Ухвала

від 26.03.2015 по справі 2а-1498/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2015р. м. Київ К/800/6/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року

у справі № 2а-1498/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПО Гидравлика-Сервис»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПО Гидравлика-Сервис» (далі - ТОВ «ПО Гидравлика-Сервис»; позивач) до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС; відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000211800 від 31 січня 2012 року та № 0000151800 від 31 січня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ПО Гидравлика-Сервис» витрати із сплати судового збору в розмірі 2 146,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року.

Крім того, Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС на Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПО Гидравлика-Сервис» з питання правомірності формування податкового кредиту та валових витрат при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-АСАВИР» за період з 01 січня 2010 року по 28 лютого 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА» за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року та за період з 01 червня 2010 року по 31 серпня 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТ-ПРОМЗАПЧАСТЬ ПЛЮС» за січень 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТ-ТОРГСПЕЦЗАПЧАСТИНА» за січень 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-АГРОМАРКЕТИНГ» за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ» за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМТЕХНООПТ» за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт № 65/18-015/32235310 від 23 січня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000151800 від 31 січня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 548 540,75 грн. (454 501,00 грн. - основний платіж, 94 039,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000211800 від 31 січня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 438 832,75 грн. (363 601,00 грн. - основний платіж, 75 231,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (комплектуючих) та ремонтних робіт гідрообладнання в ТОВ «ТЕХНО-АСАВИР», ТОВ «ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА», ТОВ «ОПТ-ПРОМЗАПЧАСТЬ ПЛЮС», ТОВ «ОПТ-ТОРГСПЕЦЗАПЧАСТИНА», ТОВ «ТЕХ-АГРОМАРКЕТИНГ», ТОВ «ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ», ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» з огляду на фіктивний характер здійснення розглядуваних господарських операцій.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів перевірок названих суб'єктів господарювання, в яких зазначено про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, неперебування постачальників позивача за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думки про те, що укладені названими юридичними особами з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Подібні умови формування даних податкового обліку встановлювались і підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем комплектуючих та ремонтних робіт в ТОВ «ТЕХНО-АСАВИР», ТОВ «ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА», ТОВ «ОПТ-ПРОМЗАПЧАСТЬ ПЛЮС», ТОВ «ОПТ-ТОРГСПЕЦЗАПЧАСТИНА», ТОВ «ТЕХ-АГРОМАРКЕТИНГ», ТОВ «ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ», ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» підтверджується належним чином складеними видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями, актами списання, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), дефектними відомостями, а також доказами подальшого використання придбаних у контрагентів комплектуючих та робіт у власній господарській діяльності, а саме - їх передачі третім особам у рамках виконання договірних зобов'язань.

Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вказані документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання деяких з представлених документів (транспортної документації) на перевірку, як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби її правонаступником - Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.