Постанова

від 30.03.2015 по справі п/811/374/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року Справа № П/811/374/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд

в складі головуючого: судді Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання : Таранухи Т.М.,

представників сторін:

позивача - Мартиненко О.В., Шарова В.В.,

відповідача - Філоненко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ТОВ "Коріма Україна"

до відповідача : Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Коріма Україна" (далі- позивач, ТОВ "Коріма Україна") звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач - Кіровоградська ОДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення №0000242202 від 15.12.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що господарські операції з ТОВ "Аркона Лідер" були спрямовані на отримання товару та здійснення господарської діяльності, при цьому вказаний контрагент був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту якого позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки перевіркою не підтверджено факту реальності здійснення господарської діяльності позивача з ТОВ "Аркона Лідер", а тому відсутні підстави для податкового обліку відповідних операцій. Водночас, відповідач наголошує на тому, що поставка товарів для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток має бути фактично здійснена і підтверджена належними первинними документами, натомість, за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів, витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту навіть за наявності первинних документів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.03.2015 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ "Коріма Україна" зареєстроване як юридична особа 25.02.2014 року (а.с.100-101).

Видами діяльності за КВЕД є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; інша професійна , наукова та технічна діяльність; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; установлення та монтаж машин і устаткування (а.с.100).

Посадовою особою Кіровоградської ОДПІ на підставі наказу №134 від 24.11.2014 р. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Коріма Україна" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ "Аркона Лідер" за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт №16/11-23-22-05/39112188 від 27.11.2014., висновками якого, зокрема, є порушення позивачем, на думку відповідача:

- п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, у зв'язку з придбанням товарів, чим завищено суму податкового кредиту за серпень 2014 року на суму ПДВ 74885,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Аркона Лідер" (а.с.12-17).

На підставі акта перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000242202 від 15.12.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 112328,00 грн., у тому числі 74885,00 грн. основного платежу та 37443,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.20).

Як встановлено в судовому засіданні, оскаржуваним податковим повідомленнями-рішеннями податковим органом визначено грошові зобов'язання у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з ТОВ "Аркона Лідер", які на думку Кіровоградської ОДПІ не носять реального характеру.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності обчислення платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ та формування податкового кредиту належить з'ясовувати реальність руху активів у процесі здійснення відповідних господарських операцій та використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, судом встановлено, що 27.08.2014 року між позивачем (замовник за договором) та ТОВ "Аркона Лідер" (продавець за договором) укладено договір купівлі-продажу №270814. Предметом укладеного договору є постачання товарів (запчастин) (а.с.22).

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань згідно з договором купівлі-продажу №270814 від 27.08.2014р. позивачем долучено до матеріалів справи податкову накладну №235 від 28.08.2014 року на суму 449312,56 грн., в тому числі ПДВ - 74885,43 грн. (а.с.23), накладну №2808/021 від 28.08.2014 року на постачання запчастин на суму 449312,56 грн., в тому числі ПДВ - 74885,53грн. (а.с.24)

Відповідно до змісту податкової накладної №235 від 28.08.2014 року, ТОВ "Аркона Лідер" поставило позивачу наступні запчастини: манжета 050 (кількість 40.000 шт), копир поворота площадок (1шт), площадку донной ориентации (12,000 шт), апликатори самоклеющейся етикетки (2,000 шт) та грейферний барабан (1,000 шт).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено, на підставі рахунку на оплату від 28.08.2014 року (а.с.99), в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення №136 від 28.08.2014 року (а.с.62).

На підтвердження транспортування товару по видатковій накладній позивачем надано до суду товарно-транспортну накладну № Р15 від 28.08.2014 року (а.с. 63).

Так, суд зазначає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Обставини справи свідчать, що позивач у податковій декларації з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, зокрема на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Аркона Лідер", у зв'язку з придбанням товару.

Так, пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

У пункті 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що серед іншого у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, як "вид цивільно-правового договору".

Так, у податковій накладній, виданій контрагентом ТОВ "Аркона Лідер" № 235 від 28.08.2014 року невірно зазначено вид цивільно-правового договору. Зокрема, у вищевказаній податковій накладній у графі «Вид цивільно-правового договору» вказано «договір купівлі-продажу від 27.08.2014 року №280814, хоча в дійсності в самому договорі, зазначено «договір купівлі-продажу від 27.08.2014 року №270814».

При цьому суд звертає увагу на те, що ст. ст. 198, 201 ПК України не передбачають виключень, які б надавали можливість включати до складу податкового кредиту господарські операції, які підтверджені податковими накладними, що оформлені з порушенням вимог законодавства.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого Міністерством фінансів України 01 листопада 2011 року № 1739, визначені чіткі вимоги до складання та заповнення податкових накладних.

Пунктом 6.2 вказаного Порядку передбачено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Однак, в силу п. 6.3 Порядку № 1739 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:

відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

порушення порядку заповнення податкової накладної;

податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Суд звертає увагу, що право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, виникає у суб'єкта господарювання у разі, зокрема, подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) мається на увазі діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У той же час, умовою відображення господарської операції у податковому обліку є її здійснення за наявності розумної економічної причини (ділової мети).

Аналогічно вказаному в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року № К/800/47453/14 зазначено, що: "…обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій. Оскільки, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів".

Так, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбані запчастини в подальшому реалізовані ТОВ "Захід-Алко-Груп" та використані для ремонту та модернізації обладнання ТОВ "НВП "Гетьман" та ПП "Експрес Інжиніринг".

На обґрунтування зазначеного, представник позивача надав суду копію договору №180814 від 18.08.2014 року, укладеного між позивачем та ТОВ "НВП Гетьман". Предметом укладеного договору є ремонт та модернізація етикеточної машини, згідно з додатком №1 (а.с.70-71). Відповідно до додатку №1 позивач повинен був виконати ремонт та модернізацію технологічного обладнання етикеточного автомату SIMI SIGMA 12T.S1.E1 (а.с.71,зв.бік).

Відповідно до товарно - транспортної накладної №1-20/08/14 від 20.08.2014 року ТзОВ НВП "Гетьман" відправило ТОВ "Коріма Україна" трипозиційну етикетувальну установку SIGMA 12T S2 E3 з вузлами (а.с.72).

Крім того, представником позивача надано копію акту надання послуг №16 від 19.12.2014 року (а.с. 73), відповідно до якого встановлено, що ТОВ "Коріма Україна" виконано ремонт та модернізацію етикетировочного автомата SIMI SIGMA 12T.S1.E1, а не трипозиційної етикетувальної установки SIGMA 12T S2 E3 з вузлами, відправленої ТзОВ НВП "Гетьман", згідно товарно-транспортної накладної.

Також слід зазначити, що позивачем, на підтвердження отримання послуг по виготовленню установки для нанесення етикетки, надано договір щодо виконання робіт № 181114 від 18.11.2014 року (а.с. 74) укладений позивачем з ПП "Експрес Інжиніринг". На підтвердження виконання цього договору надано рахунок - фактуру № СФ-0000012 від 20.11.2014 року, акт здачі - прийняття робіт № ОУ-0000003 від 15.12.2014 року, податкові накладні від 20.11.2014 року, 15.12.2014 року (а.с. 75-78).

Позивач придбані запчастини - манжета 050 реалізував ТОВ "Захід-Алко-Груп". На підтвердження чого надано рахунок на оплату № 9 від 31.07.2014 року, платіжне доручення № 475 від 18.08.2014 року, податкова накладна від 18.08.2014 року, видаткова накладна № 14 від 22.10.2014 року, експерес-накладна, акт здачі прийняття робіт від 28.10.2014 року (а.с. 64-69).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що під час реалізації позивачем ТОВ "Захід-Алко-Груп" запчастин - манжета 050, рахунок на оплату, оплата, податкова накладна виписані раніше, ніж позивач отримав товар для реалізації.

Суд критично ставиться до даних документів, оскільки безпосередньо з їх змісту не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірними господарськими операціями та наведеними документами. Зокрема, позивач не надав суду доказів як то про оприбуткування на складі товариства певних матеріальних активів (обладнання та запчастин до нього) в результаті конкретних господарських операцій та передачі їх матеріально-відповідальній особі, відомості про обсяги та залишок товарів (в тому числі за конкретними найменуваннями).

Згідно з п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з ТОВ "Аркона Лідер" належними первинними документами та подальше використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом реальними, а як наслідок завищення суми податкового кредиту за серпень 2014 року.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 224,66 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору у розмірі 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 2021,90 грн. (2246,56 грн. - 224,66 грн.) має бути стягнута на користь Державного бюджету України з позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Стягнути з ТОВ "Коріма Україна" на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровограді /м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016; Код ЄДРПОУ: 38037409; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом ТОВ "Коріма Україна", Кіровоградський окружний адміністративний суд) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2021 грн. 90 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду підпис О.С. Петренко

Згідно з оригіналом