Постанова

від 22.08.2019 по справі 804/20809/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №804/20809/14

адміністративне провадження №К/9901/9557/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПР ГРУП КР на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2015 року (колегія у складі суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., Ясенової Т.І.) у справі № 804/20809/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПР ГРУП КР до Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛПР ГРУП КР (надалі позивач, Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних виписаних ТОВ Фірма Мінол .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за №0000032203 від 14 серпня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду справи позивачем надано первинну документацію підприємства, що підтверджує реальність господарських відносин з ТОВ Фірма Мінол . Дослідження первинних документів, які опосередковують господарські відносини між позивачем та його контрагентами свідчить, що вони складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову Товариства.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що позивач безпідставно включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми за договорами оренди обладнання №10/14, №11/14, №12/14, №13/14, №14/14, №15/14 від 1 березня 2014 року, адже в даному випадку фактично мало місце безкоштовне користування обладнанням, а не його оренда.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що посадовою особою податкового органу проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ Фірма Мінол за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 25 липня 2014 року № 944/04-81-2203/37065629.

В ході перевірки встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 1, пункту 2 статті 3, статті 4, пункту 6 статті 8, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, статті 55-1 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ Фірма Мінол та ТОВ ЛПР ГРУП КР за квітень 2014 року, за наслідками чого Товариством завищено податковий кредит на суму 50 000,00 грн.

За даними результатів співставлення Податковий блок на рівні ДПС України : ТОВ Фірма Мінол (ЄДРПОУ 38837272) зареєстровано у ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, стан платника: 0 основний платник ; вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля; кількість, працюючих згідно наданого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків за II квартал 2014 р. (за формою звіту №1ДФ) - 0 (звіт наданий з нульовими показниками), що свідчить про відсутність працюючих на підприємстві та про відсутність факту нарахування та сплати доходів.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032203 від 14 серпня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 62 500,00 грн, в тому числі за основним платежем - 50 000,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 500,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством та ТОВ Фірма Мінол 1 березня 2014 року укладено договори оренди обладнання: №10/14, № 11/14, № 12/14, № 13/14, № 14/14, № 15/14.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано копії податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що оплата за оренду обладнання не здійснювалася, претензійна робота з боку контрагента - ТОВ Фірма Мінол , не відбувалася.

Суд не бере до уваги наданий разом с касаційною скаргою договір № К-08/14/1 від 5 травня 2014 року про переведення боргу, оскільки встановлення фактичних обставин справи на підставі отриманих доказів здійснюється судами першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 341 КАС України).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що вищезазначені договори оренди обладнання від 1 березня 2014 року припинено сторонами 5 травня 2014 року. У додаткових угодах про припинення договорів відсутні посилання на договір переведення боргу, проте зазначено, що жодна сторона не має претензій до іншої сторони договору.

Крім того, до кожного договору оренди обладнання додано акт приймання-передачі обладнання, в якому перелічено майно, що повертається, та акт повернення-приймання, в якому перелічено майно, що орендується. Вказана невідповідність не пояснена позивачем.

Жодних документів, які б підтверджували перевезення обладнання між Товариством та ТОВ Фірма Мінол позивачем не надано.

За таких обставин, враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач безпідставно включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми за договорами оренди обладнання №10/14, №11/14, №12/14, №13/14, №14/14, №15/14 від 1 березня 2014 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПР ГРУП КР залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2015 року у справі № 804/20809/14 залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду