Постанова

від 15.07.2015 по справі п/811/374/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2015 рокусправа № П/811/374/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М. Чумака С. Ю. ,

секретарі судового засідання: Портненко М.В.,

за участі представників позивача: Мартиненко О.В., Шарова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коріма Україна» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі № П/811/374/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коріма Україна» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 04.12.2014 року звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000242202 від 15.12.2014 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що господарські операції з ТОВ «Аркона Лідер» були спрямовані на отримання товару та здійснення господарської діяльності, при цьому вказаний контрагент був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представники позивача вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неявка вказаної особи не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

ТОВ «Коріма Україна» є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 39112188, є платником податку на додану вартість, зареєстровано за адресою: м.Кіровоград, вул.Панфіловців, б. 22В (а.с.100-103).

Видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; інша професійна, наукова та технічна діяльність; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; установлення та монтаж машин і устаткування (а.с.100 об.).

Відповідач - Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління міністерства доходів та зборів в Кіровоградській області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

В період з 25.11.2014 року по 26.11.2014 року Кіровоградською ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Коріма Україна» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Аркона Лідер» за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт №16/11-23-22-05/39112188 від 27.11.2014 року (а.с.12-17).

Згідно висновків вказаного акту перевірки позивачем допущено порушення п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, чим завищено суму податкового кредиту за серпень 2014 року на суму ПДВ 74885,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Аркона Лідер».

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242202 від 15.12.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 112328,00 грн., у тому числі 74885,00 грн. основного платежу та 37443,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.20).

Вказаним податковим повідомленнями-рішеннями Кіровоградською ОДПІ визначено грошові зобов'язання у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з ТОВ «Аркона Лідер», які на думку Кіровоградської ОДПІ не носять реального характеру.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач не надав доказів стосовно дійсності правочинів, які уклав з контрагентом ТОВ «Аркона Лідер» у перевіряємий період.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 198 Податкового кодексу України передбачає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З акту перевірки вбачається, що всі порушення вимог Податкового кодексу України допущені на думку відповідача по взаємовідносинам позивача з його контрагентом ТОВ «Аркона Лідер».

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік тп фінансову звітність в Ураїні» № 996-XIV ( далі по тексту - Закон № 996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для встановлення правомірності обчислення платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ та формування податкового кредиту належить з'ясовувати реальність руху активів у процесі здійснення відповідних господарських операцій та використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 27.08.2014 року між позивачем (замовник за договором) та ТОВ «Аркона Лідер» (продавець за договором) укладено договір купівлі-продажу № 270814. Предметом укладеного договору є постачання товарів (запчастин) (а.с.22).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані до суду першої інстанції та вони долучені до матеріалів справи, первині документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові та видаткові накладні згідно з договором купівлі-продажу № 270814 від 27.08.2014 року, а саме податкова накладна № 235 від 28.08.2014 року на суму 449312,56 грн., в тому числі ПДВ - 74885,43 грн., видаткову накладну № 2808/021 від 28.08.2014 року на постачання запчастин на суму 449312,56 грн., в тому числі ПДВ - 74885,53грн. (а.с. 23, 24)

Відповідно до змісту податкової накладної № 235 від 28.08.2014 року ТОВ «Аркона Лідер» поставило позивачу наступні запчастини: манжета 050 (кількість 40.000 шт), копир поворота площадок (1шт), площадку донной ориентации (12,000 шт), апликатори самоклеющейся етикетки (2,000 шт) та грейферний барабан (1,000 шт).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено, на підставі рахунку на оплату від 28.08.2014 року, в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення №136 від 28.08.2014 року (а.с. 99, 62).

На підтвердження транспортування товару по видатковій накладній в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна № Р15 від 28.08.2014 року, згідно якої ТОВ «Аркона Лідер» власним транспортом перевезло позивачу товар на адресу позивача: м.Кіровоград, вул.Панфіловців, б. 22В (а.с. 63).

Пунктом 6.2 Порядку заповнення податкової накладеної, затвердженого Міністерством фінансів України 01.11.2011 року № 1739, передбачено, що податкованакладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Суму податку на додану вартість ТОВ «Коріма Україна» включило до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість у відповідному періоді.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських опреацій між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період.

Апелянтом не спростовано того факту, що всі податкові накладні, видані ТОВ «Аркона Лідер» були зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказаний контрагент позивача є платником податку на додану вартість та сплачує його (а.с.104).

Отже, ТОВ «Коріма Україна» включило до податкового кредиту з податку на додану вартість кошти за договором, укладеним з ТОВ «Аркона Лідер», відповідно до приписів статті 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит є дата отримання платником податку товару (послуг), що підтверджено податковою накладною).

Таким чином, весь обсяг документів, наданих позивачем при перевірці, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що сплачені на виконання угод.

Крім того, колегія судді звертає увагу, що право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, виникає у суб'єкта господарювання у разі, зокрема, подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) мається на увазі діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У той же час, умовою відображення господарської операції у податковому обліку є її здійснення за наявності розумної економічної причини (ділової мети).

З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій. Оскільки, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Так, матеріалами справи підтверджується той факт, що придбані позивачем запчастин в подальшому реалізовані ТОВ «Захід-Алко-Груп» та використані для ремонту та модернізації обладнання ТОВ «НВП «Гетьман» та ПП «Експрес Інжиніринг», про що свідчать договір № 180814 від 18.08.2014 року, укладений між позивачем та ТОВ «НВП Гетьман». Предметом укладеного договору є ремонт та модернізація етикеточної машини, згідно з додатком №1 (а.с.70-71). Відповідно до додатку №1 позивач повинен був виконати ремонт та модернізацію технологічного обладнання етикеточного автомату SIMI SIGMA 12T.S1.E1 (а.с.71,зв.бік).

Відповідно до товарно - транспортної накладної №1-20/08/14 від 20.08.2014 року ТзОВ НВП «Гетьман» відправило ТОВ «Коріма Україна» трипозиційну етикетувальну установку SIGMA 12T S2 E3 з вузлами (а.с.72).

Актом надання послуг № 16 від 19.12.2014 року підтверджується той факт, що ТОВ «Коріма Україна» виконано ремонт та модернізацію етикетировочного автомата SIMI SIGMA 12T.S1.E1, відправленої ТзОВ НВП «Гетьман», згідно товарно-транспортної накладної (а.с. 73).

Суд першої інстанції зазначив в своєму рішенні як підставу відсутності реальності сподарської операції між позивачем та його контрагентами, посилання податкового органу в акті перевірки на помилки, допущенні позивачем в оформленні деяких документів. Так, у податковій накладній, виданій контрагентом ТОВ «Аркона Лідер» № 235 від 28.08.2014 року невірно зазначено вид цивільно-правового договору: у графі «Вид цивільно-правового договору» вказано «договір купівлі-продажу від 27.08.2014 року № 280814, хоча в дійсності в самому договорі, зазначено «договір купівлі-продажу від 27.08.2014 року № 270814». А також, актом надання послуг № 16 від 19.12.2014 року підтверджується той факт, що ТОВ «Коріма Україна» виконано ремонт та модернізацію етикетировочного автомата SIMI SIGMA 12T.S1.E1, а не трипозиційної етикетувальної установки SIGMA 12T S2 E3 з вузлами, відправленої ТзОВ НВП «Гетьман», згідно товарно-транспортної накладної.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача пояснили, що вказані помилки є описками, а тому не можуть бути підставою для визнання недійсною господарської операції.

Колегія суддів вважає такі посилання податкового органу в акті перевірки на описки позивача безпідставними, до уваги їх не приймає, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також слід зазначити, що позивачем, на підтвердження отримання послуг по виготовленню установки для нанесення етикетки, надано договір щодо виконання робіт № 181114 від 18.11.2014 року укладений позивачем з ПП «Експрес Інжиніринг». На підтвердження виконання цього договору надано рахунок - фактуру № СФ-0000012 від 20.11.2014 року, акт здачі - прийняття робіт № ОУ-0000003 від 15.12.2014 року, податкові накладні від 20.11.2014 року, 15.12.2014 року (а.с.74, 75-78).

Позивач придбані запчастини - манжета 050 реалізував ТОВ «Захід-Алко-Груп». На підтвердження чого надано рахунок на оплату № 9 від 31.07.2014 року, платіжне доручення № 475 від 18.08.2014 року, податкова накладна від 18.08.2014 року, видаткова накладна № 14 від 22.10.2014 року, експерес-накладна, акт здачі прийняття робіт від 28.10.2014 року (а.с. 64-69).

рім того, згідно висновку акту перевірки податковий орган зробив висновок про не встановлення факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Коріма Україна» та ТОВ «Аркона Лідер».

Податковим органом не спростовано того факту, що контрагент позивача - ТОВ «Аркона Лідер», на час виникнення спірних відношень та до теперішнього часу зареєстрований як платник податків, в тому числі й ПДВ, з Єдиного державного реєстру підприємств не виключений, податкову адресу не змінював. Доказів звернення податкового органу до суду з позовами про припинення такої юридичної особи у зв'язку з відсутністю підприємства за податковою адресою та неподанням податкової звітності не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку про відсутність реальності господарських операції між позивачем та його контрагентом.

Проте, відповідачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано жодного доказу в підтвердження вказаних висновків, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Посилання апелянта на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні як першої так й апеляційної інстанцій.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази наявності обвинувального вироку в кримінальній справі або відомостей щодо визнання в судовому порядку угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом нікчемною або недійсною.

Таким чином, податковим органом без належних доказів та підстав в акті перевірки позивача зазначено про відсутність реальності робіт (послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є тільки припущенням. Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення № 0000242201 від 15.12.2014 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов не обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому належить скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коріма Україна» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі № П/811/374/15 задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі № П/811/374/15 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коріма Україна» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області № 0000242202 від 15.12.2014 року про збільшення суми зобов'язання основного платежу 74885 грн та штрафних санкцій на суму 37443 грн..

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі постанову складено 20 липня 2015 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Судді: М.М.Гімон

С.Ю.Чумак