підприємству, установі чи організацій, а Управлінням не надано належних доказів на підтвердження спірного правонаступництва, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені обставини спростовують обґрунтування позовних вимог позивача щодо підставності стягнення з відповідача боргу для покриття сум витрат на фінансування різниці між сумою пенсій призначених згідно Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів та період за січень - червень 2014 року.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі №813/4878/14- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 03.04.2015р.