Постанова

від 09.04.2015 по справі 908/1436/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2015 р. Справа № 908/1436/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю прокурора: Омельченко О.С., посвідчення № 03961 від 22.12.2014р.,

представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області (вх. № 658 З\1-6) на рішення господарського суду Запорізької області від 22 грудня 2014 року у справі № 908/1436/14

за позовом Прокурора Заводського району, м. Запоріжжя в інтересах міського комунального підприємства "Основаніє", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудпостач-2008", м. Запоріжжя

про стягнення 28166 грн. 40 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Заводського району м. Запоріжжя звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах міського комунального підприємства "Основаніє", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудпостач-2008", м. Запоріжжя про стягнення безпідставно набутих коштів з місцевого бюджету у сумі 28166,40 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.12.2014 року у справі № 908/1436/14 (суддя Дроздова С.С.) позовні вимоги залишені без задоволення.

Заступник прокурора Запорізької області з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Запорізької області від 22.12.2014 року по справі № 908/1436/14 скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі прокурором зазначено, що факт вчинення протиправних дій з боку відповідача, які виразились у внесенні в акт форми КБ-2в №КР4-023К за липень 2011р. недостовірних відомостей щодо обсягу виконаних робіт, підтверджується експертним будівельно-технічним дослідженням № ОС-235 від 12.11.2013р., висновками будівельно-технічних експертиз №ОС-25 від 24.02.2014р. та ОС-34 від 08.04.2014р. Вважає доводи суду першої інстанції про те, що вищевказані висновки експертиз є неналежними доказами, однобічними та безпідставними, зроблені в порушення вимог статей 4-2, 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України, положень статті 7 Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. №53/5.

23.02.2015 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ТОВ "Рембудпостач-2008" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2014 року у справі № 908/1436/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області - без задоволення (вх. № 2976).

Відповідач зазначає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи всі обставини справи, вірно застосовані як норми матеріального так і норми процесуального права, в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки, зокрема, висновки експерта, отримані сторонами у справі поза рамками господарського процесу, не є висновком експерта, як засобу доказування, в розумінні ч. 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Харківського апеляційного господарського суду від прокуратури Запорізької області та прокуратури Заводського району м. Запоріжжя надійшов висновок будівельно-технічної експертизи № ОС-27 від 25.02.2015 року, з обґрунтуванням неможливості в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України його подання суду першої інстанції, посилаючись на те, що будівельно-технічна експертиза проведена в рамках кримінального провадження та висновок № ОС-27 виготовлено лише 25.02.2015 року, а тому прокуратура Запорізької області вказаний доказ не використало під час підготовки апеляційної скарги, так само прокуратура Заводського району м. Запоріжжя не мала можливості подати цей доказ під час слухання цієї справи по суті в суді першої інстанції (вх. № 3730 від 06.03.2015 року та вх. № 3833 від 10.03.2015 року).

Розпорядженням голови першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року, у зв'язку із відпусткою судді Івакіної В.О., для розгляду справи № 908/1436/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М., суддя Россолов В.В.

Розгляд справи відкладався.

07.04.2015 року відповідач подав суду додатковий відзив на апеляційну скаргу з нормативно-правовим обґрунтуванням своєї позиції у справі (вх. 5646).

Крім того, просить розглядати справу без участі його представника, у зв'язку із відсутністю фінансування на підприємстві.

У призначене судове засідання 09.04.2015 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 105, 106). Позивач про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін, оскільки вони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 626,627 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними і укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як убачається із матеріалів справи, 27.05.2011р. між Міським комунальним підприємством "Основаніє" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудпостач-2008" (підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт з капітального ремонту покрівлі житлового будинку по вул. Вогнетривній, 23 (т. 1 а.с.19-24).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник в межах договірної ціни приймає на себе обов'язки на свій ризик виконувати будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи, інші роботи з капітального ремонту покрівлі житлового будинку по вул. Вогнетривній, 23 м. Запоріжжя в обумовлений цим договором термін та з належною якістю в межах затвердженої проектно-кошторисної документації та узгодженої договірної ціни робіт, вимог техніки безпеки та охорони праці та здати об'єкт в експлуатацію (за необхідністю з узгодженням підрядником виконаних робіт з Регіональним експертним центром за територіальним управлінням держнаглядохоронпраці).

Згідно п. 2.1 договору ціна договору з ПДВ складає 106086 грн.

04.07.2011 року сторони Договору уклали додаткову угоду до договору підряду № 93/05 від 27.05.2011 на виконання робіт з капітального ремонту покрівлі житлового будинку по вул. Вогнетривній, 23, де пункт 2.1 договору викладено у новій редакції, а саме ціна договору з ПДВ складає 105679,20 грн., без урахування витрат на утримання служби замовника на організацію будівництва та технічний нагляд. (т.1 а.с.25).

На виконання умов договору між замовником - Міським комунальним підприємством «Основаніє» в особі начальника Коноваленко В.Я. та підрядником ТОВ «Рембудпостач-2008» в особі директора Зоріна Д.М., 06.07.2011р. складено акт форми КБ-2в № КР4-О23К прийому виконаних будівельних робіт за липень 2011 року на суму 105 679 грн. 20 коп.(т. 1 а.с. 44).

Згідно з платіжним дорученням № 310 від 11.07.2011 сума коштів по договору № 93/05 від 27.05.2011р. та у відповідності до акту № КР4-О23К від 06.07.2011р. перерахована ГУДКУ у Запорізькій області на поточний рахунок ТОВ «Рембудпостач-2008» № 2600010461601 в банку АТ «МетаБанк» (код 313582) в сумі 105 679 грн. (т. 1 а.с.88).

Постановою прокуратури Заводського району Запорізької області за №156 від 11.11.2013 року про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів призначена перевірка додержання бюджетного законодавства щодо використання бюджетних коштів при виконанні робіт капітального ремонту покрівлі житлового будинку по вул. Вогнетривній, 23 в частині виконання контрольних повноважень МКП «Основаніє» та виконання умов договору підряду №93/05 від 27.05.2013 року ТОВ «Рембудпостач 2008».

За наслідками проведеної перевірки за додержанням застосування законів, встановлені порушення під час виконання робіт за державні кошти.

У ході перевірки було вивчено інформацію розпорядників бюджетних коштів щодо проведення ремонтних та будівельних робіт на території району протягом 2012-2013 років.

Так, прокурорською перевіркою встановлено, що службові особи ТОВ «Рембудпостач -2008» діючи умисно, в порушення закону, шляхом внесення недостовірних даних в акт форми КБ-2в № КР4-О23К від 06.07.2011р. до пункту 2 локального кошторису 2-1-1 на ремонт покрівлі, а саме: заміна обрешітки з прозорами із дощок товщиною до 30 мм на суму 28166,40 грн. як виконані, підписали вказаний акт та надали до МКП «Основаніє» для підписання та проведення розрахунків, отримали оплату за виконання будівельних робіт за договором підряду № 93/05 від 27.05.2011р. у розмірі 105679,20 грн. із завищенням на суму фактично не виконаних робіт в розмірі 28166,40 грн., чим привласнили чуже майно шляхом зловживання своїм службовим становищем, спричинивши шкоду інтересам держави в особі МКП «Основаніє», на вказану суму.

За результатами проведеної перевірки, прокуратурою району 20.01.2014р. зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінальне провадження за № 42014080030000003 за ч. 2 ст. 191 Кримінального Кодексу України (т. 1 а.с. 90).

У відповідності до частини другої статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурор, в обґрунтування позову про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, посилається на висновки експертних будівельно-технічних досліджень № ОС-235 від 12.11.2013р., № ОС-25 від 24.02.2014р., ОС-34 від 08.04.2014р., складені експертом Запорізької ТПП Безотосним В.А., експертом ТОВ «НИЦНСЕ «Укртест» Войновською Л.М. та її керівником Черкасовою Т.П. та відповідно до яких встановлено, що обсяг робіт, заявлений підрядником ТОВ «Рембудпостач-2008» в акті № КР4-О23К прийому виконаних будівельних робіт за липень 2011 року не відповідає фактично виконаному обсягу робіт, як в натуральному, так і в грошовому вигляді. Встановлена недостача обсягу робіт в грошовому еквіваленті складає 28166 грн. 40 коп. (т. 1 а.с. 50-52, 65-66, 77-78).

Також, відповідно до висновку № 016/02.04.2014 товарознавчої експертизи по кримінальному провадженню № 42014080030000003 від 04.04.2014р. «Судячи з зовнішнього вигляду, розбірка з подальшою збіркою обрешітки з від'єднанням її від стропил покрівлі будинку № 23 по вул. Вогнетривній в м. Запоріжжі, де згідно акту прийому виконаних робіт № КР4-023К від 06.07.2011 року, ТОВ «Рембудпостач-2008» був проведений капітальний ремонт покрівлі, не проводилася. Досліджувана обрешітка покрівлі має сліди повторного використання (т. 1 а.с.73-75).

Таким чином, на думку прокурора, що обрешітка за адресою м. Запоріжжя, вул. Вогнетривна, буд. 23, де згідно акту прийому виконаних будівельних робіт № КР4-О23К від 06.07.2011р. укладеного між МКП «Основаніє» та ТОВ «Рембудпостач-2008», було проведено капітальний ремонт покрівлі, який має сліди повторного використання».

Тобто, ТОВ «Рембудпостач-2008» в ході виконання договору підряду №93/05 від 27.05.2011 р. допустило відступи у роботі, що є істотними недоліками, які підтверджуються висновками експертиз, чим завдало збитки у розмірі 28166,40 грн., які повинні бути відшкодовані Підрядником.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.07.2014 р. по справі № 908/1436/14 була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено експерту ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» Лещенко К.І.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №1995 від 15.10.2014 р. визначити дату фактичного виконання будівельних робіт по заміні обрешітки даху житлового будинку №23 по вул. Вогнетривній в м. Запоріжжя не можливо, в тому числі і чи були проведені будівельні роботи по її заміні в липні 2011 року (т. 1 а.с. 167-169).

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд відмовив прокурору у позові, посилаючись на те, що висновки експертних досліджень, які були проведені поза рамками цієї господарської справи, не можуть бути доказами порушення з боку відповідача умов договору підряду, так як вони не відповідають загальним принципам проведення судової експертизи, здійснювались за відсутності встановлених методик їх проведення, висновки експерта Безотосного В.А. мають взаємовиключні висновки, свідоцтво експерта-товарознавця Войновської Л.М. взагалі є недійсним; проте, висновками судової експертизи №1995 від 15.10.2014 р., призначеної Господарським судом Запорізької області не були підтверджені доводи прокурора щодо невиконання відповідачем робіт по заміні обрешітки за договором підряду №93/05 від 27.05.2011 р.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та приймає до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в постанові № 4 від 23.03.2012 р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» при перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам необхідно з'ясувати:

- чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи;

- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Так, місцевим господарським судом встановлено, з доводами якого погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, висновки експерта Безотосного В.А. у дослідженні № ОС-34 від 08.04.2014р. мають взаємовиключні висновки: так, вказано, що "загальний зовнішній вигляд та технічний стан обрешітки з наступною зборкою обрешітки має стан, який відповідає стану, при якому розбирання з наступним збиранням обрешітки з відділенням її від стропил не виконувалася. Тоді як у висновку по другому питанню експерт Безотосний В.А. вказує, що обрешітка за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вогнетривна, 23 має сліди повторного використання (т. 1 а.с. 77-78).

Посилання прокурора на те, що обрешітка використовувалась відповідачем повторно, спростовується висновками судової експертизи № 1995 від 15.10.2014 р., де судовим експертом Лещенко К.І. надано відповідь про неможливість встановлення давності здійснення робіт при зовнішньому огляду об'єкту та відсутністю методики проведення такого дослідження.

Наявний в матеріалах справи висновок №016/02.04.2014 товарознавчої експертизи, зроблений на підставі постанови слідчого в рамках кримінального провадження № 42014080030000003 відносно директора ТОВ «Рембудпостач-2008» (т. 1 а.с. 73-75) , також не може бути доказом у відповідності до статей 32, 34, 42 ГПК, оскільки ані прокурором, ані позивачем не надано суду вирок, який набрав законної сили, так як згідно частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав чинності, є обов'язковим для господарських судів при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Крім того, колегія суддів зазначає, що не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи. Пояснення спеціаліста не є висновком експерта (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р.).

В пункті 16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. зазначено, якщо, призначаючи судову експертизу, господарський суд не попередив особу чи осіб, які проводитимуть судову експертизу, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, то поданий суду висновок може вважатися висновком спеціаліста, але не висновком судового експерта в розумінні частини першої статті 42 Господарсько процесуального кодексу України.

Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторони. За необхідності з'ясування зазначених у таких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка буде вважатись первинною.

За наявності в одній і тій же справі протилежних за змістом висновків як спеціаліста, так і судового експерта, їх оцінка здійснюється за правилами статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України з наданням у зазначеному випадку переваги висновкові судового експерта (п. 4 зазначеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України).

З урахуванням того, що надані прокурором висновки експертних досліджень, які доречі, мають суперечливі дані, здійснені поза рамками господарського процесу, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно не прийняв їх до уваги у якості належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність безпідставного збагачення відповідача за рахунок бюджетних коштів.

Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в постанові № 7 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття (п. 9 Постанови).

Прокурором надано суду апеляційної інстанції, в якості додаткового доказу у справі, висновок будівельно-технічної експертизи № ОС-27 від 25.02.2015 р.

Прокурор зазначив, що вказаним висновком підтверджено, що роботи по договору підряду № 93/05 від 27.05.2011 р. виконані з недоліками, які мають прихований характер, а також з використанням матеріалів, які не відповідають затвердженим стандартам.

Як убачається із матеріалів апеляційної скарги (т. 2 а.с. 64-73), прокурор обґрунтовує причини неподання такого висновку до суду першої інстанції тим, що будівельна-технічна експертиза проведена в рамках кримінального провадження та висновок ОС-27 виготовлено лише 25.02.2015 р., а тому була відсутня можливість подання цього доказу до суду першої інстанції до винесення оскаржуваного рішення від 22.12.2014 р.

Колегія суддів не приймає до уваги поданий прокурором висновок будівельно-технічної експертизи № ОС-27 від 25.02.2015 р., оскільки таке експертне дослідження, у відповідності до частини третьої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

До того ж, прокурор та позивач, не погоджуючись з висновками судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.07.2014 року, не були позбавлені можливості заявити клопотання про призначення у цій справі додаткової або повторної експертизи.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України містить загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, зокрема: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Слід зазначити, характерною рисою зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є те, що вони мають майновий характер і в їх основі лежать економічні зв'язки щодо переміщення матеріальних благ.

У результаті безпідставного набуття або збереження майна виникають відносні правовідносини між боржником (набувачем) та кредитором (потерпілим), спрямовані на забезпечення переходу матеріальних благ із майнової сфери однієї особи до майнової сфери іншої.

Зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають тоді, коли має місце, зокрема, набуття або збереження майна набувачем за рахунок потерпілого.

Тобто йдеться про дії набувача, які можуть бути виражені як пасивно - збереження за рахунок іншої особи (за чужий рахунок), так і активно: перехід чужого майна у майнове володіння набувача, яке не ґрунтується на певному титулі; відсутність правової підстави, встановленої законом або правочином, для зміни майнового стану сторін від самого початку існування правовідносин або в результаті їх трансформації.

Зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача частини її майна, що набуте поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

У частині другій статті 1212 Цивільного кодексу України зазначено, що положення глави 83 цього кодексу застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Незалежно від поведінки (дій або бездіяльності) набувача, яка передує виникненню на його стороні майнової вигоди і може бути як протиправною, так і правомірною, сам факт наявності на його стороні набутого або збереженого без достатньої правової підстави майна врешті-решт робить поведінку набувача протиправною, оскільки вона суперечить статті 1212 Цивільного кодексу України.

Спрямованість юридичного змісту цивільного правовідношення на здійснення тих чи інших безпосередніх цілей ще не означає їх здійснення.

Тому, аналізуючи в даному випадку суб'єктивні права та обов'язки сторін, які складають юридичний зміст цивільного правовідношення, судова колегія оцінює їх насамперед з точки зору реального фактичного досягнення переслідуваної мети, а не формальної відповідності змісту правовідношення його меті.

Положення статті 1212 Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання із завдання шкоди забезпечує поновлення майнової сфери потерпілого в тому стані, в якому ця сфера перебувала до правопорушення, за принципом повного відшкодування - повернення майнового надання дорівнює обсягу шкоди.

Отже, при відшкодуванні такої шкоди важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, не залежно від наявності вини.

Неподання прокурором належних та допустимих доказів у цій справі при належному створенні судом першої інстанції необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, не є підставою у відповідності до статті 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування або зміни судового рішення, оскільки факт набуття або збереження майна відповідачем без достатньої правової підстави не доведений.

Надаючи правову оцінку всім обставинам справи у їх сукупності, що відповідає приписам статті 101 Господарського процесуального кодексу України, за якими, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи апеляційної скарги позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням її заявником всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів в підтвердження обставин, на які посилається прокурор.

Судова колегія вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги заступника прокурора Запорізької області також не спростовують висновків Господарського суду Запорізької області, викладених в рішенні від 22 грудня 2014 року у справі № 908/1436/14.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 22 грудня 2014 року у справі № 908/1436/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 14.04.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Россолов В.В.