Ухвала

від 08.04.2015 по справі 2а/0470/5665/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2015 р. м. Київ К/800/37647/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013

у справі № 2а/0470/5665/11

за позовом Інспекції

до товариства з обмеженою відповідальністю "Екоресурси" (далі - «Екоресурси», відповідач-1)

та товариства з обмеженою відповідальністю "СВП-Торгснаб" (далі - ТОВ «СВП-Торгснаб», відповідач-2)

про стягнення коштів.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року Інспекція звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з кожного з відповідачів в доход Державного бюджету України одержані без законних підстав кошти у сумі 6 897 336,72 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013, у позові відмовлено з тих мотивів, що реальність виконання господарських зобов'язань між відповідачами у справі підтверджується документально, тоді як Інспекцією не доведено свідомої спрямованості дій відповідачів під час укладення та виконання правочинів на протиправне заволодіння майном держави.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти і задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що правочини між відповідачами, у рамках яких відповідач-2 поставляв ТОВ «Екоресурси» продукцію, не переслідували комерційної мети, а були спрямовані виключно на отримання податкових переваг. Також Інспекція наголошує на відсутності доказів транспортування товарів залізницею (як це передбачено умовами договору), а також необхідних документів на підтвердження факту поставки товару ТОВ «Екоресурси» саме задекларованим контрагентом (відповідачем-2).

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Інспекції з урахуванням такого.

Судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Екоресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010, а також валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 03.03.2011 № 223/232/35229928.

Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено факт укладання ТОВ «Екоресурси» (покупець) та ТОВ «СВП-Торгснаб» (постачальник) договору від 25.03.2010 № 25/03.2010, за яким названий постачальник зобов'язався поставити в адресу відповідача-1 продукцію (концентрат залізорудний та сировину для агломераційного виробництва) на загальну суму 14 739 860,49 грн. (з урахуванням ПДВ) на умовах FCA-станція «Правда» Придніпровської залізниці.

За висновком позивача, розглядуваний правочин укладено без мети настання відповідних його правовому змісту юридичних наслідків, а виключно з метою зменшення ТОВ «Екоресурси» податкового тягаря та збагачення за рахунок державних коштів. На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на:

наявність у ТОВ «СВП-Торгснаб» ознак фіктивного суб'єкта господарювання (як-от - неперебування з місцезнаходженням, відсутність майна, основних фондів, трудового персоналу, необхідного для провадження господарської діяльності, несплата ним необхідних податків та зборів);

неподання платником залізничних накладних, оформлених при транспортуванні товару залізницею у рамках його поставки за вказаним договором;

відсутність у ТОВ «Екоресурси» доказів прийняття товару уповноваженими представниками покупця, документів про їх відрядження тощо.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди обох попередніх інстанцій визнали належним доказом реального виконання спірного правочину залучені до матеріалів справи накладні, рахунки, податкові накладні, складенням яких опосередковувалося виконання господарських операцій за цим правочином, і на підставі цього зробили висновок про відповідність змісту спірного правочину фактичним правовідносинам його учасників.

Втім така правова оцінка обставин даної справи є передчасною.

Так, відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 208 ГК передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, для перевірки наявності підстав для застосування до платників конфіскаційних санкцій в порядку наведеної норми ГК, оцінці підлягає не лише формальна сторона, але й зміст, мотиви та мета, тобто фактична сторона правочину.

Враховуючи, що кваліфікуючою ознакою господарської діяльності для цілей оподаткування є її спрямованість на одержання прибутку (пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), то діяльність, що породжує певні податкові наслідки для її сторін може бути визнана недобросовісною, якщо вона не переслідує комерційної мети, а її основною ціллю є ухилення від оподаткування, зниження податкового навантаження та отримання інших податкових переваг. Платник податку як самостійний суб'єкт господарювання, укладаючи будь-які незаборонені законом правочини, повинен враховувати й фіскальні інтереси держави, уникаючи укладення правочинів, єдиною (переважною) метою яких є одержання податкових преференцій.

Таким чином, господарські правовідносини, які тягнуть конкретні податкові наслідки, повинні, перш за все, відповідати принципам ділової розумності, що означає відповідність поведінки суб'єкта господарювання економічній раціональності, звичаям ділового обороту, свідомість, мотивованість його діянь при здійснення економічної діяльності.

Наведене у контексті розглядуваних правовідносин з урахуванням доводів Інспекції, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, передбачає ретельну перевірку не лише реальності виконання спірного правочину саме його учасниками, але й оцінку доцільності його укладення у світлі наявності розумної ділової мети.

Так, під час розгляду цієї справи Інспекція неодноразово акцентувала на тому, що виробником (постачальником) товару, який був предметом поставки за правочином між відповідачами у справі, виступало товариство з обмеженою відповідальністю «Текс К», яке знаходиться поруч з ТОВ «Екоресурси», тоді як ТОВ «СВП-Торгснаб» зареєстровано в іншому місті - у м. Миколаєві; ціна товару за ланцюгом постачання від товариства з обмеженою відповідальністю «Текс К» до відповідача-1 через посередника ТОВ «СВП-Торгснаб» збільшувалась у 4 рази.

Слід зазначити, що ділова мета відсутня, зокрема, в операціях, які штучно ускладнюють рух активів від постачальника до покупця шляхом залучення низки посередників і створення таким чином зайвих ланок постачання з метою штучного завищення вартості активу. А тому судам слід було оцінити економічні переваги у відповідача-1 при придбанні товару саме у ТОВ «СВП-Торгснаб», з'ясувати причини, що перешкодили налагодженню ТОВ «Екоресурси» ділових стосунків з товариством з обмеженою відповідальністю «Текс К» безпосередньо, перевірити економічний розрахунок істотного зростання ціни на товар.

Також при розгляді позову про застосування юридичних наслідків вчинення нікчемного правочину суд повинен надати ретельну оцінку й обставинам його фактичного виконання.

У даному разі судам слід було ретельно перевірити обставини щодо транспортування продукції (з урахуванням доводів Інспекції про відсутність доказів транспортування товару залізницею на умовах FCA-станція «Правда» Придніпровської залізниці, як це передбачено умовами договору), визначити, якими силами відбувалося виконання вантажно-розвантажувальних робіт та вчинення інших необхідних дій на шляху руху товару від постачальника до покупця. Судам необхідно було також з'ясувати фактичні дані щодо укладення спірного правочину між відповідачами, як-от - за яких обставин та в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між цими суб'єктами господарювання, хто персонально брав у цьому участь тощо.

Лиш за наслідками встановлення усіх вищеперелічених обставин суди могли надати обґрунтовану оцінку доводам Інспекції щодо вчинення правочину для видимості, без наміру створити відповідні йому економічні наслідки, та за відсутності економічної мети (критерію раціональності) та зробити об'єктивний висновок про зловживання відповідачами суб'єктивними правами шляхом порушення публічного інтересу держави.

Враховуючи, що ухвалення правильного по суті спору рішення вимагає додаткового з'ясування обставин справи, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення відповідних недоліків.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 у справі № 2а/0470/5665/11 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько