Постанова

від 14.04.2015 по справі 826/17799/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17799/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Мєзєнцева Є.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веджифрут" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веджифрут" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 листопада 2014 року №0003402202, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року адміністративний позов ТОВ "Веджифрут" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 листопада 2014 року №0003402202 - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно норм пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 30 вересня 2014 року № 1425 і направлення на перевірку від 30 вересня 2014 року № 502/26-52-22-02/38637551 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання ТОВ «Веджифрут» вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт» (ідентифікаційний код 30785400) за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 13 жовтня 2014 року № 2852/26-52-22-02-14/38637551, яким встановлено порушення позивачем п. 198.3 і п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 106 564,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0003402202 від 4 листопада 2014 року, яким визначено ТОВ «Веджифрут» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 133 205,00 грн., в т.ч. 106 564,00 грн. за основним платежем, 26 641,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді мав господарські правовідносини з ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт». Зокрема, 01 квітня 2013 року між ТОВ «Веджифрут» (Покупець) і ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт» (Постачальник) був укладений договір за № 06/04-13, предметом якого є поставка Постачальником на користь Покупця товарів за найменуванням та в кількості згідно товарних накладних.

За умовами п. 1.1 - 1.3 цього Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупця товар, визначений у п. 1.2 даного Договору, а Покупець, в свою чергу, в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити визначений товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначаються за товарною накладною на кожну партію товару. Умови цього Договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року, які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору.

Обов'язки сторін за цим Договором визначені в п. 2.1 і 2.2 зазначеного Договору. Зокрема, Постачальник бере на себе обов'язок після набрання чинності цим Договором передати товар із сертифікатом якості, а Покупець - прийняти товар від Постачальника і здійснити за нього оплату в строки і порядку, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 4.1 і 4.2 зазначеного Договору, Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, передбаченою у накладній. Оплата товарів Покупцем здійснюється не пізніше 14-ти календарних днів шляхом перерахування грошей на поточний рахунок Постачальника.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Веджифрут» зареєстроване відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Деснянського району реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві 28 лютого 2013 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Деснянському районі міста Києва.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі документів: договору, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи на продукти харчування (овочі та фрукти, зелень), датованих 2011 - 2014 роками, платіжних доручень.

Судом також встановлено, що тримання товарів здійснював безпосередньо керівник ТОВ «Веджифрут» Приходько С.М., а тому будь-яких довіреностей із зазначенням їх реквізитів у видаткових накладних існувати не може.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Однак, суд першої інстанції посилається на відсутність у ТОВ «Веджифрут» інших документів, що підтверджують реальність операцій: листування з питання замовлення партій товарів; належних розрахункових документів, оборотно-сальдових відомостей по субрахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; прибуткових накладних, оборотно-сальдових відомостей по відповідним субрахункам рахунку бухгалтерського обліку 28 «Товари» з певними проводками тощо.

Між тим, крім первинних документів по взаємовідносинам позивача та ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт» з метою підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем також надані договори оренди на складське приміщення на підтвердження зберігання придбаного товару, форму 1_ДФ за 3-й квартал 2014року для відображення кількості працівників товариства, копії видаткових накладних, оформлених позивачем ході реалізації товарів на користь третіх осіб.

Слід також наголосити, що за доданими накладними ТОВ «Веджифрут» реалізує саме той товар, що був придбаний у ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», а тип реалізованого товару не дозволяє індивідуально визначити кожну одиницю.

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору між позивачем та його контрагентом, останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість та мав свідоцтво платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Судом на момент прийняття рішення у справі не встановлено наявність постановлених у судовому порядку обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів за фактом фіктивного підприємництва.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином протиправним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веджифрут» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Веджифрут" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 листопада 2014 року №0003402202 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003402202 від 04 листопада 2014 року, яким позивачу збільшено розмір зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 133 205,00 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 106 564,00грн. та штрафні санкції в розмірі 26 641,00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.