Постанова

від 09.04.2015 по справі 804/20809/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2015 рокусправа № 804/20809/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПР ГРУП КР»

до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПР ГРУП КР», в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000032203 від 14.08.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовою особою Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПР ГРУП КР» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Фірма Мінол» за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 25.07.2014 № 944/04-81-2203/37065629.

В ході перевірки встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст. 55-1 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ «Фірма Мінол» та ТОВ «ЛПР ГРУП КР» за квітень 2014 року, за наслідками чого ТОВ «ЛПР ГРУП КР» завищено податковий кредит на суму 50000,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032203 від 14.08.2014, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62500,00 грн., в тому числі за основним платежем - 50000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12500,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Пунктами 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «ЛПР ГРУП КР» та ТОВ «Фірма Мінол» 01.03.2014 було укладено договори оренди обладнання: №10/14, №11/14, №12/14, №13/14, №14/14, №15/14.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано, до матеріалів справи долучено, копії податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків.

Під час розгляду справи судом встановлено, позивачем не заперечується, що оплата за оренду обладнання не здійснювалася, претензійна робота з боку контрагента - ТОВ «Фірма Мінол», не відбувалася.

Разом з тим відповідно до умов вищевказаних договорів сторони узгоджують розмір договірної щомісячної орендної плати в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору. Нарахування орендної плати починається з дати прийняття майна, що орендується за актом здачі-прийняття і нараховується по дату фактичного повернення об'єкту оренди орендодавцеві. Орендна плата сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування орендарем суми орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця за кожний поточний календарний місяці користування майном.

Таким чином ключова умова договорів оренди не була виконана позивачем.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що за своєю правовою природою податковий кредит - це ума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного податку), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом.

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку, що позивач безпідставно включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми за договорами оренди обладнання №10/14, №11/14, №12/14, №13/14, №14/14, №15/14 від 01.03.2014, адже в даному випадку фактично мало місце безкоштовне користування обладнанням, а не його оренда.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року в адміністративній справі № 804/20809/14 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПР ГРУП КР» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 14 квітня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова