Постанова

від 07.04.2015 по справі 817/634/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/634/15

07 квітня 2015 року 14год. 55хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Лютко М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_2, представник ОСОБА_3,

відповідача: представник Зражевський О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 доРівненського вищого професійного училища ДДСО при МВС України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненського вищого професійного училища ДДСО при МВС України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2012 по 09.12.2014 в розмірі 158107,25 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що позивач звільнений за власним бажанням з посади начальника циклу загальноправових та спеціальних дисциплін Рівненського вищого професійного училища ДДСО при МВС України на підставі наказу №73 о/с від 03.09.2012. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 у справі №817/738/14 визнано протиправним та скасовано ряд наказів, що впливали на позбавлення позивача частини вихідної допомоги, преміальної надбавки за результатами роботи за серпень 2012 року та надбавки за виконання особливо важливих завдань. Позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про проведення донарахування та виплати належних при звільненні сум. На думку позивача, оскільки повний розрахунок з ним проведено 09.12.2014, а не у день звільнення, з відповідача слід стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку - з 04.09.2012 по 09.12.2014 в розмірі 158107,25 грн., за 835 днів затримки, з врахуванням середньоденної заробітної плати в сумі 189,35 грн.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали з наведених у ньому підстав, просили задовольнити повністю та встановити контроль за виконанням судового рішення відповідно до ч.1 ст.267 КАС України.

Відповідач Рівненське вище професійне училище ДДСО при МВС України позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.55-58). Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що Рівненським ВПУ ДДСО при МВС України добровільно виконано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 у справі №817/738/14, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014, прийнято рішення про донарахування та виплату ОСОБА_2 сум коштів, які йому не були сплачені в серпні 2012 року, а саме 12.09.2014 позивачу донараховано 1396,50 грн., з яких - 189,94 грн. - надбавка за виконання особливо важливих завдань, 1206,56 грн. - вихідна допомога, з яких утримано ПДФО - 209,48 грн. 09.12.2014 ОСОБА_2 надіслано лист №80/2867, яким повідомлено останньому про виплату йому 5538,12 грн., у зв'язку з чим розрахунок з позивачем проведено в повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства. Вказаний лист отриманий позивачем 18.12.2014. Таким чином, з 18.12.2014 позивач знав про всі суми коштів, які йому були виплачені. Вказує, що в заяві від 06.08.2014 позивач будь-яких претензій до факту, терміну та розміру сум коштів, виплачених йому при звільненні, не висловлював, натомість просив донарахувати йому лише надбавки, яких він був позбавлений. З огляду на викладене, представник відповідача зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, визначений ч.3 ст.99 КАС України, а тому позов підлягає залишенню без розгляду.

Ухвалою суду від 07.04.2015 в задоволенні клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду відмовлено.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України, зокрема, з 28.04.2007 - на посадах викладача, начальника навчально-методичного відділення, начальника циклу загальноправових та спеціальних дисциплін Рівненського вищого професійного училища ДДСО при МВС України, та мав спеціальне звання підполковника міліції.

Наказом начальника Рівненського ВПУ ДДСО при МВС України від 03.09.2012 №73о/с "По особовому складу" підполковника міліції ОСОБА_2, начальника циклу загальноправових та спеціальних дисциплін Рівненського ВПУ ДДСО при МВС України, звільнено з органів МВС у запас Збройних Сил за власним бажанням, відповідно до п.64"ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.29-30).

При звільненні з позивачем було проведено розрахунок та виплачено звільненому працівникові суми у розмірі 2413,13 грн., що сторонами не заперечується.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 у справі №817/738/14, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014 (а.с.6-23), визнано протиправними та скасовано:

- наказ від 20.08.2012 №65 "Про порушення вимог законодавства про освіту в Рівненському ВПУ ДДСО при МВС України та покарання винних" в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності - оголошення зауваження;

- наказ від 27.08.2012 №71 "Про пропажу матеріальних цінностей та покарання винних" в частині позбавлення ОСОБА_2 преміальної надбавки за результатами роботи за серпень 2012 року на 100%;

- наказ від 29.08.2012 року №70о/с "По особовому складу" щодо встановлення ОСОБА_2 надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 0%.

06.08.2014 та повторно, 10.09.2014, позивач, у зв'язку з набранням судовим рішенням в справі № 817/738/14 законної сили, звертався до відповідача з заявами щодо проведення донарахування належних коштів при звільненні та здійснення їх виплати (а.с.27-28).

Згідно з відповідями, наданими відповідачем на вказані заяви, позивачу донараховано 189,94 грн. надбавки за виконання особливо важливих завдань та 1206,56 грн. вихідної допомоги, а всього 1396,50 грн., з яких утримано 4,94 грн. ЄСВ та ПДФО в сумі 209,48 грн. (а.с.24-26). Зазначені розрахунки з позивачем здійснені відповідно до платіжного доручення №643 від 12.09.2014, що сторонами не заперечується.

Преміальна надбавка за результатами роботи за серпень 2012 року позивачу виплачена не була, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до Рівненського ВПУ ДДСО при МВС України та до МВС України з відповідними зверненнями.

Відповідно до повідомлення Департаменту Державної служби охорони при МВС України від 01.12.2014 № Д-169, за дорученням МВС України було розглянуто звернення ОСОБА_2 В результаті проведеної перевірки встановлено виконання судових рішень не в повному обсязі, у зв'язку з чим зобов'язано керівництво Рівненського ВПУ провести розрахунок в повному обсязі, а саме донарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з ОВС та надати скориговану довідку для нарахування пенсійного забезпечення (а.с.33).

09.12.2014 відповідачем надіслано для ОСОБА_2 повідомлення про проведення з ним розрахунку в повному обсязі (а.с.32).

Відповідно до платіжного доручення №212 від 09.12.2014 ОСОБА_2 перераховано 100% премії та вихідної допомоги в сумі 5538,12 грн. (а.с.73).

Вищенаведені обставини підтверджують тривале безпідставне зволікання відповідачем в проведенні в повному обсязі виплат, належних звільненому з органів внутрішніх справ працівнику, не зважаючи на набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №817/738/14, та дають підстави для висновку про наявність вини відповідача в затримці розрахунку при звільненні.

Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам справи, суд виходить з такого.

Під час вирішення спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірні відносини, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції. Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.

Порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ визначаються Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, рядом Указів Президента України та наказів Міністерства внутрішніх справ України.

Пунктами 3 та 4 наказу Міністерства внутрішніх справ України "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" №499 від 31.12.2007, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, затвердженому Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №499 від 31.12.2007, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896.

Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" №499 від 31.12.2007, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №499 від 31.12.2007, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, не врегульовані питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні працівників органів внутрішніх справ.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін "заробітна плата" означає, незалежно від її назви і методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 цієї Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що до спірних правовідносин сторін слід застосувати приписи трудового законодавства України щодо оплати праці.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В силу вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Правова позиція аналогічного змісту викладена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 по справі №6-114цс13.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 по справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Якщо розмір сум належних працівнику при звільненні був визначений лише за результатами судового розгляду справи, відповідно до положень ст.117 КЗпП України розмір відшкодування за час звільнення необхідно визначити з урахуванням істотності суми заборгованості у порівнянні з середнім заробітком та тієї обставини, що позивач тривалий час не звертався до суду за вирішенням спору про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Відповідно до ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що при звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку та не здійснено виплату усіх належних сум.

Лише після набрання рішенням суду законної сили у справі №817/738/14 та за наслідками розгляду неодноразових звернень позивача, відповідачем платіжним дорученням від 09.12.2014 позивачу перераховано решта виплат, що складались з 100% премії та вихідної допомоги, всього в сумі 5538,12 грн.

Враховуючи, що з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування наказів ОСОБА_2 звернувся до суду лише 08 квітня 2013 року, відтак суд вважає, що початком строку затримки розрахунку є звернення позивача до суду за захистом порушеного права у справі №817/738/14.

Суд встановив, що в проваджені Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа №817/3200/14 за позовом ОСОБА_2 до Рівненського вищого професійного училища ДДСО при МВС України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2012 по день фактичного розрахунку в розмірі 139929,65 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 у справі №817/3200/14 ОСОБА_2 в задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 у справі №817/3200/14 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 скасовано, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Рівненського вищого професійного училища Департаменту Державної служби охорони при МВС України на користь ОСОБА_2 32679,90 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.04.2013 по 12.09.2014, без відрахування зборів та обов'язкових платежів. Постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 набрала законної сили з моменту проголошення.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що при звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку та не здійснено виплату усіх належних сум.

Наведене підтверджується постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі №817/738/14, що набрала законної сили.

Враховуючи, що з позовом про визнання протиправними і скасування оскаржуваних наказів ОСОБА_2 звернувся до суду лише 08 квітня 2013 року, остаточний розрахунок з ним проведено 12 вересня 2014 року, середньоденна зарплата позивача становила 189,35 грн., а кількість днів за вказаний період - 523, то до виплати належало б 99030,05 грн. за час затримки розрахунку (189,35*523=99030,05).

Враховуючи, що позивачеві при звільненні було виплачено 2413,13 грн., а мало бути виплачено 3600,15 грн., сума недоплати становить 1187,02 грн., або 33%.(3600,15*33%=1187,02).

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 33% від всієї суми за час затримки розрахунку при звільненні або 32679,90 грн.(99030,05*33%=32679,90) (а.с.70-72).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Обставини щодо виплати ОСОБА_2 коштів в сумі 5538,12 грн. платіжним дорученням від 09.12.2014 не були предметом дослідження в адміністративній справі №817/3200/14 та не були враховані при прийнятті судового рішення.

Таким чином, на підставі проаналізованих вище норм матеріального закону, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та рішення суду апеляційної інстанції в справі №817/3200/14, суд дійшов наступного висновку.

Враховуючи, що з позовом про визнання протиправними і скасування наказів (справа №817/738/14) ОСОБА_2 звернувся до суду лише 08.04.2013, остаточний розрахунок з ним проведено 09.12.2014, середньоденна заробітна плата позивача становила 189,35 грн. (а.с.34), а кількість днів за вказаний період - 611, то до виплати належало 115692,85 грн. за час затримки розрахунку (189,35*611=115692,85).

Позивачу при звільненні було виплачено 2413,13 грн.; 12.09.2014 виплачено 1187,02 грн.; 09.12.2014 виплачено 5538,12 грн. Таким чином, всього підлягало до виплати при звільненні 9138,27 грн., сума недоплати на 09.12.2014 складає 5538,12 грн., що становить 60,6% від загальної суми розрахунку.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 60,6% від всієї суми за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.04.2013 по 09.12.2014, тобто 70109,87 грн.(115692,85*60,6%=70109,87).

Таким чином, з урахуванням суми, стягнутої постановою Житомирського апеляційного адміністративного від 17.03.2015 у справі №817/3200/14 за період з 08.04.2013 по 12.09.2014, до стягнення підлягає 37429,97 грн. (70109,87-32679,90=37429,97).

Згідно зі ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.267 КАС України суд, суд вважає необхідним застосувати судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі та зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч.3 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Рівненського вищого професійного училища ДДСО при МВС України (код 08805772) на користь ОСОБА_2 37429,97 грн. (тридцять сім тисяч чотириста двадцять дев'ять гривень 97 коп.) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 квітня 2013 року по 09 грудня 2014 року.

В решті позову відмовити.

Зобов'язати відповідача Рівненське вище професійне училище ДДСО при МВС України впродовж одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.