Постанова

від 01.06.2016 по справі 813/4878/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року № 813/4878/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Зубач С.А.,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_1, згідно довіреності,

представника відповідача - ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши в судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова до товариства з обмеженою відповідальністю "Діпроспецавтотранс" про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова (далі - УПФ України у Личаківському районі м. Львова, позивач) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Діпроспецавтотранс" (далі - ТзОВ "Діпроспецавтотранс", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 98780,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем самостійно не відшкодовано витрати УПФ України у Личаківському районі на виплату пенсії громадянам - різницю між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, за період січень - червень 2014 року в сумі 98780,74 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала суду додаткові пояснення та докази, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву, у якому просив суд в задоволенні позову відмовити повністю, в тому числі з підстав, що відповідач не є правонаступником державного підприємства, оскільки згідно статуту створений як юридична особа та заснований згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна у Львівській області за № 35 від 17.01.1996 року на підставі установчого договору про створення шляхом перетворення орендного підприємство "Діпроспецавтотранс" у відкрите акціонерне підприємство. Крім того, статутом орендного підприємства, яке створене 01.04.1993 року, не встановлено що таке є правонаступником державного підприємства, а лише містить відомості про частку державного майна. Враховуючи наведене, підстав для стягнення з відповідача боргу для покриття сум витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених згідно Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, за період за січень - червень 2014 року не має.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, з огляд на наступне.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до ТзОВ "Діпроспецавтотранс" про стягнення заборгованості в сумі 98780,74 грн., що складає різницю між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, за період січень - червень 2014 року.

На підтвердження своїх позовних вимог УПФ України у Личаківському районі м. Львова долучило до матеріалів справи копії повідомлень про суми витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, за період з січень - червень 2014 року, та зазначило осіб, яким призначено пенсії згідно Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність". Крім того, надало копії довідок, які підтверджують факт праці громадян згідно переліку у ВАТ "Діпроспецавтотранс".

За результатами розгляду даної справи, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 року, у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

В подальшому, вищевказана постанова була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2015 року.

Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 01.03.2016 року касаційну скаргу УПФ України у Личаківському районі м. Львова задовольнив частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2015 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій зроблені без врахування того, що згідно положень ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Водночас, ліквідація юридичної особи може відбутися без визначення правонаступників.

Також Вищий адміністративний суд України наголосив, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на приписи наведених правових норм і не встановили, як саме було припинено відкрите акціонерне товариство "Проектний інститут "Діпроспецавтотранс" - шляхом реорганізації чи ліквідації, з визначенням правонаступника або без визначення такого, на базі якого майна було створене ТзОВ "Діпроспецавтотранс" і хто є його засновником (засновниками), не дослідили статут цього товариства, а тому їх висновки про відсутність факту правонаступництва відповідача у цій справі щодо будь-якої державної організації чи підприємства є передчасними.

Підсумовуючи наведене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні норм процесуального права, а тому ухвалені рішення підлягали скасуванню, а справа була скерована до суду першої інстанції для нового розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відтак, Львівський окружний адміністративний суд враховує висновки Вищого адміністративного суду України щодо неналежного дослідження питання припинення відкритого акціонерного товариства "Проектний інститут "Діпроспецавтотранс" та його правонаступництва.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі регулюються Конституцією України, Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" №1977-XII вiд 13.12.1991 року з наступними змінами та доповненнями, Порядком фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 року, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

Відповідно до ст. 24 цього ж Закону, різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 року затверджено Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України В«Про наукову і науково-технічну діяльністьВ» , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи". Згідно з п.п. 2, 4 цього Порядку, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів. У разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Згідно п. 5 цього ж Порядку, розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04-27.02.2003 року по справі № 2/1469-8/373 за позовом Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова до ВАТ В«Проектний інститут "Дніпроспецавтотранс" про стягнення 9900,17 грн. в позові відмовлено.

При розгляді вказаної справи судом було встановлено, що відповідач не є правонаступником держаного підприємства чи організації, адже згідно п. 1.1. свого Статуту, відповідач як юридична особа заснований відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна у Львівській області від 17.01.1996 року за № 35 на підставі установчого договору про створення шляхом перетворення орендного підприємства "Дніпроспецавтотранс" у ВАТ. Згідно п. 3.3. цього ж Статуту, відповідач є правонаступником орендного (а не державного! ) підприємства.

У свою чергу, орендне підприємство "Діпроспецавтотранс" було створене лише 01.04.1993 року, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію господарського формування від 01.04.1993 року № 05192, видане Львівською міською радою народних депутатів. Статутом цього ж самого орендного підприємства не було встановлено жодного його правонаступництва прав та обов'язків будь-якого державного підприємства, а лише визначено, що майно підприємства, яке є державною власністю, знаходиться лише в повному господарському віданні, а тому це майно можна викупити згідно чинного законодавства України.

Вказане рішення господарського суду набрало законної сили.

В матеріалах даної справи також є копії наступних доказів:

- витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- статуту ВАТ В«Проектний інститут "Діпроспецавтотранс" (у новій редакції);

- договору про передачу майна державного інституту в оренду від 22.02.1990 року з додатковими угодами;

- відомості про передачу майна в оренду;

- свідоцтва про державну реєстрацію господарського формування Орендного підприємства "Діпроспецавтотранс", засновниками якого є організація орендарів підприємства "Діпроспецавтотранс";

- статуту Орендного підприємства "Діпроспецавтотранс";

- свідоцтва про державну перереєстрацію ВАТ "Діпроспецавтотранс".

З огляду на вказівки Вищого адміністративного суду України, судом було досліджено статут ТзОВ "Дніпроспецавтотранс". Так, в п. 1.2. цього Статуту передбачено, що ТзОВ "Діпроспецавтотранс" створене шляхом реорганізації (перетворення) відкритого акціонерного товариства "Проектний інститут "Діпроспецавтотранс" (код ЄДРПОУ 00235022) та є правонаступником його прав та обов'язків.

Водночас, встановлений факт не спростовує висновків суду про те, що ТзОВ "Діпроспецавтотранс" є правонаступником (по ланцюгу) орендного, а не державного! підприємства.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що встановлені обставини у вищезазначеному рішенні господарського суду, а також наявні у справі докази не містять жодних відомостей про те, що відповідач є правонаступником державного підприємства, відтак, такі обставини повністю спростовують обґрунтування позовних вимог позивача щодо підставності стягнення з відповідача боргу для покриття сум витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених згідно Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, за період за січень - червень 2014 року.

Таким чином, позовні вимоги УПФ України в Личаківському районі м. Львова про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 98780,74 грн. задоволенню не підлягають.

Тому, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 94, 158-163, 167, 227 КАС України, суд,-

постановив:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 06.06.2016 року

Суддя Потабенко В.А.