Ухвала

від 19.02.2015 по справі 2а-18325/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/29417/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Карась О.В. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.,

при секретарі судового засіданні Гончар Н.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Вестком" (далі - Товариство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012

зі справи № 2а-18325/10/2670

за позовом Товариства

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2010 № 00000522310/1, за яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 309 577,50 грн. (у тому числі 206 385 грн. за основним платежем та 103 192 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2011 позов задоволено з посиланням на відповідність сформованих позивачем валових витрат за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Прага Авто» (далі - ТОВ «Прага Авто») критеріям документальної підтвердженості та господарського характеру.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що подані платником акти приймання-передачі виконаних робіт не містять необхідних для цілей оподаткування відомостей про зміст та обсяг розглядуваних операцій, а тому не можуть виступати підставою для відображення спірних витрат у податковому обліку Товариства.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам даної справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 25.02.2010 № 32/23-209/32558286.

Під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про незаконне включення платником до складу валових витрат вартості послуг з управління персоналом, з господарського забезпечення, з юридичного обслуговування та послуг з комплексного обслуговування техніки, наданих ТОВ «Прага Авто».

На обґрунтування цього висновку податковий орган зазначає, що зміст зазначених послуг дублює перелік посадових обов'язків штатних працівників Товариства, у зв'язку з чим відсутня економічна необхідність у придбанні цих послуг. Також Інспекція наголошує, що позивачем не подано належним чином оформлених первинних документів, які б дозволяли встановити зміст спірних операцій та порядок їх фактичного виконання.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що умовою зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є документальна підтвердженість таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

Втім суди першої та апеляційної інстанцій дійшли різних висновків щодо дотримання позивачем наведених умов формування валових витрат за операціями з ТОВ «Прага Авто».

Так, суд першої інстанції визнав достатнім свідченням вказаного факту подані платником договори, акти прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, платіжні доручення про оплату Товариством цих послуг у безготівковому порядку, тоді як апеляційний суд визнав ці документи недостатніми для документального підтвердження спірних витрат.

Слід зазначити, що підтвердженням даних податкового обліку є первинні документи. При цьому законодавець свідомо відмовився від встановлення конкретного переліку документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування; нормативне закріплення переліку таких документів призвело б до обмеження прав платника.

Законодавством не встановлена і ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

Подані Товариством документи у сукупності дозволяють встановити відомості щодо змісту розглядуваних операцій, їх учасників, вартості поставлених послуг, а тому підстави для висновку про недостатність цих документів відсутні.

Посилання Інспекції на економічну недоцільність придбання позивачем цих послуг також підлягають відхиленню.

Адже оцінка витрат на придбання зазначених послуг з точки зору їх доцільності та раціональності для платника не входить до компетенції податкового органу. Платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність. Платник самостійно вирішує, які саме господарські операції йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та вправі самостійно обирати виконавців послуг; наявність у штаті платника співробітників, які можуть виконувати відповідні функції, не позбавляє такого платника можливості здійснювати операції з придбання послуг.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить положень, що дозволяють контролюючому органові оцінювати господарські операції з точку зору їх доцільності, раціональності та ефективності, та не передбачає можливості врахування при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток витрат в залежності від суб'єкта надання відповідних послуг (зокрема, чи надані спірні послуги працівниками платника або сторонньою особою).

Податковим органом не доведено, що придбані позивачем у ТОВ «Прага Авто» послуги з управління персоналом, з господарського забезпечення, з юридичного обслуговування та послуги з комплексного обслуговування техніки дублюють зміст посадових обов'язків працівників, які перебувають у Товаристві на посадах Генерального директора, технічного директора, документоведа, менеджера по персоналу, системного адміністратора, юриста та ін., що виключає правильність здійсненої податковим органом кваліфікації зазначених послуг як таких, що не мають господарського характеру для платника.

З урахуванням викладеного у апеляційного суду не було підстав для скасування правильного та обґрунтованого рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.

А відтак, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Вестком" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 зі справи № 2а-18325/10/2670 скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2011 зі справи № 2а-18325/10/2670 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.В. Карась судді:Н.Є. Маринчак А.О. Рибченко