Ухвала

від 30.07.2015 по справі 808/2091/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року м. Київ К/800/21268/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С., суддівМаслія В. І., Стрелець Т. Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства "Тандем Профі Плюс" до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

Приватне підприємство "Тандем Профі Плюс" звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення від 05 грудня 2013 року № 112050000/2013/000990/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/01301.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають.

Судами встановлено, що між Приватним підприємством «ТАНДЕМ ПРОФІ ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕТРА - Комплектующие и запасные части», Російська Федерація, укладено зовнішньоекономічний контракт від 30 вересня 2013 року № 792400/UKR 55-13, за умовами якого контрагентом здійснено поставку товару (запасних частин, вузлів та агрегатів до тракторів) за кількістю, ціною, сумою та строками, визначеними у специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного контракту.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення товару за зовнішньоекономічним контрактом від 30 вересня 2013 року Приватним підприємством «ТАНДЕМ ПРОФІ ПЛЮС» подана вантажна митна декларація № 112050000/2013/032804. Митна вартість визначена позивачем за ціною господарської операції та становить 1007103,00 RUB (243 094 грн 52 коп.).

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару позивачем подано зовнішньоекономічний контракт від 30 вересня 2013 року № 792400/UKR 55-13, додаткову угоду № 1 від 20 листопада 2013 року, специфікацію № 1, картку особи, яка здійснює операції з товарами, інвойс, міжнародну автомобільну накладну (CMR), платіжні доручення в іноземній валюті, довідку про транспортні витрати, пакувальний лист, сертифікат про походження товару форми СТ-1, рішення органу сертифікації, технічний опис, копія митної декларації країни відправлення від 29 листопада 2013 року № 10408120/291113/0004494.

Запорізькою митницею Міндоходів витребувано додаткові документи, а саме: договір з третіми особами, пов'язаний з угодою про поставку товарів, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця товару, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.

Декларантом додатково надані рахунок на оплату, лист про підтвердження ексклюзивності ТОВ «ЧКЗЧ» при постачанні товарів, виробником яких є ВАТ «ЧАЗ», та зроблена помітка, що інші документи протягом 10 днів надати не має можливості.

Рішенням Запорізької митниці Міндоходів від 05 грудня 2013 року № 112050000/2013/000990/2 на підставі ст. 64 Митного кодексу України здійснено коригування заявленої митної вартості товарів у сторону збільшення та складено картку відмови у митному оформленні товару № 112050000/2013/01301.

Не погодившись з прийнятими рішеннями Митниці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що подані позивачем разом з митною декларацією документи є достатніми для визначення митної вартості товару за першим методом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими, чому з поданих документів не можливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Судами встановлено, що, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на те, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, а саме: в платіжних документах відсутнє посилання призначення платежу та в інвойсі має місце посилання на платіжні документи, які не додані до митного оформлення.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України відсутність платіжних документів про оплату товару, наявність даних про його часткову оплату не можуть вплинути на заявлену митну вартість товару, оскільки вони не стоять у залежності/не спростовують ту вартість товару, що визначена у зовнішньоекономічному договорі (контракті) або документі, який його замінює, та додатків до нього: рахунку-фактурі (інвойс) або рахунку-проформі (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). Окрім того, названі документи формують зобов'язання у покупця на оплату товару у розмірі, встановленому у договорі, що свідчить про незмінність його вартості за умови відсутності платіжних документів.

Аналогічне стосується і відсутність в інвойсі посилання на платіжні документи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів, що у митного органу не було підстав витребовувати у декларанта додаткові документи, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваному рішенні, не обґрунтовані у розумінні ст. 53 Митного кодексу України, а отже митниця не спростувала такими сумнівами числові значення складових митної вартості товарів.

Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Будь-які заперечення працівників Митниці без зазначення їх у п. 33 рішень про коригування митної вартості не заслуговують на увагу та не можуть бути належними доказами у цій справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправними та скасування рішення від 05 грудня 2013 року № 112050000/2013/000990/2 про коригування митної вартості товарів.

Також суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про наявність достатніх підстав для визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/01301.

Так у картці відмови митницею вказано про невірно заповнений Сертифікат походження товару СТ-1, а саме: графу 8 заповнено з порушенням вимог пункту 7.4 розділу 7 Угоди про правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року.

Але правильно вказали суди першої та апеляційної інстанцій, що в порушення Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30 травня 2012 року № 631, в картці не зазначено причини відмови, не наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, то скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: