Ухвала

від 26.03.2015 по справі 808/2091/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2015 рокусправа № 808/2091/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - Недзельського Д.Є.,

- Леус Г.О. (довіреність від 07 грудня 2013 року),

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року

у справі № 808/2091/14

за позовом приватного підприємства «ТАНДЕМ ПРОФІ ПЛЮС»

до Запорізької митниці Міндоходів

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року приватне підприємство «ТАНДЕМ ПРОФІ ПЛЮС» звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення від 05 грудня 2013 року № 112050000/2013/000990/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/01301.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Запорізька митниця Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники приватного підприємства «ТАНДЕМ ПРОФІ ПЛЮС» заперечують проти вимог апеляційної скарги, просять апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів залишити без задоволення, постанову без змін.

Представник Запорізької митниці Міндоходів у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між приватним підприємством «ТАНДЕМ ПРОФІ ПЛЮС» та обществом с ограниченной ответственностью «ЧЕТРА - Комплектующие и запасные части», Російська Федерація укладено зовнішньоекономічний контракт від 30 вересня 2013 року № 792400/UKR 55-13, за умовами якого контрагентом здійснено поставку товару (запасних частин, вузлів та агрегатів до тракторів) за кількістю, ціною, сумою та строками, визначених у специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного контракту.

У грудні 2013 року, для здійснення митного контролю та митного оформлення товару за зовнішньоекономічним контрактом від 30 вересня 2013 року, приватним підприємством «ТАНДЕМ ПРОФІ ПЛЮС» подана вантажна митна декларація № 112050000/2013/032804. Митна вартість визначена позивачем за ціною господарської операції та становить 1007103,00 RUB (243094 грн. 52 коп.). На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару позивачем подано зовнішньоекономічний контракт від 30 вересня 2013 року № 792400/UKR 55-13, додаткову угоду № 1 від 20 листопада 2013 року, специфікацію № 1, картку особи, яка здійснює операції з товарами, інвойс, міжнародну автомобільну накладну (CMR), платіжні доручення в іноземній валюті, довідку про транспортні витрати, пакувальний лист, сертифікат про походження товару форми СТ-1, рішення органу сертифікації, технічний опис, копія митної декларації країни відправлення від 29 листопада 2013 року № 10408120/291113/0004494.

Між тим, Запорізькою митницею Міндоходів, витребувано додаткові документи, а саме: договір з третіми особами, пов'язаний з угодою про поставку товарів, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця товару, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.

Декларантом додатково надані рахунок на оплату, лист про підтвердження ексклюзивності ООО «ЧКЗЧ» при постачанні товарів виробником яких є ОАО «ЧАЗ» та зроблена помітка, що інші документи протягом 10 днів надати не має можливості.

Рішенням Запорізької митниці Міндоходів від 05 грудня 2013 року № 112050000/2013/000990/2, на підставі статті 64 Митного кодексу України, здійснено коригування заявленої митної вартості товарів у сторону збільшення, а саме здійснено коригування щодо вартості однієї позиції (вантажного місця) в митній декларації з 756134,00 руб. до 1361209,08 руб. та складено картку відмови у митному оформленні товару № 112050000/2013/01301.

Не погодившись з визначеною відповідачем митною вартістю товару, позивач, відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України, скористався правом на звернення до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг на умовах фінансової гарантії.

В подальшому, декларантом надані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме (назви документів та іноземних контрагентів на мові оригіналу): лист приватного підприємства «ТАНДЕМ ПРОФІ ПЛЮС» до торгово-промислової палати Чуваської республіки та відповідь на нього, висновок про проведення цінової експертизи щодо контракту від 30 вересня 2013 року № 792400/UKR 55-13, комерційна пропозиція ООО «ЧКЗЧ» з цінами від 20 вересня 2013 року, лист позивача до ОАО «Четра-КЗЧ» щодо надання документів та відповідь на нього, лист ООО «ЧКЗЧ» з доданими прайс-листами, лист ООО «ЧКЗЧ» про підтвердження ексклюзивності ООО «ЧКЗЧ» при постачанні товарів виробником яких є ОАО «ЧАЗ», листи ООО «ЧКЗЧ» щодо сплат за контрактом від 30 вересня 2013 року № 792400/UKR 55-13, рахунок на оплату, рахунки-фактури з помилкою та виправленою помилкою, контракт від 30 вересня 2013 року № 792400/UKR 55-13, довіреність на підпис контракту № 792400/UKR 55-13 від ООО «ЧКЗЧ», додаткова угода №1 до контракту, специфікація №1 до контракту, Статут Общества с ограниченной ответственностю «ЧЕТРА - Комплектующие и запасные части», товарна накладна, повідомлення від митниці, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/01301, рішення Запорізької митниці Міндоходів № 112050000/2013/000990/2 про коригування митної вартості товарів від 05 грудня 2013 року, довідка публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про оборот грошових коштів, звіти про дебетові і кредитові операції по рахунку 26007060518969 «ТАНДЕМ ПРОФІ ПЛЮС, ПП» за 05 листопада 2013 року, 30 жовтня 2013 року та платіжне доручення в іноземній валюті, акт звірки взаємних розрахунків за період з 01 січня 2013 року по 30 листопада 2013 року між Обществом с ограниченной ответственностю «ЧЕТРА - Комплектующие и запасные части» та приватним підприємством «ТАНДЕМ ПРОФІ ПЛЮС», статут приватного підприємства «ТАНДЕМ ПРОФІ ПЛЮС» зі змінами.

За результатами розгляду поданих додаткових документів Запорізькою митницею Міндоходів відмовлено у визнанні заявленої приватним підприємством «ТАНДЕМ ПРОФІ ПЛЮС» митної вартості товарів за ціною господарської операції, у зв'язку з тим, що вони не містять вартісної інформації та не підтверджують заявлений декларантом рівень митної вартості товарів та обраний метод її визначення.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів має право вимагати надання (за наявності) протягом 10 календарних днів додаткових документів, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частинами 2, 4 статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. При цьому, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з приписами пункту 6 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13 липня 2012 року № 362, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

Відповідно до пункту 7 Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Запорізькою митницею Міндоходів не надано доказів того, що подані приватним підприємством «ТАНДЕМ ПРОФІ ПЛЮС» основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Також, є необґрунтованими доводи відповідача про неможливість ідентифікувати здійснені оплати за поставку у зв'язку з відсутністю у платіжних дорученнях, згідно яких здійснювалася оплата товару, посилання на інвойс, оскільки у платіжних дорученнях вказано посилання на контракт, а в самому інвойсі констатується порядок його оплати згідно до умов контракту.

Посилання на розбіжності, виявлені в інвойсі від 29 листопада 2013 року № 11761, а саме посилання на платіжно-розрахункові документи від 30 жовтня 2013 року № 4558 та від 05 листопада 2013 року № 4647, є помилковими, оскільки встановлено, що в процесі митного оформлення імпортованого товару позивачем надані платіжні доручення в іноземній валюті від 30 жовтня 2013 року № 2695 та від 05 листопада 2013 року № 2716, при цьому, дані номери надані автоматично комп'ютерною системою банку позивача як порядкові номери платіжних документів. При отриманні коштів банком бенефіціара (постачальника продукції - резидента Російської Федерації), комп'ютерною системою банку були зареєстровані платежі, сплачені приватним підприємством «ТАНДЕМ ПРОФІ ПЛЮС», з власними внутрішніми порядковими номерами та в подальшому враховані внутрішньою обліковою комп'ютерною системою постачальника як платіжне доручення від 30 жовтня 2013 року № 4558 на суму 400000,00 руб. та від 05 листопада 2013 року № 4647 на суму 607103,00 руб., зазначені факти підтверджується листом ООО «ЧЕТРА - Комплектующие и запасные части» від 26 червня 2014 року № И-200106/338.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи Запорізької митниці Міндоходів про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості з огляду на виявлені невідповідності у поданих позивачем документах є безпідставними, оскільки всі подані позивачем разом з митною декларацією документи оформлені належним чином та є достатніми для визначення митної вартості товару за першим методом.

Крім того, митним органом в обґрунтування своєї позиції щодо винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні випуску чи про пуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/01301 зазначив що позивачем наданий невірно заповнений Сертифікат походження товару СТ-1, у якому графу 8 заповнено з порушенням вимог пункту 7.4 розділу 7 Угоди про правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року.

Відповідно до пункту 7.4 розділу 7 Угоди про правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року, заповнення сертифіката форми СТ-1 повинно відповідати таким вимогам: графа 8 - «Опис товару». Зазначається комерційне найменування товару та інші відомості, що дозволяють провести однозначну ідентифікацію товару стосовно заявленого для цілей митного оформлення. У разі недостатності місця для заповнення графи 8 допускається застосування додаткового аркуша (аркушів) про походження товару (бланк додаткового аркуша наведено в додатку 3, який є невід'ємною частиною цих Правил), який заповнюється в установленому порядку (який засвідчено підписом, печаткою та має той самий реєстраційний номер, який зазначено в графі 4 сертифіката). У разі переміщення партії товарів зі значним номенклатурним переліком найменувань за умови, що всі товари класифікуються в одній товарній позиції та мають однаковий критерій походження, допускається замість оформлення додаткового аркуша (аркушів) сертифіката використовувати товаросупровідний документ (рахунок-фактура, рахунок-проформа, транспортна накладна (коносамент) або інший документ, що відображає кількісні характеристики товару), у якому наведено повний перелік товарів. Цей товаросупровідний документ, на першому аркуші якого проставляються реєстраційний номер та дата видачі відповідного сертифіката, надається митним органам країни ввезення одночасно із сертифікатом. Відомості про походження товарів у товаросупровідному документі засвідчуються тим самим уповноваженим органом, який видав сертифікат. При цьому, в графі 8 сертифіката робиться посилання на відповідний товаросупровідний документ із зазначенням його реквізитів і кількості аркушів, з яких він складається.

Судом встановлено, що графа 8 Сертифікату походження товару СТ-1 № RUUA 3079001500 від 29 листопада 2013 року, який оформлений у країні імпортера (Російській Федерації) містить опис товару, який повністю співпадає з найменуванням товару, який зазначений у рахунку-фактурі від 29 листопада 2013 року № 11761, має посилання на контракт від 30 вересня 2013 року № 792400/UKR 55-13 та специфікацію № 1 до цього контракту.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631, у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Між тим, митним органом не зазначено, як само повинна бути оформлена графа 8 Сертифікату походження товару СТ-1 та якої інформації недостатньо для надання товарам режиму вільної торгівлі.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог приватного підприємства «ТАНДЕМ ПРОФІ ПЛЮС».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим